Рішення

від 30.08.2016 по справі 917/1033/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2016 Справа №917/1033/16

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомаркет-Полтава», 36009, м. Полтава, вул. Визволення, 21а

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія Агроекспо», 38014, Полтавська область, Шишацький район, с. Ковердина Балка, вул. Незалежності, буд.71

про стягнення 32 303,09 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 18.07.2016 року № 88;

Від відповідача: не з'явився.

Суть справи : Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 35 031, 96 грн. за договором поставки №8 від 03.02.2016 року, з яких: 26531,93 грн. - основний борг; 2971,53 грн. - пеня; 222,01 грн. - 3% річних; 5306,39 грн. - штраф 20% від суми боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Позивачем подана заява від 26.08.2016 року про уточнення позовних вимог, в якій збільшено розмір заявлених до стягнення 3% річних та пені, сума позову за новим розрахунком склала 39690,19 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог.

Позивачем надано суду чек відділення зв'язку, з якого вбачається факт відправлення відповідачу заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 76).

Заява від 26.08.2016 року прийнята господарським судом до розгляду.

30.08.2016 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, якою фактично зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, збільшив вимоги про стягнення пені та відсотків, а також не заявляє вимогу про стягнення 3500,00 грн. збитків за юридичні послуги.

Отже, за новим розрахунком позивач просить стягнути: 22 677,25 грн. основного боргу; 3949,81 грн. - пені; 5306,39 грн. - штрафу 20% від суми боргу; 369,64 грн. - 3% річних.

Оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, заява від 18.04.2014 року приймається господарським судом до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України.

Виходячи з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Згідно абзацу четвертого підпункту 4.6 пункту 4 вказаної постанови зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК вказує позивач, складає 32303,09 грн.

Відповідач в засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 64).

У відзиві на позовну заяву від 25.08.2016 року (а.с. 68) відповідач заперечує проти стягнення з нього 3500,000 грн. вартості юридичних послуг з посиланням на ГПК України, норми якого передбачають відшкодування сум витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, а його неявка не перешкоджає розгляду спору по суті, суд визнав за можливе розглянути справу по суті з прийняттям рішення в даному зсіданні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

03.02.2016р. між ТОВ «Автомаркет-Полтава», постачальник (позивач) та ТОВ «Вікторія Агроекспо», покупець (відповідач) укладено договір поставки товарів на умовах відстрочення платежу № 8 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплати товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в заявці, що погоджена сторонами даного Договору. Погодження заявки фіксується виставленим рахунком постачальника.

Відповідно до п.2.1. Договору, сума договору - сукупна вартість товару, вказана у видаткових накладних (акт прийому-передачі) за період дії Договору.

Згідно п.2.2 Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату замовленого і поставленого товару у термін 14 календарних днів з моменту прийняття покупцем товару за видатковою накладною.

На виконання договору позивач передавав відповідачу у власність товар на загальну суму 40 441,58 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 18- 26), а саме:

Видаткова накладна №АМ-0000058 від 03.02.2016року на суму 3168,00грн.;

Видаткова накладна №АМ-0000059 від 03.02.2016 року на суму 7874,20грн.;

Видаткова накладна №АМ-0000060 від 03.02. 2016 року на суму 3008,02грн.;

Видаткова накладна №АМ-0000061 від 03.02. 2016 року на суму 6932,62грн.;

Видаткова накладна №АМ-0000062 від 03.02. 2016 року на суму 3854,68грн.;

Видаткова накладна №АМ-0000091 від 11.02. 2016 року на суму 3185,11грн.;

Видаткова накладна №АМ-0000331 від 25.04. 2016 року на суму 3969,01грн.;

Видаткова накладна №АМ-0000332 від 25.04. 2016 року на суму 4447,51 грн.;

Видаткова накладна №АМ-0000333 від 25.04. 2016 року на суму 4002,43грн.

Відповідач отримував товари через своїх представників, що діяли на підставі довіреностей, а саме :

- Довіреність №22 від 02.02.2016р, на ім'я начальника гаража автомобільного ОСОБА_2, строком дії з 02.02.2016р. по 11.02.2016р.;

- Довіреність №86 від 25.04.2016р., на ім'я завідувача двору ОСОБА_3, строком дії з 25.04.2016р. по 04.05.2016р.

Згідно пояснень позивача сплату за отримані товари відповідач здійснював на розрахунковий рахунок позивача з порушеннями строків оплати та хаотично, що до окремих видаткових накладних.

Відповідно до платіжних доручень (а.с. 29-31, 79), відповідачем сплачено коштів на загальну суму 17764,33 грн.

Таким чином станом на момент розгляду справи в суді основна заборгованість ТОВ «Вікторія Агроекспо» перед ТОВ «Автомаркет-Полтава» за поставлені товари складає : 22677,25 грн.

У відзиві відповідач не виклав свою позицію стосовно заявлених до стягнення основного боргу та штрафних санкцій, проте позивачем надано суду акт звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами, в якому станом на 22.06.2016 року зафіксовано наявність у відповідача основного боргу за договором №8 від 03.02.2016 року в розмірі 26 531,93 грн. Крім цього, згідно платіжного доручення №71808780 від 29.08.2016 року відповідачем сплачено 3 854,68 грн. За таких обставин, суд зробив висновок, що відповідачем визнається наявність основної заборгованості за Договором.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про поставку.

За ч.2. ст. 712 ЦК до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Таким чином, що обов'язок відповідача щодо оплати товару витікає з положень Цивільного Кодексу України, Договору, а строк оплати є таким, що настав. Станом на 22.06.2016 року сторонами спільно в акті звірки взаємних розрахунків зафіксована заборгованість в розмірі 26531,93 грн. Станом на день прийняття рішення основна заборгованість відповідача з урахуванням здійсненої 29.08.2016 року часткової оплати товару на суму 3 854,68 грн. згідно платіжного доручення № 71808780 від 29.08.2016 року становить 22 677,25 грн.

Згідно ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов'язаний виплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача за порушення відповідачем строків оплати товару 3949,81 грн. пені за загальний період з 18.02.2016 року по 30.08.2016 року (розрахунок пені по кожній накладній окремо в матеріалах справи, а.с. 81).

Оскільки зобов'язання за Договором у визначені строки не виконані відповідачем, позивач правомірно здійснив нарахування пені відповідно до законодавства та Договору, тому позов в цій частині вимог підлягає задоволенню в межах заявленої суми.

Також сторони пунктом 5.5. Договору передбачили, що у разі прострочення платежу понад 30 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20% від суми товарного боргу.

Позивач посилається на прострочення відповідачем платежу понад 30 календарних днів, в підтвердження чого надає платіжні доручення та акт звірки розрахунків між сторонами, в яких зафіксовані дати внесення плати частково відповідачем за товар. Позивачем заявлено до стягнення 5306,39 грн. штрафу (20 відсотків від суми боргу, розрахунок у справі, а.с. 37) за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання в частині оплати товару.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд враховує, що штраф і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання -неустойки. Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони можуть врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Умовами Договору передбачено цивільно-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому законом не встановлено обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня.

Відповідна правова позиція Верховного Суду України з даного питання викладена, зокрема, в постанові від 09.04.2012 року №3- 88гс11, яка є обов'язковою для суду згідно ст. 111-28 ГПК України.

Таким чином, одночасне застосування штрафу та пені, у разі неналежного виконання зобов'язань за Договором, не суперечить вимогам закону та умовам Договору, тому заявлений до стягнення штраф у розмірі 5306,39 грн. задовольняється судом.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем строків оплати позивачем заявлено до стягнення 3% в розмірі 369,64 грн. за загальний період з 18.02.2016 року по 30.08.2016 року, які підлягають задоволенню в межах заявленої суми.

Перевірка правильності розрахунку позивачем пені та 3% річних проводилася судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга.Закон».

За ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (ст. 4-3 ГПК України).

Згідно ст. 33, ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач факт прострочення сплати коштів за отриманий товар не спростував. За таких обставин з відповідача підлягає до стягнення 22677,25 грн. 00 коп. основного боргу, 3949 грн. 81 коп. пені, 369 грн. 64 коп. 3% річних, 5306 грн. 39 коп. штрафу.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49 (ч. 2), 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія Агроекспо", 38014, Полтавська область, Шишацький район, с. Ковердина Балка, вул. Незалежності, буд.71, код ЄДРПОУ 32802841 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомаркет-Полтава", 36009, м. Полтава, вул. Визволення, 21а, код ЄДРПОУ 35723752 - 22 677 грн. 25 коп. основного боргу, 3 949 грн. 81 коп. пені, 369 грн. 64 коп. 3% річних, 5 306 грн. 39 коп. штрафу; 1378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Суддя І.І.Пушко