Рішення

від 30.08.2016 по справі 917/1052/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

30.08.2016р. Справа № 917/1052/16

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул.Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область,36008

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фієста", вул.Ст.Фронту, 46, м. Полтава, Полтавська область,36021

про стягнення 15917,55 грн.

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Мусійченко Т.С.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1дов№ 29-14/19 від 04.01.2016 року.

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 15917,55 грн., за договором № 1529"С" від 06.11.2007 року

21.07.2016 року за вхідним № 9050(канцелярії суду) представник позивача ОСОБА_2 на виконання вимог ухвали суду подала додаткові документи. Суд подані документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, ухвали суду які були направлена на адресу відповідача вказану в позовній заяві (вул. Ст.Фронту, 46, м. Полтава, Полтавська область,36021) 13.07.2016 року повернулися на адресу суду з відміткою пошти (за закінченням терміну зберігання).

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки судом були виконані вказані норми, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

Основним напрямком діяльності Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" є забезпечення тепловою енергією на опалення та підігрів води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів на території міста Полтави та районів Полтавської області.

ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (надалі-Позивач) здійснює забезпечення тепловою енергією у вигляді гарячої води на опалення приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фієста»(надалі -Відповідач), розташованого за адресою м. Полтава, вул. Ст. Фронту, 46, на підставі договору № 1529 "С" від 06.11.2007р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам. ОСОБА_3 регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності (ст, 2 Закону).

Відносини між суб'єктами діяльності у сфері, теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими, актами (ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону теплопостачальні організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Цьому обов'язку кореспондує обов'язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 нього Закону, згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За умовами вказаного договору позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляд гарячої води на опалення згаданого вище приміщення відповідача.

В свою чергу споживач зобов'язується проводити оплату вартості спожитої теплової енергії у визначеному порядку та строки.

Отже в силу умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, ще регулюють правовідносини у сфері теплопостачання: у відповідача щомісячно виникає обов'язок щодо оплати фактично спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 29 договору визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, Всі розрахунки за договором проводяться на підставі виконаних рахунків.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Тариф на теплову енергію, що виробляється та постачається ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго"' встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Вказаною комісією тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів встановлені в такому розмірі:

1403.42 гри./Гкал (без ПДВ) з 01 травня 2015 року на підставі постанови № 1388 від 30.04.2015;

1354,31 грн./Г'кал (без ПДВ) з 01 листопада 2015 року на підставі постанови № 2690 від 29.10.2015;

1304,87 гри./Гкал (без ПДВ) з 01 лютого 2016 року на підставі постанови №54 від 28.01.2016

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (надалі Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі, показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (пінами), затвердженими в установленому порядку:

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Відповідно до п. 15 договору, облік споживання теплової енергії проводиться по лічильнику.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом:.

Відповідно до п. 30 договору. Споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця наступного за. розрахунковим періодом.

За період з 01.10.2015 до 30.04.2016 за відпущену теплову енергію нараховано до сплати 10447,92 грн. Проте, в порушення: взятих відповідачем зобов'язань, за вказаний період було сплачено лише 2042,18 грн. Таким чином за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 8405,74 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.2 ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до приписів ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цих збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, включається неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, приймаючи до уваги загальні положення ст.ст.1166,1167 ЦК України, необхідною є наявність загальних умов деліктної відповідальності, тобто протиправної поведінки (дії або бездіяльності), шкідливого результату такої поведінки (шкоди, збитків), прямого причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою й спричиненою шкодою та вини. При цьому відповідно до п.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року В«Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкодиВ» , встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи,- наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність чи відсутність причинного зв’язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. До виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 179 ГК України передбачено обов'язок сторін щодо укладання господарського договору, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. 19 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» , відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник , споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Ті ж самі приписи містить п.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року В«Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкодиВ» .

Стосовно наданих позивачем розрахунків розміру понесених збитків суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.3 ст. 225 ГК України, при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов’язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України № 686 - ХІУ від 20.05.1999 року "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності, за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

На підставі ст. 230 ГК України, п. 34 договору, нарахована неня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно з Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" в розмірі 7185,66 грн. за період з 10.11.2015 до 15.05.2016 на грошові зобов'язання жовтня 2015 року - квітень 2016 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання: грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом..

Відповідно до п. 3.1, 4.1 постанови Пленуму ВГС України № 14 від 17.12.2013, інфляційні нарахування та 3 % річних, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом, захисту майнових прав та інтересів, які полягають у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за час прострочення в сплаті.

Згідно ст. 625 ЦК України у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати за відпущену теплову енергію позивачем нараховано 3 % річних в сумі 58,92 гри. за період з 10.11.2015 до 15.05/2016 на грошові зобов'язання жовтня 2015 року - квітень 2016 року та втрати від інфляційних процесів в сумі 267,23 гри. за грудень 2015 року - квітень 2016 року.

Загальна сума до стягнення становить 15917,55 грн.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 15917,55 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фієста» (36021 м. Полтава вул. Ст. Фронту, 46; код ЄДРПОУ 24824771) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, м. Полтава, вул. Комарова. 2а; р/р 26032302010972 в філії Полтавського обласного управління AT "Ощадбанк" МФО 331467, код ЄДРПОУ 03338030) 8405,74 грн. основної заборгованості, 7185,66 грн. пені, 58,92 грн. З % річних, 267,23 грн, втрат від інфляційних процесів, а всього в сумі 15917,55 грн., та судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 01.09.2016р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.