Рішення

від 29.08.2016 по справі 914/1762/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016р. Справа№ 914/1762/16

За позовом : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

До відповідача : Державного підприємства «Підприємство Держівської виправної колонії» - 110 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, с. Держів, Миколаївський район, Львівська область,

Про стягнення 72 892,50 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : ОСОБА_2 - представник

від відповідача : не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Суть спору: Подано позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державного підприємства «Підприємство Держівської виправної колонії» - 110 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області про стягнення 72 892,50 грн.

Ухвалою суду від 30.06.2016 р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 18.07.2016 р.

В судовому засіданні 18.07.2016 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Судовий розгляд справи відкладався з підстав зазначених в попередніх ухвалах суду.

В судовому засіданні 29.08.2016 року представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 29.08.2016 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Державному підприємству «Підприємство Держівської виправної колонії» - 110 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області було поставлено Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 згідно накладної № 5 від 09.12.2008 р. - ножиці гільйотинні в кількості 1 штука на суму 73 412,50 грн. Дані матеріальні цінності отриманні згідно виданої ОСОБА_3 довіреності № 8 від 09.01.2009 року.

Однак, відповідач за вище зазначений товар оплату здійснив частково лише в сумі 588,00 грн., чим спричинив виникнення заборгованості перед позивачем в сумі 72 892,50 грн.

Сторонами не одноразово підписувались акти звірки взаємних розрахунків, в яких відповідач не заперечує заборгованість в сумі 72 892,50 грн. за отриманий ним товар.

Позивачем 27.10.2014 року відповідачу направлялась претензія із вимогою сплатити заборгованість. На дану вимогу відповіді не надано та вимог відповідачем не виконано.

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 72 892,50 грн., яку Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 просить стягнути з Державного підприємства «Підприємство Держівської виправної колонії» - 110 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області .

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 3 307,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 42 291,18 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вже зазначалося раніше, згідно накладної № 5 від 09.12.2008 р., які пропечатана та підписана повноважними представниками сторін, позивачем поставлено відповідачу товар - ножиці гільйотинні в кількості 1 штука на суму 73 412,50 грн. за який відповідач оплату здійснив частково лише в сумі 588,00 грн.

Сторонами не одноразово підписувались акти звірки взаємних розрахунків, в яких відповідач не заперечує заборгованість в сумі 72 892,50 грн. за отриманий ним товар.

Позивачем 27.10.2014 року відповідачу направлялась претензія із вимогою сплатити заборгованість. На дану претензію відповіді не надано та вимог відповідачем не виконано.

Як вбачається із матеріалів справи та позовних вимог, свої зобов'язання відповідач виконав частково чим спричинив виникнення заборгованості в сумі 72 892,50 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін)…. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем, за поставлений товар, становить 72 892,50 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання позадоговірних зобов'язань позивачем за період з 28.11.2014 року по 02.06.2016 року нараховані три відсотки річник в розмірі 3 307,00 грн. та за період з листопада 2014 року по травень 2016 року інфляційні втрати в розмірі 42 291,18 грн. Згідно проведеного судом перерахунку, за спірний період розмір трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань підлягає до стягнення з відповідача в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач відзиву на позов не подав, доказів оплати боргу станом на день винесення рішення не надав, а відтак суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Держівської виправної колонії» - 110 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області (81645, Львівська область, Миколаївський район, с. Держів, код ЄДРПОУ 28680493) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (77001, АДРЕСА_2, ідн. код НОМЕР_1) - 72 892,50 грн. - основного боргу, 3 307,00 грн. - 3% річних, 42 291,18 грн. - інфляційних втрат та 1 777,36 грн. - судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 31.08.2016 року.

Суддя Березяк Н.Є.