Рішення

від 10.08.2016 по справі 910/10177/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2016Справа №910/10177/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-інвестиційна компанія" простягнення 209717,24 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачане з'явився від відповідачаПавлунько В.М. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-інвестиційна компанія" 209717,24 грн. за договором про фінансовий лізинг №00003380 від 08.08.2011, з яких: 26258,66 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 6836,17 грн. пені, 3% річних у розмірі 2050,83 грн., 29502,04 грн. інфляційних втрат, 13271,94 грн. процентів за користування чужими коштами, 131797,60 грн. збитків, які в свою чергу складаються з 21000,71 грн. збитків, заподіяних у зв'язку із несплатою лізингових платежів, 8156,33 грн. штрафних санкції за вимоги щодо сплати, 3900,00 грн. вартості нотаріальних послуг, 32208,70 грн. вартості послуг, спрямованих на виконання договору, 6000,00 грн. вартості юридичних послуг, 60531,86 грн. збитків згідно п. 12.9 контракту.

Позовні вимоги мотивовано неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасного внесення лізингових платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/10177/16 та призначено розгляд справи на 21.06.2016.

В судовому засіданні 21.06.2016 оголошено перерву до 14.07.2016, а 14.07.2016 до 10.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представників сторін судом продовжено строк розгляду спору у справі № 910/10177/16 на 15 днів.

В судове засідання 10.08.2016 представник позивача не з'явився, причин неявки суд не повідомив, про проведення судового засідання позивач був належним чином повідомлений.

В попередніх судових засіданнях представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.08.2016 надав суду відзив на позов, в якому заборгованість за лізинговими платежами, 3% річних та інфляційних втрат визнав, а проти задоволення решти позову заперечив з підстав наведених у відзиві. Також, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені.

В судовому засіданні 10.08.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-інвестиційна компанія" (лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір про фінансовий лізинг № 00003380 (договір), відповідно до умов якого об'єктом лізингу виступав транспортний засіб типу VW Caddy Kombi 1.6 І TDI, рік виробництва 2011, шасі НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу після завершення погодженого строку лізингу за купівельною ціною, визначеною лізингодавцем, поручитель ОСОБА_2, вартість об'єкту лізингу склала еквівалент 24900,00 доларів США, авансовий платіж еквівалент 7470,00 доларів США, обсяг фінансування еквівалент 17430,00 доларів США, залишкова вартість еквівалент 0,00 доларів США, кількість лізингових платежів: 60, строк лізингу (місяців): 60, лізинговий платіж еквівалент 498,26 доларів США, адміністративний платіж еквівалент 186,74 доларів США, процентна ставка змінна відповідно до п.6.4.2 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Додатком до договору про фінансовий лізинг №00003380 від 08.08.2011 (додаток) визначено Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу.

Відповідно до п.3.1 додатку предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті, об'єкт лізингу був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір дилера - продавця, у якого Порше Лізинг Україна придбало об'єкт лізингу.

Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього контракту (п.3.2 додатку).

Лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу у відповідності до цього контракту (п.3.3 додатку).

Після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим контрактом. За умови повної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів та інших платежів, що підлягають виплаті за цим контрактом, Порше Лізинг Україна приймає рішення про визначення купівельної ціни у розмірі вартості об'єкта лізингу, як це визначено у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а сплачені лізингоодержувачем авансовий платіж та платежі, що відшкодовують частину вартості об'єкта лізингу, будуть зараховані у сплату купівельної ціни. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом, розмір купівельної ціни буде відповідним чином збільшений (п.3.4 додатку).

Згідно з п.6.1 додатку, для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме на користь Порше Лізинг Україна платежі у відповідності до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контакту, та інших положень контракту, кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом. Нижчезазначені витрати не включаються до лізингових платежів: будь - які податки, що можуть застосовуватися до контракту після його виконання або в будь - який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання. Такі витрати підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна. У разі, якщо Порше Лізинг Україна понесло такі витрати, лізингоодержувач зобов'язується компенсувати суму таких витрат у повному обсязі протягом 3-х робочих днів з моменту відправлення Порше Лізинг Україна відповідної вимоги лізингоодержувачу.

За змістом п. 6.3 додатку визначено, що сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну Євро/долара США (як обумовлено сторонами в контракті), встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншого банку) з купівлі та продажу Євро/доларів США до української гривні (надалі - "обмінний курс"), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в Контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.

Лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг України у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) (п.6.5 додатку).

Пунктом 8.2 додатку передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються наступні санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (п.п.8.2.1); штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (п.п. 8.3.1 цього контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за 3 вимогу (п.п.8.2.2); компенсація будь - яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту (п.п.8.2.3). Вищезазначені штрафні санкції підлягають виплаті лізингоодержувачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, незважаючи на можливе розірвання контракту Порше Лізинг Україна.

В п.8.3 додатку вказано, що у випадку, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш, ніж на 10 (десять) робочих днів, Порше Лізинг Україна має право: надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1 контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом (п.8.3.1), якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса (п.8.3.2).

Строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання акта приймання - передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу (п.п.12.1, 12.2 додатку).

В п. 12.9 додатку визначено, що у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

У будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту, Порше Лізинг Україна прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка об'єкта лізингу, доставка об'єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування, тощо), штрафи, витрати на правову допомогу (п.12.10 додатку).

У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п.12.13 додатку).

Незалежно від завершення виконання цього контракту або проведення операцій, запланованих в рамках цього контракту, усі витрати та збитки (включаючи ті з них, що пов'язані з виплатою гонорарів за юридичні та фінансові консалтингові послуги), завдані у зв'язку з укладенням або виконанням цього контракту, а також операціями, запланованими в рамках виконання цього контракту, відшкодовуються стороною, яка завдала такі збитки (п.16.1 додатку).

Проте, як виняток, усі збори, податки, гонорари, грошові штрафи та інші витрати, що пов'язані з контрактом і можуть виникати протягом строку дії контракту, виплачуються або відшкодовуються виключно лізингоодержувачем (п.16.2 додатку).

Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) сторони узгодили порядок сплати лізингових платежів, дату, розмір.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" передало, а відповідач в свою чергу прийняв предмет лізингу - транспортний засіб VW Caddy Kombi 1.6 І TDI, рік виробництва 2011, шасі НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, вартістю 199200,00 грн., що підтверджується актом прийому - передачі від 31.08.2011.

Як стверджує позивач у позовній заяві, ним на адресу відповідача з метою сплати простроченої заборгованості, захисту своїх прав та запобіганню нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання були направлені відповідні вимоги (третє нагадування про несплату), а саме: від 03.01.2014, від 16.01.2014, від 05.02.2014, від 17.02.2014, від 04.03.2014, від 17.03.2014, від 07.04.2014, від 17.04.2014, від 05.05.2014, від 19.05.2014, від 05.06.2014, від 17.06.2014, від 03.07.2014, від 17.07.2014, від 04.08.2014, від 15.08.2014, від 04.09.2014, від 17.09.2014, від 03.10.2014 та від 16.10.2014.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.03.2015 державним виконавцем закінчено виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса №175 від 18.02.2015 та повернуто від відповідача на користь позивача об'єкт лізингу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав умови договору щодо оплаті лізингових платежів, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованость за договором про фінансовий лізинг №00003380 від 08.08.2011, з яких: 26258,66 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 6836,17 грн. пені, 3% річних у розмірі 5050,83 грн., 29502,04 грн. інфляційних втрат, 13271,94 грн. процентів за користування чужими коштами, 131797,60 грн. збитків, які в свою чергу складаються з 21000,71 грн. збитків, заподіяних у зв'язку із несплатою лізингових платежів, 8156,33 грн. штрафних санкції за вимоги щодо сплати, 3900,00 грн. вартості нотаріальних послуг, 32208,70 грн. вартості послуг, спрямованих на виконання договору, 6000,00 грн. вартості юридичних послуг, 60531,86 грн. збитків згідно п. 12.9 контракту.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" передало, а відповідач, в свою чергу, прийняв предмет лізингу, відповідно до акту прийому - передачі від 31.08.2011, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як стверджує позивач у позовній заяві, на виконання своїх зобов'язань за договором відповідач повністю виконав свої зобов'язання щодо сплати 14 лізингових платежів.

Однак, за твердженнями позивача, у зв'язку із систематичними порушенням відповідачем умов договору, несплатою лізингових платежів відповідно до графіку, 16.10.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомленням про відмову від договору, яку відповідач отримав 24.10.2014.

Як встановлено судом, станом на 23.03.2016 несплаченими є лізингові платежі №№29 - 38 за період з січня місяця 2014 року по жовтень місяць 2014 року, у зв'язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 26258,66 грн.

Відповідач факт наявності заборгованості у вищевказаному розмірі визнав.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6836,17 грн., інфляційних втрат у розмірі 29502,04 грн. та 3% річних у розмірі 2050,83 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до норм п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

За таких обставин, враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3%річних, розмір яких, за розрахунком позивача, який перевірено судом складає 29502,04 грн. та 2050,83 грн. відповідно.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.2.1 договору сторонами погоджено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються наступні санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Факт неналежного виконання зобов'язань відповідачем встановлений судом та відповідачем не заперечується. Поряд з цим відповідач стверджує про пропуск строку позовної давності за вимогами про стягнення пені.

Твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення пені суд вважає обґрунтованими та зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.2.1 постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.2007 Верховного Суду України у справі №П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до п.4.3 Постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Як зазначалось вище, позивачем було нараховано пеню за порушення відповідачем строків внесення лізингових платежів №№ 29-38 за період з січня місяця 2014 року по жовтень місяць 2014 року, кінцевою датою розрахунку є 22.03.2016.

З урахуванням позиції Вищого господарського суду України суд зауважує, що останнім днем строку позовної давності за вимогами про стягнення неустойки за лізинговим платежем №38 з урахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України було 15.04.2015, а оскільки, позов подано до суду 01.06.2016, то суд прийшов до висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені, у зв'язку з чим вказані позовні вимоги не підлягають судом задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 13271,94 грн., суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до 6.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

Договором, який був укладений між сторонами розмір процентів не погоджений.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору фінансового лізингу, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, які в свою чергу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України - купівля-продаж та главою 58 Цивільного кодексу України - найм, оренда.

Посилання позивача у позовній заяві на ст. 1048 Цивільного кодексу України, якою передбачено нарахування процентів по договору про надання позики, не визнається судом законним та обґрунтованим з огляду на те, що договори лізингу та позики є різними за своєю правовою природою видами договірних зобов'язань, що в свою чергу виключає можливість застосування до договору лізингу за аналогією права будь-яких норм законодавства, які регулюють відносини позики.

Таким чином, позовна вимога позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 13271,94 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 131797,60 грн. збитків, які в свою чергу складаються з 21000,71 грн. збитків, заподіяних у зв'язку із несплатою лізингових платежів, 8156,33 грн. штрафних санкції за вимоги щодо сплати, 3900,00 грн. вартості нотаріальних послуг, 32208,70 грн. вартості послуг, спрямованих на виконання договору, 6000,00 грн. вартості юридичних послуг, 60531,86 грн. збитків згідно п. 12.9 контракту, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вимог про стягнення з відповідача 8156,33 грн. штрафних санкції за вимоги щодо сплати позивач посилається на умови п.8.2 договору.

Згідно з п. 8.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються наступні санкції: штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна, еквівалент 15 дол США за першу вимогу, еквівалент 20 дол США за другу вимогу, еквівалент 25 дол США за третю вимогу.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею.

Позивачем долучено до позовної заяви копії вимог (третє нагадування про несплату) від 03.01.2014, від 16.01.2014, від 05.02.2014, від 17.02.2014, від 04.03.2014, від 17.03.2014, від 07.04.2014, від 17.04.2014, від 05.05.2014, від 19.05.2014, від 05.06.2014, від 17.06.2014, від 03.07.2014, від 17.07.2014, від 04.08.2014, від 15.08.2014, від 04.09.2014, від 17.09.2014, від 03.10.2014 та від 16.10.2014, а всього у кількості 20 шт.

Відповідно до п. 20.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу усі повідомлення, що мають бути надані за цим контрактом, оформлюються у письмовій формі та доставляються особисто, при цьому вони вважаються такими, що були надані, після доставки за відповідною адресою або шляхом відсилання поштовим відправленням першого класу з попередньою оплатою, при цьому таке повідомлення вважається таким, що було доставлене через два робочі дні з дати поштового відправлення, або шляхом надіслання по факсу, при цьому таке повідомлення вважається таким, що було доставлене, після відправки.

Суд зазначає, що позивачем долучено до матеріалів справи копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, в яких адресатом зазначений відповідач у кількості 12 шт. При цьому, на вказаних рекомендованих повідомленнях містяться підписи уповноваженої особи відповідача на отримання поштової кореспонденції.

Разом з тим, на рекомендованих повідомленнях, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, не зазначено, яка саме поштова кореспонденція була надіслана відповідачу (отримана відповідачем).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами (зокрема, не надано копій відповідних описів вкладення у цінний лист, інших доказів) факту направлення відповідачу та отримання відповідачем саме тих нагадувань про несплату, які долучені позивачем до позовної заяви, у зв'язку з позов в частині стягнення з відповідача 8156,33 грн. штрафних санкцій за вимоги щодо сплати задоволенню не підлягає.

Стосовно заявлених позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 60531,86 грн., що становить різницю між ринковою вартістю автомобіля та сумою несплачених лізингових платежів на момент продажу об'єкта лізингу, господарський суд зазначає наступне.

В п. 12.9 додатку до договору визначено, що у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Позивачем долучено до матеріалів справи в обґрунтування заявлених позовних вимог договір купівлі - продажу/поставки бувшого у використанні автомобіля від 20.04.2015, який укладений між позивачем та ТОВ "Престиж -Авто" про продаж транспортного засобу типу VW Caddy Kombi 1.6 І TDI, рік виробництва 2011, шасі НОМЕР_1 за 183687,96 грн. з ПДВ.

Однак, позивачем не надано жодного доказу, який би підтвердив існування реальної можливості отримання ним очікуваного доходу у разі належного виконання лізингоодержувачем прийнятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 60531,86 грн., що становить різницю між ринковою вартістю автомобіля та сумою несплачених лізингових платежів на момент продажу об'єкта лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.11.2014 р. у справі № 916/1304/14.

Таким чином, Господарський суд міста Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" про стягнення 60531,86 грн. упущеної вигоди задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено суду складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 21000,71 грн. збитків, заподіяних внаслідок несплати відповідачем лізингових платежів, з огляду на те, що позивачем не доведено суду складу правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України та не надано обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення збитків.

Крім цього, як зазначає позивач у позові, з метою повернення об'єкту лізингу він звернувся до ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" за договором про надання послуг з повернення майна від 03.02.2011, у зв'язку з чим просить суд, з посиланням на п.13.6 додатку до договору, стягнути з відповідача 32208,70 грн. вартості послуг, спрямованих на виконання договору, які сплачені ним ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" за актом №32 від 30.03.2015 згідно з платіжним дорученням №50021821 від 02.04.2015.

Згідно з п. 13.6 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до договору), лізингоодержувач відшкодовує всі будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв'язку з вилученням (поверненням) об'єкта лізингу, у тому числі витрати, пов'язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані з вилученням об'єкта лізингу.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, об'єкт лізингу був повернутий позивачу згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.03.2015.

Будь-яких належних і допустимих доказів того, які саме дії були вчинені при наданні послуг з повернення об'єкту лізингу ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" суду не надано, як не надано інших доказів, які свідчили б про необхідність понесення позивачем витрат у сумі 32208,70 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При цьому, щодо стягнення з відповідача 3900,00 грн. вартості нотаріальних послуг з урахуванням ПДВ господарський суд зауважує, що вчинення 18.02.2015 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Маринець О.С. виконавчого напису за реєстровим № 175 про зобов'язання відповідача повернути об'єкт лізингу позивачу підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 25.03.2015, відповідно до якої державним виконавцем закінчено виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса №175 від 18.02.2015 та повернуто від відповідача на користь позивача об'єкт лізингу.

Відповідно до рахунку приватного нотаріусу Київського нотаріального округу Маринець О.С. №9 від 18.02.2015 вартість нотаріальних послуг щодо вчинення виконавчого напису зокрема і по договору про фінансовий лізинг №00003380 від 08.08.2011 склала 3250,00 грн. без ПДВ.

Вказана сума була оплачена позивачем згідно платіжного доручення № 50021361 від 02.03.2015.

Отже, з урахуванням п. 13.6 додатку до договору, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 3250,00 грн. вартості фактично сплачених нотаріальних послуг без ПДВ. В частині вимог позивача щодо стягнення з відповідача ПДВ у розмірі 650,00 грн. суд відмовляє, оскільки чинним законодавством не передбачено нарахування ПДВ на суми понесених збитків. Докази ж сплати ТОВ "Порше Лізинг Україна" суми податку на додану вартість з перерахованої нотаріусу суми позивачем не подано.

Аналогічна позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 05.11.2014 у справі № 916/1304/14.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6000,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг, які, як вказує позивач, понесені ним у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору лізингу.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. (п.6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Суд звертає увагу, що позивачем невірно визначена правова природа грошових коштів у розмірі 6000,00 грн., оскільки вказані витрати позивача є витратами на правову допомогу, які розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст. 49 ГПК. Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 6000,00 грн.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-інвестиційна компанія" (01135, м. Київ, вул. Андрющенка, 4-А, кв.76, ідентифікаційний код 31170771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, пр-т. П. Тичини, 1В, ідентифікаційний код 35571472) заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 26258 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 2050 (дві тисячі п'ятдесят) грн. 83 коп., інфляційні втрати у розмірі 29502 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот дві) грн. 04 коп., 3250 (три тисячі двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. збитків, понесених позивачем, у зв'язку із вчиненням виконавчого напису нотаріуса та судовий збір у розмірі 915 (дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 93 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В інший частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.08.2016

Суддя Ю.М.Смирнова