Рішення

від 29.08.2016 по справі 922/2079/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2016 р.Справа № 922/2079/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Фаріон", м.Львів, до Приватного підприємства "Дюссельдорф", м.Харків, про стягнення 71011,76 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фаріон" звернулось до господарського суду з позовною заявою про зобов'язання Приватного підприємства "Дюссельдорф" перерахувати позивачу на розрахунковий рахунок № 26005210274210 в АТ "Прокредитбанк", м.Київ, МФО 320984, 23274013, боргу в сумі 70511,70 грн., у тому числі: 57945,47 грн. боргу, 7410,67 грн. пені, 1852,66 грн. - 3% річних, 3302,90 грн. інфляційних нарахувань. Судовий збір позивач просить стягнути з відповідача.

28.07.2016р. до канцелярії господарського суду надійшла уточнена позовна заява позивача, у якій, у зв'язку зі збільшенням терміну прострочення заборгованості на 21 день, позивач просить зобов'язати відповідача перерахувати йому на вищевказаний розрахунковий рахунок борг в сумі 71011,78 грн., у тому числі: 57945,47 грн. боргу, 7810,73 грн. пені, 1952,68 грн. - 3% річних, 3302,90 грн. інфляційних нарахувань.

Разом з уточненою позовною заявою позивачем було подано до суду клопотання про розгляд справи без присутності позивача, у зв'язку з неможливістю явки його представника у судове засідання.

У судове засідання, яке відбулося 29.08.2016р., позивач не з'явився, але подав через канцелярію суду уточнену позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 71011,78 грн., у тому числі: 57945,47 грн. боргу, 7810,73 грн. пені, 1952,68 грн. - 3% річних, 3302,90 грн. інфляційних нарахувань.

Дослідивши вищевказану уточнену позовну заяву, суд встановив, що позивачем змінено немайнову вимогу - зобов'язання перерахувати грошові кошти на рахунок позивача на позовну вимогу майнового характеру - стягнення заборгованості, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що дана заява за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову.

Враховуючи, що згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, уточнена позовна заява, яка за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову, була прийнята судом як така, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, розгляд справи продовжено з її урахуванням.

Відповідач у судове засідання не з'явився; витребуваних судом документів не надав. Копії ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, надіслані на адресу відповідача: м.Харків, пр.Московський, буд. 273, офіс 3/5 (згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), повернуті до господарського суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання (за місцезнаходженням згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), проте не скористався наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правами на участь у судовому засіданні, а також не надав суду жодного доказу в обґрунтування заперечень проти позову або на підтвердження належного виконання договірних зобов'язань, а також враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без його присутності, суд визнав за можливе розглянути справу без присутності представників сторін за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.10.2014р. між Приватним підприємством "Фаріон" (позивачем) та Приватним підприємством "Дюссельдорф" (відповідачем) було укладено Договір постачання продукції № 22-14/15, згідно п. 1.1. якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити, а відповідач (замовник) прийняти та оплатити поліграфічну продукцію (в асортименті). До Договору може додаватися специфікація, яка є невід'ємною частиною договору і визначає додатково термін розрахунків, кількість, ціну, суму за кожну окрему партію товару, на яку видана специфікація (п. 1.2. Договору).

Як свідчать матеріали справи, в період з 01.10.2014р. по 13.05.2016р. позивачем було відвантажено відповідачу товар, відповідно до наступних накладних: № F-00002067 від 03.12.2014р. - на суму 2892,00 грн., № F-00001995 від 03.12.2014р. - на суму 17645,74 грн., № F-00002230 від 12.12.2014р. - на суму 4914,00 грн., № F-00002342 від 19.12.2014р. на суму - 2113,50 грн., № F- 00002422 від 29.12.2014p. - на суму 23662,50 грн., № F-00000048 від 19.01.2015р. - на суму 2415,00 грн, № F-00000191 від 28.01.2015р. - на суму 4527,60 грн., № F-00000267 від 12.02.2015р. - на суму 5850,00 грн., № F-0000365 від 10.03.2015р. - на суму 9039,00 грн., № F-0000623 від 20.04.2015р. - на суму 4245,00 грн.

Загальна сума, на яку було відвантажено товар, склала - 77304,34 грн., з якої було сплачено відповідачем - 5000,00 грн.

Товар на загальну суму - 14358,87 грн. було повернуто постачальнику.

Згідно п. 3.4. Договору, відповідач зобов'язаний оплатити товар в розмірі, відповідно до накладних, в термін не пізніше 45 робочих днів після його отримання.

Проте, в порушення умов Договору, не зважаючи на те, що з моменту останнього відвантаження товару (накладна Р-0000623 від 20.04.2015р.) минуло 11 місяців, відповідачем заборгованість за отриманий товар в розмірі 57945,47 грн. позивачу сплачено не було.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014р. по 30.06.2016р., сума боргу за Договором постачання продукції № 22-14/15 від 01.10.2014р. становить 57945,47 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 1 від 11.03.2016р. з пропозицією сплатити суму боргу за отриманий товар. Зазначена претензія була повернута позивачу без вручення адресатові за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно п. 4.1. Договору, в разі недотримання замовником термінів повного розрахунку за отриманий товар він виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості товару, за кожний день протермінування.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 1952,66 грн. - 3% річних та 3302,90 грн. інфляційних законними та обґрунтованими.

При цьому, суд не погоджується з періодом, за який позивачем нараховано суму пені, а саме - 410 днів, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перерахувавши пеню за період шість місяців з 05.06.2015р. (з урахуванням строку оплати останньої партії товару - 04.06.2015р.) по 04.12.2015р., включно, суд встановив, що розмір пені за цей період має становити 15361,11 грн.

Проте, враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення меншу суму пені - 7810,73 грн., а суд не має права виходити за межі позовних вимог, суд визнав позовні вимоги в частині суми пені обґрунтованими.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 71011,76 грн., у тому числі: 57945,47 грн. основного боргу, 7810,73 грн. пені, 1952,66 грн. - 3% річних та 3302,90 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що в уточненій позовній заяві позивачем допущено описку в загальній сумі заборгованості, а саме замість - 71011,76 грн. (як це зазначено у наданому позивачем розрахунку заборгованості станом на 18.07.2016р.), помилково зазначено 71011,78 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Фаріон" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Дюссельдорф" (61091, м.Харків, пр.Московський, 273, офіс 3/5; ідентифікаційний код: 39423326) на користь Приватного підприємства "Фаріон" (79000, м.Львів, вул.Бойчука, 26; ідентифікаційний код: 23274013) - 71011,76 грн. заборгованості (у тому числі: 57945,47 грн. основного боргу, 7810,73 грн. пені, 1952,66 грн. - 3% річних, 3302,90 грн. інфляційних втрат); а також 1378,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_1