Рішення

від 30.08.2016 по справі 922/2754/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2016 р.Справа № 922/2754/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "ДП Котельні лікарняного комплексу", м. Харків до КЗОЗ "Зачепилівська ЦРЛ" пос.Зачепилівка про стягнення коштів в сумі 138299,67 грн. за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідач - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2016 року до суду звернулось ТОВ" "ДП Котельні лікарняного комплексу " ( надалі - позивач) та просить стягнути з Комунального закладу охорони здоров*я Зачепилівської центральної районної лікарні ( надалі - відповідач) суму боргу за надані послуги з теплопостачання за період з лютого 2016 року по квітень 2016 року в розмірі 107094,74 грн., інфляційні втрати у розмірі 5182,75 грн. за період з березня по травень 2016 року, пеню в розмірі 24111,27 грн. за період з 15.03.2016 року по 15.08.2016 року за прострочення оплати за період з лютого по квітень 2016 року та судовий збір 2074,50 грн.

30.08.2016 року позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму боргу за надані послуги з теплопостачання за період з лютого по квітень 2016 року на суму 31413,17 грн., 3 % річних у розмірі 1394,62 грн. за період з 15.03.2016 року по 15.08.2016 року, пеню 18311,78 грн. за період з 15.03.2016 року по 15.08.2016 року за період з лютого по квітень 2016 року. та судовий збір 1378,00 грн.

30.08.2016 року позивачем в судовому засіданні надано письмові пояснення щодо повного розрахунку за спожиту теплову енергію , як доказ погашення заборгованості, позивач надає до матеріалів справи платіжні доручення за №№ 483 та 482 від 17.08.2016 року на суму 28566,06 грн. та 2847,11 грн. Всього на суму 31413,17 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 3/Т16 про надання послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої вод" за державні кошти в частині розрахунків.

Крім того, позивачем заявлене клопотання щодо повернення заявнику переплаченої суми судового збору у розмірі 696,50 грн.

Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що уточнення позовних вимог не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству, тому приймаються судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих уточнень.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне, що 17.03.2016 року між позивачем (теплопостачальна організація) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 3/1/Т16 про надання послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води" за державні кошти.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 договору, за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати в 2016 році споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Найменування послуги: 35.30.1 "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води". Кількість 570,000 Гкал. Обсяги закупівлі товарів (робіт та послуг) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на потреби опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання та технологічні потреби (пара), якість яких відповідає діючим Нормам та СНіПам (п. 2.1 договору).

Ціна цього договору становить 2470,15 грн. за 1 Гкал, в тому числі ПДВ 411,69 грн.; Вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів діючих на момент укладання договору становить 1173321,25 грн., ПДВ 234664,25 грн., усього 1407985,50 грн. Вартість цього договору можуть бути зменшена за взаємною згодою сторін. У разі зміни тарифів, теплопостачальна організація повідомляє споживача у відповідності з п. 6.3.3., споживач здійснює розрахунки за спожиті послуги за новими тарифами з моменту їх введення. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, згідно з діючими тарифами на період постачання теплової енергії, затвердженими в установленому порядку, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень, після пред'явлення учасником рахунку на оплату наданих послуг. До рахунку додається акт виконаних робіт на постачання теплової енергії. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількість теплової енергії, з врахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Підставою для внесення попередньої оплати та проведення поточних розрахунків є даний договір, або рахунок теплопостачальної організації, або акт звіряння розрахунків, або акт виконаних робіт. Споживач здійснює перерахунок грошових котів на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації, вказаний у рахунку на оплату або в акті виконаних робіт. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 15 числа місяці, наступного за розрахунковим (п. п. 3.1, 3.2, 3.3, 6.3.3, 4.1, 4.2, 4.4, 4.5 договору).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 17 березня 2016 року до договору про надання послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води" за державні кошти № 3/Т16 від 17 березня 2016 року п. 1.2 спірного договору викладено в наступній редакції,

"Найменування послуги : ДК 016:2010 код 35.30.1 "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води" ДК 012:2015 код 0930000-8 "пара, гаряча вода та пов*язана продукція" Кількість - 486,31708 Гкал.

п.3.1 - Ціна цього договору зменшена на суму 206709,36 грн. та становить 1201276,14 грн. , в т. ч. ПДВ 200212,69 грн.

Доповнено п. 5 та п.6 додатку 1 договору про надання послуг з "Пара та гаряча вода : постачання пари та гарячої води" за державні кошти № 3/16 від 17.03.2016 року пунктом наступного змісту :

5. "Теплова енергія постачається Споживачу в межах кошторису на 2016 рік у обсязі 486,31708 Гкал, розподіл теплової енергії в Гкал ( для Споживачів без комерційних приладів обліку - розрахунковим методом : для споживачів з комерційними приладами обліку - згідно з заявленою величиною) при середньомісячних температурах зовнішнього повітря :

січень - 7.3 , лютий - 6.9, березень 1.1.7 квітень 7,7, жовтень 7.1, листопад 0,3, грудень - 4.8

Відповідальність за дотримання ліміту несе Споживач , у разі коли фактичне споживання теплоенергії перевищує встановлений ліміт, ця сума підлягає повному погашенню.

6. Орієнтована вартість енергії, що поставляється за поточний рік відповідно до тарифів , діючих на момент укладення цього додатку становить 1201276,14 грн. ( а.с.21).

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляція - в період опалюваного сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби - по мірі необхідності. Місце поставки визначено у додатку № 4 (п. п. 5.1, 5.2 договору).

Згідно п. п. 6.1, 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 договору, споживач теплової енергії зобов'язується, зокрема: своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані послуги, приймати поставлені послуги згідно з актом виконаних робіт, дотримуватися вимог Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води ДНАОП 0.00-1.11-98, Правил технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, цього договору та інших законодавчих і нормативних документів.

За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань за цим договором. Теплопостачальна організація і споживач несуть відповідальність за правопорушення у сфері теплопостачання згідно з Законом України «Про теплопостачання», цим договором та другими нормативними і законодавчими документами. Несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення за період з дня наступного строку оплати до дня фактичної оплати (розділ 7, п. п. 7.2, 7.2.3 договору).

Цей договір, згідно п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, в частині поставки теплової енергії набуває чинності з 1 січня 2016 року та діє до 31 грудня 2016 року, а в частині рахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1 договору).

Згідно з наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт:

№ 34 від 29 лютого 2106 року на суму 272820,66 грн.; (а. с. 22)

№ 54 від 23.03.2016 року на суму 146998,63 грн. ( а.с.23)

№ 80 від 12.04.2016 року на суму 64302, 94 грн. ( а.с.23).

За умовами договору , а саме п. 4.5 договору , відповідач зобов*язався здійснити остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивачем зазначено, що відповідачем було здійснено повну оплату теплової енергії у розмірі :

платіжне доручення № 136 від 30.03.2016 року на суму 210191,62 грн.,

платіжне доручення № 191 від 20.04.2016 року на суму 823,92 грн.,

платіжне доручення № 190 від 20.04.2016 року на суму 62629,04 грн.,

платіжне доручення № 192 від 26.04.2016 року на суму 18545,57 грн.,

платіжне доручення № 69 від 26.04.2016 року на суму 2847,11 грн.,

платіжне доручення № 293 від 02.06.2016 року на суму 12556,23 грн.,

платіжне доручення № 342 від 17.06.2016 року на суму 36544,23 грн.,

платіжне доручення № 341 від 17.06.2016 року на суму 5422,77 грн.,

платіжне доручення № 410 від 19.07.2016 року на суму 27467,00 грн.,

платіжне доручення № 483 від 17.08.2016 року на суму 28566,06 грн.,

платіжне доручення № 482 від 17.08.2016 року на суму 2847,11 грн.,

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги , що відповідач повністю розрахувався по основному боргу, суд керуючись ст. 80 п.1-1 ГПК України, припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 138299,67 грн.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 5107,06 грн. інфляційних втрат за період з березня по травень 2016 року, за прострочення оплати заборгованості з лютого по квітень 2016 року. та 1394,62 грн. 3% річних за період з 15 .03.2016 року по 15.08.2016 року за прострочення оплати заборгованості з лютого по квітень 2106 року , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком визначено вірно згідно діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги позивача, стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1394,62 грн. та інфляційних втрат 5107,06 грн.

Відповідно статті 233 ГК України передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, втім ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарський відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З огляду на наведене, та враховуючи те, що стягнення 3% річних не є штрафною санкцією, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора вимоги в цій частині підлягають задоволенню..

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 18311,78 грн. за період з 15.03.2016 року по 15.08.2016 року, суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2.3 спірного договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення за період з дня наступного строку оплати до дня фактичної оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пуні за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до якого сума пені складає 18311,78 грн. Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору.

За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормами права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 ГК України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій за своєю ініціативою , якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Виходячи з вище викладеного, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 90%, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 1831,17 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно приписів п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу. пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 173, 193, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 6. 11, 509, 525, 549, 551, 625, 627, 628, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 77, 80 п.1-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог від 30.09.2016 року до розгляду.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 138299,67 грн., 3 % річних 516,29 грн. ,. інфляційних втрат - 75,69 грн.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу охорони здоров*я Зачепилівської центральної районної лікарні ( код за ЄДРПОУ 020026687 Харківська обл., Зачепилівський район, смт. Зачепилівка, вул. 14 Гвардійської стрілецької дивізії, буд. 6 р/р 35411001035615 в ГУДКСУ у Харківській області МФО 851011) на користь ТОВ" ДП Котельні лікарняного комплексу ( м. Харків, вул. Плеханівська, 117, літ. Б-5 код ЄДРПОУ 39304830 р/р 26000456599 в АТ" ОСОБА_2 Аваль" м. Харків, МФО 380805) 3 % річних - 1394,62 грн., інфляційні втрати - 5107,06 грн., пеню 1831,17 грн. та судовий збір 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 16480,61 грн. відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 01.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_3