Постанова

від 29.08.2016 по справі 296/4869/16-а

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/4869/16-а

2-а/296/196/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2016 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого - судді Бондарчука В.В.,

секретаря Тузенко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративний позов Першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1»ї Іванівни до Комунального навчального закладу «Житомирська спеціальна загальноосвітня школа - інтернат І-ІІІ ступенів №1», третя особа - Житомирське вище професійне училище - інтернат Житомирської обласної ради про зобов»язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в червні 2016 року звернувся до суду з позовом в інтересах неповнолітньої дитини-сироти ОСОБА_1 та просив зобов'язати комунальний навчальний заклад «Житомирська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-Ш ступенів №1» нарахувати їй одноразову грошову допомогу, передбачену ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», та виплатити кошти в сумі 7 716 грн. 00 коп., а також стягнути на користь позивача 1378 грн. сплаченого судового збору.

В судовому засіданні прокурор позов підтримала та просила його задовільнити з тих же підстав.

Представник відповідача позов визнала та пояснила, що кошти ОСОБА_1 не були виплачені по причині відсутності кошторисних призначень у 2016 році, оскільки дитина виявила бажання продовжувати навчання в Житомирському вищому професійному училищі - інтернаті Житомирської обласної ради після закінчення 10-го класу, в кінці серпня місяця 2015 року. Також зазначила, що керівництво школи звернулося до Управління освіти і науки Житомирської облдержадміністрації з проханням збільшити кошторисні призначення для виплати одноразової допомоги ОСОБА_1

Представник третьої особи також позов підтримав.

Суд заслухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи та встановив наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 950 від 25.12.2008 ОСОБА_1 Іванівні10 липня ІНФОРМАЦІЯ_1, надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, з огляду на те, що її батько - ОСОБА_2, помер 21 жовтня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть № І-ТП № 108807, а мати - ОСОБА_3, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 листопада 2008 року, позбавлена батьківських прав.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 264 від 20.05.2015 ОСОБА_1 надано статус дитини-сироти, оскільки її мати - ОСОБА_4, померла 20 квітня 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть № І-ТП № 265007.

Наказом від 13 вересня 2009 року № 29 ОСОБА_1 зарахована на навчання до комунального навчального закладу «Житомирська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 1» Житомирської обласної ради. Згідно інформації КНЗ «Житомирська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 1» № 173 від 28.04.2016, № 191 від 17.05.2016 ОСОБА_1 у період з 2009 по 2015 роки навчалася у вказаному навчальному закладі та знаходилася на повному державному утриманні як дитина-сирота.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 243 Сімейного кодексу України, ст.ст. 58, 59 Цивільного кодексу України над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування встановлюється опіка, піклування.

Згідно ст. 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Нормами ч. 1 ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист та допомогу з боку держави.

Основним законодавчим актом України у сфері регулювання суспільних відносин щодо організації та здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 № 2342-IV (далі - Закон № 2342).

У відповідності до ст.3 цього Закону основними засадами державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа, є захист майнових, житлових та інших прав та інтересів таких дітей, забезпечення соціально-правових гарантій.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2342 заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Державні соціальні стандарти та нормативи, як визначено ч. 3 ст. 4 Закону № 2342, встановлюються, зокрема, щодо мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу чи при закінченні перебування таких дітей у різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку.

У відповідності до ч. 4 ст. 4 цього Закону Кабінет Міністрів України може встановлювати інші додаткові мінімальні соціальні стандарти, нормативи споживання та нормативи забезпечення для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Таким чином, Законом № 2342 визначено, що однією з базових соціальних гарантій, яка забезпечується державою у формі державного соціального стандарту та нормативу, є гарантія надання дитині, яка перебуває під опікою (піклуванням), разової державної фінансової допомоги при закінченні виховного навчального закладу. Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями установлювати додаткові, тобто не передбачені Законом соціальні стандарти та нормативи, не видозмінюючи при цьому гарантовані Законом стандарти.

Змістовне наповнення та конкретизацію наведеного вище соціального стандарту мітить ч. 7 ст. 8 Закону № 2342, відповідно до якої випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, становить 1286грн.

Отже, виходячи із вищенаведених норм, випускникам шкіл-інтернатів з категорії дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у віці від 6 до 18 років, повинна бути нарахована да виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто в сумі, не меншій 7 716 гривень,

Зі змісту ч. 7 ст. 8 Закону № 2342 вбачається, що Кабінету Міністрів України доручено визначити порядок, тобто механізм надання випускникам навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі не менше 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, Граничний розмір допомоги та умови її надання чітко конкретизовані Законом.

Таким чином, достатніми умовами отримання допомоги, визначеної ч. 7 ст. 8 Закону № 2342, є:

- наявність статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

- отримання дитиною документа про здобуття рівня освіти та завершення навчання у навчальному закладі. Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про освіту» випускнику державного або іншого акредитованого (атестованого) навчального закладу видається відповідний документ про освіту встановленого зразка.

Жодних інших вимог, як умов отримання одноразової грошової допомоги, Закон не висуває.

Відповідно до інформації Житомирської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІП ступенів № 1 від 28.04.2016 № 173 ОСОБА_1 навчалася у вказаному закладі з 13.09.2009, закінчила 10 класів навчання, після чого продовжила навчання в Житомирському вищому професійному училищі-інтернаті.

Згідно довідки Житомирського вищого професійного училища-інтернату № 150 від 16.05.2016 ОСОБА_1 з 01.09.2015 по 30.06.2018 навчається у вказаному закладі на денній формі навчання, отримує стипендію та перебуває на повному державному утриманні.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 має статус дитини-сироти, отримала документ про здобуття освіти, тобто є випускником, закінчила навчання в навчальному закладі першого рівня акредитації, їй, у відповідності до ч. 7 ст. 8 Закону № 2342, належить сплатити одноразову грошову допомогу у розмірі, не менше 7 716 грн.

Усупереч наведеним вимогам Закону, Житомирською спеціальною загальноосвітньою школою-інтернатом І-ІІІ ступенів № 1 одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 при переході до іншого навчального закладу не виплачено, що підтверджується інформацією закладу від 28.04.2016 № 173 з додатками.

Визнаючи позов, представник відповідача пояснив, що кошти ОСОБА_1 не були виплачені по причині відсутності кошторисних призначень у 2016 році, оскільки дитина виявила бажання продовжувати навчання в Житомирському вищому професійному училищі - інтернаті Житомирської обласної ради після закінчення 10-го класу, в кінці серпня місяця 2015 року. Керівництво школи вживає заходів для виплати одноразової допомоги ОСОБА_1, зокрема звернулося до Управління освіти і науки Житомирської облдержадміністрації з проханням збільшити кошторисні призначення.

Згідно ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено Інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 102 КАС України передбачено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Прокурор вказує, що процесуальний строк, встановлений законом, Житомирською місцевою прокуратурою пропущено з поважної причини, оскільки факт порушення відповідачем майнових прав неповнолітньої ОСОБА_1 виявлений у травні 2016 року під час вивчення стану виплати випускникам інтернатних навчальних закладів, які перебувають на обліку служби у справах дітей Житомирської міської ради, з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе поновити пропущений строк на звернення до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, а також враховуючи визнання позову представником відповідача, суд приходить до висновку про обгрунтованість позову та задовольняє його

На підставі викладеного, керуючись ст. 121 Конституції України, ст.ст. 17, 18, 60, 99, 102, 104, 105, 112 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк для звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

Зобов'язати комунальний навчальний заклад «Житомирська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-Ш ступенів № 1», вул. Леха Качинського, 17, м. Житомир, код ЄДРПОУ 05395992, р/р 35418001232602 ГУДКС в Житомирській області, МФО 811039, нарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, одноразову грошову допомогу, передбачену ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», та виплатити ОСОБА_1 кошти в сумі 7 716 (сім тисяч сімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з комунального навчального закладу «Житомирська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-Ш ступенів № 1», вул. Леха Качинського, 17, м.Житомир, код ЄДРПОУ 05395992, р/р 35418001232602 ГУДКС в Житомирській області, МФО 811039, на користь прокуратури Житомирської області, вул. 1 Травня, 11, м.Житомир, код ЄДРПОУ 02909950, р/р 35215069011049, МФО 820172, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Постанова може бути оскаржена сторонами до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом десяти днів з дня винесення.

Суддя В. В. Бондарчук