Рішення

від 26.08.2016 по справі 910/10952/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2016Справа №910/10952/16

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу "Квазар-8"

про стягнення 47 048, 30 грн.

за участю представників сторін:

від позивача : Березова І.Г. - представник за довіреністю;

від відповідача: Рафальська Н.М. - голова правління;

Стецюк Л.С. - представник за довіреністю;

Кухарчук А.Ю. - представник за довіреністю.

За клопотанням відповідача, з метою з'ясування фактичних обставин справи, дослідження додаткових доказів, надання додаткових пояснень, витребування від сторін додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять) днів, що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 1 ГПК України за клопотанням позивача у судовому засіданні 26.08.2016 здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Житлово-будівельного кооперативу "Квазар-8" про стягнення заборгованості у розмірі 47 048,30 грн. з яких: сума основного боргу - 29 518,97 грн., пеня - 1 421,38 грн., 3% річних - 894,40грн., інфляційні втрати - 9 309,76грн. та штраф - 5 903,79 грн. відповідно до договору від 14.04.2000 № 7913/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення.

Відповідач у справі надав суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечив, зазначив: що заборгованість перед позивачем відсутня, а наявна переплата по коду абонента 3-440 у розмірі 36 028,25 грн.; з ПАТ "Київенерго" укладено договір від 01.12.1998 № 1630353 на постачання теплової енергії у гарячій воді відповідно до якого енергопостачальна організація постачає теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону та гарячого водовідведення протягом року; суму нараховану по коду 3-50440 за питну воду для підігріву за період з травня 2013 року по травень 2016 року у розмірі 37 756,10 грн. не визнає, оскільки таку послугу від позивача не отримував; просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав суду пояснення у справі та уточнений розрахунок ціни позову, в якому зазначив, що станом на день звернення до суду з позовом заборгованість по коду абонента 3-440 (питна холодна вода і відведення холодної води) була відповідачем погашена, але існує заборгованість по коду абонента 3-50440 у сумі 10 191,82 грн., з яких: 6 699,61 грн. за питну воду для виготовлення гарячої; 3 492,21 грн. за відведення гарячої води.

З урахуванням положення ч. 4 ст. 51 ГПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Судом з'ясовано, що звернення з позовом відбулося 13.06.2016, про що свідчить вхідний штамп канцелярії господарського суду міста Києва на позовній заяві. Відповідно до вимог статті 51 ГПК України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Таким чином, погашення відповідачем основного боргу в сумі 19 327,15 грн. відбулося у травні 2016 року, тобто до зверненням кредитора з позовом. За такими обставинами, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 19 327,15 грн., слід відмовити, як необґрунтовано заявленого.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу. Подані пояснення позивача відповідають вимогам ГПК України, не порушують права сторін у справі, уточнений розрахунок ціни позову перевірений судом, тому приймаються останнім, у зв'язку з чим, позивач намагається стягнути з відповідача:

- основний борг у розмірі 10 191,82 грн.;

- пеню в сумі 1 284,47 грн.;

- інфляційні втрати у сумі 9 165,36 грн.;

- 3% річних у сумі 885,07 грн.;

- штраф у розмірі 2 038,36 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2016 розгляд справи № 910/10952/16 було відкладено на 26.08.2016 о 12 год. 00 хв. Відповідач через канцелярію суду 26.08.2016 о 14 год. 26 хв. зареєстрував заяву в якій просив стягнути з позивача судові витрати пов'язані з наданням юридичних послуг та письмові пояснення. Дані документи були подані відповідачем після розгляду справи у судовому засіданні, сторонами у судовому засіданні не обговорювалися, тому судом не приймаються.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представників відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 14.04.2000 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (перетворене у Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Квазар-8" (абонент) укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 7913/4-13 (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 .

Згідно з п. 2.1, 2.2 Договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу2874-82; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично - допустимих концентрацій шкідливих речовин, а абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня пред'явлення постачальником платіжних документів до банківської установи (п. 3.6 Договору).

Згідно з п. 3.7 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня пред'явлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтованими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін.

У пункті 5.1 Договору зазначено, що цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до Договору відповідачеві було відкрито два особових рахунків: за кодом 3-440 для здійснення розрахунку за послуги з постачання питної води та відведення холодної води; за кодом 3-50440 для здійснення розрахунку за послуги з постачання питної води для виготовлення гарячої та відведення гарячої води.

Позивач стверджує, що за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 по коду 3-440 надав відповідачеві послуги з постачання питної води та водовідведення загальною вартістю 32 771,14 грн., отримання даних послуг підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку, погодженими та підписаними відповідачем та дебетово-інформаційними повідомленнями та/або їх реєстрами. Відповідач взяті на себе зобов'язання за Договору виконав несвоєчасно.

По коду 3-50440 позивачем надано послуги відповідачу за період з 01.05.2013 по 31.03.2016 на суму 76 805,04 грн. Оскільки свої зобов'язання за Договором відповідач повністю не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився основний борг за надані послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 10 191,82 грн., який позивач і намагається стягнути.

Додатково, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у сумі 9 165,36 грн. та 3% річних у сумі 885,07 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору сторонами було погоджено сплату штрафу абонентом у розмірі 20 % від несплаченої суми за безпідставну відмову від оплати наданих послуг.

За несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.2 Договору).

На підставі даних умов Договору позивач нарахував відповідачу штраф у сумі 2 038,36 грн. та пеню в сумі 1 284,47 грн., який намагається стягнути.

Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи із наступного.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Одночасно, частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Статтею 32 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством. Тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об'єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Спожиті відповідачем вода та послуги з водовідведення, що були надані/поставлені за Договором обліковуються позивачем по коду 3-440 (для здійснення розрахунку за питну воду (для потреб холодного водопостачання) та водовідведення) та по коду 3-50440 (для здійснення розрахунку за питну воду (для потреб гарячого водопостачання) та відведення). Позивач нараховує відповідачу заборгованість як по коду 3-440, так і по коду 3-50440.

Правила користування системами водопостачання та водовідведення в містах і селищах України № 65, затверджені 01.07.1994 Державним комітетом по житлово-комунальному господарству втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу від 27.06.2008 № 190, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 ДСанПіН 2.2.4-171-10 вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Договором регулюються відносини сторін стосовно постачання питної води, якість якої відповідає вимогам чинних ДСанПіН 2.2.4-171-10, яка постачається до будинків включених відповідачем до дислокації до Договору без розподілу постачання питної води на категорії в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде використана відповідачем в своїй господарській діяльності, в тому числі, і для виробництва продукції, яка потребує використання питної води для гарячого водопостачання населенню.

Листом від 24.12.2015 № 029/22/1/15736 структурного відокремленого підрозділу "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" було надано відповідь на запит позивача: "згідно з п.10 Додатку № 2 до договору про постачання теплової енергії споживач "забезпечує оплату коштів за фактично спожиту теплову енергію" при перевірці відділом розрахунків з споживачами теплової енергії договорів по ОСББ та ЖБК оплат з призначенням платежу "за холодну воду, яка йде на приготування гарячої води" не виявлено.

Таким чином, відповідач розрахунків за питну воду (для потреб гарячого водопостачання) з ПАТ "Київенерго" також не проводив. Крім того, ПАТ "Київенерго" здійснює реалізацію теплової енергії на основі укладених із споживачами договорів, предметом яких є постачання теплової енергії на потреби гарячого водопостачання, а не самої води. Відповідачем не надано доказів того, що постачання питної води, що використовується ним для підігріву або постачання йому гарячої води здійснюється іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.01.1997 № 80 "Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги" від 06.01.2000 № 12 з метою прискорення надходження платежів населення за житлово-комунальні послуги на рахунки підприємств-постачальників запроваджено порядок розрахунків за спожиті житлово-комунальні послуги із залученням посередника - Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр", якого уповноважено здійснювати розщеплення платежів населення за житлово-комунальні послуги.

У спірний період розщеплення платежів від населення за зазначену послугу, які надходили однією сумою, здійснювалося Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" на підставі листів Головного управління цінової політики КМДА на 3 складові: холодна вода для підігріву - на рахунок ПАТ "АК "Київводоканал";теплова енергія для приготування гарячої води - на рахунок ПАТ "Київенерго"; витрати на утримання та обслуговування бойлера - на рахунок балансоутримувача бойлера.

Позивачем здійснені оплати були рознесені у дотриманні до зазначено відповідачем призначення платежу.

Що ж до твердження відповідача, про наявність у нього переплати до коду абонента 3-440, то вони судом не приймається, оскільки відповідачем не надано первинних документів за той період, у який на його думку виникла переплата (банківські виписки, платіжні доручення, зведені відомості розщеплення сплат КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр").

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, і позивачем надані докази на підтвердження викладених у позові обставин. Відповідач доказів виконання зобов'язань за Договором суду не надав. За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 10 191,82 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу положень статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, умовами Договору, зокрема п. 4.2, сторонами було закріплено інший порядок нарахування пені, тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені обґрунтовані та підлягають задоволенню в сумі 1 284,47 грн. за період з 05.11.2015 по 18.04.2016.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20 % штрафу від суми заборгованості ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та Договору, судом встановлено наявність заборгованості у відповідача, а відтак відповідні вимоги підлягають задоволенню в сумі 2 038,36 грн.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що несплата заборгованості по Договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої ст. 625 ЦК України відповідальності та підлягають стягненню з відповідача 3% річних у сумі 885,07 грн. та інфляційні втрати у сумі 9 165,36 грн. за період з 06.06.2013 по 18.04.2016.

В частині стягнення основного боргу в сумі 19 327,15 грн., слід відмовити, як необґрунтовано заявленого.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно вимог частини п'ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.08.2016, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19, 32 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" , ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 629, 655,712, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Квазар-8" задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Квазар-8", 02225, м. Київ, проспект Маяковського, буд. 3В, код ЄДРПОУ 23492365, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1А, код ЄДРПОУ 03327664, основний борг у сумі 10 191, 82 грн., пеню в сумі 1 284,47 грн., штраф у сумі 2 038,36 грн., 3% річних у сумі 885, 07 грн., інфляційні втрати у сумі 9 165,36 грн., судовий збір у сумі 690,20 грн., видавши наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 31.08.2016

Суддя Ю.О.Підченко