Рішення

від 29.08.2016 по справі 910/32521/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016Справа №910/32521/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГЛОБАЛ ДЖЕНЕРАЛ МЕДІА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЛАДІУМ-ЕКСП"

про стягнення 61 236, 16 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Григораш К.М.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІГЛОБАЛ ДЖЕНЕРАЛ МЕДІА" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЛАДІУМ-ЕКСП" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 61 236, 16 грн., у тому числі: основна заборгованість - 30 000, 00 грн., пеня - 1 157, 26 грн., 3 % річних - 78, 90 грн. та штраф - 30 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за ліцензійним договором від 08.09.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.01.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду.

Розгляд справи відкладався згідно п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

19.02.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАЛЛАДІУМ-ЕКСП" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГЛОБАЛ ДЖЕНЕРАЛ МЕДІА" про:

- розірвання ліцензійного договору б/н від 08.09.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІГЛОБАЛ ДЖЕНЕРАЛ МЕДІА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАЛЛАДІУМ-ЕКСП";

- стягнення передбаченої п. 5.5. ліцензійного договору б/н від 08.09.2015 пені у розмірі 5 751, 77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2016 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАЛЛАДІУМ-ЕКСП" у прийнятті зустрічної позовної заяви.

19.02.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач всупереч п.п. 2.1. та 2.2. ліцензійного договору не передав відповідачу технічної та супровідної документації та носія інформації, необхідної та достатньої для використання корисної моделі за ліцензію, а саме координаційну систему Мультивід, а тому відсутні підстави для стягнення коштів.

У судовому засіданні 22.02.2016 оголошувалась перерва до 29.02.2016 відповідно до ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 29.02.2016 представник відповідача надав заяву про об'єднання справ в одне провадження, в якій повідомив, що у провадженні судді Господарського суду міста Києва Прокопенко Л.В. перебуває справа № 910/3026/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЛАДІУМ-ЕКСП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГЛОБАЛ ДЖЕНЕРАЛ МЕДІА" про розірвання договору та стягнення 5 896, 43 грн., у зв'язку з чим просить суд об'єднати в одне провадження справу № 910/32521/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГЛОБАЛ ДЖЕНЕРАЛ МЕДІА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЛАДІУМ-ЕКСП" про стягнення 61 236, 16 грн. та справу № 910/3026/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЛАДІУМ-ЕКСП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГЛОБАЛ ДЖЕНЕРАЛ МЕДІА" про розірвання договору та стягнення 5 896, 43 грн.

Також, представник відповідача надав додаткові пояснення, в яких вказує, що п. 4.2. договору передбачена попередня оплата у розмірі 100 %, тому позивач правомірно здійснив зупинення виконання свого зобов'язання з передачі корисної моделі у користування відповідача.

Суд відклав розгляд заяв про об'єднання справ в одне провадження на наступне судове засідання.

У судовому засіданні 29.02.2016 оголошувалась перерва до 14.03.2016 згідно ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 14.03.2016 представник відповідача підтримав подану заяву про об'єднання справ в одне провадження.

Розглянувши подану відповідачем заяву про об'єднання справ в одне провадження, суд відмовив у її задоволенні, оскільки господарські справи № 910/32521/15 та № 910/3026/16 перебувають у провадженні різних суддів.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.03.2016 надав заяву про зупинення провадження у справі, обґрунтовуючи тим, що у провадженні судді Господарського суду міста Києва Прокопенко Л.В. перебуває справа № 910/3026/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЛАДІУМ-ЕКСП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГЛОБАЛ. ДЖЕНЕРАЛ МЕДІА» про розірвання договору та стягнення 5 896, 43 грн. Враховуючи, що обидві справи стосуються правовідносин між одними й тими ж сторонами, що виникли з однієї й тієї ж підстави, внаслідок укладення Ліцензійного договору б/н від 08.09.2015, а також ту обставину, що задоволення позову ТОВ «ПАЛЛАДІУМ-ЕКСП» до ТОВ «БІГЛОБАЛ ДЖЕНЕРАЛ МЕДІА» про розірвання Ліцензійного договору б/н від 08.09.2015 може вплинути на можливість задоволення позову ТОВ «БІГЛОБАЛ ДЖЕНЕРАЛ МЕДІА» до ТОВ «ПАЛЛАДІУМ-ЕКСП» про стягнення грошових коштів за вказаним договором, просить суд провадження у даній справі зупинити до вирішення по суті справи № 910/3026/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 зупинено провадження у справі № 910/32521/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГЛОБАЛ ДЖЕНЕРАЛ МЕДІА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЛАДІУМ-ЕКСП" про стягнення 61 236, 16 грн. до вирішення справи № 910/3026/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЛАДІУМ-ЕКСП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІГЛОБАЛ ДЖЕНЕРАЛ МЕДІА» про розірвання договору та стягнення 5 896, 43 грн. та набрання рішенням законної сили, а також зобов'язано представників сторін у справі повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі.

05.08.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника ТОВ "БІГЛОБАЛ ДЖЕНЕРАЛ МЕДІА" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 910/32521/15, з якого вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі № 910/3026/16 у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАЛЛАДІУМ-ЕКСП» відмовлено, а постановою Київського апеляційного господарського суду 12.07.2016 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2016 поновлено провадження у справі 910/32521/15, розгляд справи призначено на 29.08.2016 за участю представників сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень з відтиском печатки поштового відділення від 11.08.2016.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.08.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІГЛОБАЛ ДЖЕНЕРАЛ МЕДІА" (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАЛЛАДІУМ-ЕКСП" (далі - ліцензіат) укладено ліцензійний договір, умовами якого передбачено, що ліцензіар, який є власником майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель, зазначену в п. 2.1. договору надає ліцензіату дозвіл на використання такої корисної моделі, а ліцензіат здійснює користування такою корисною моделлю та сплачує ліцензіару за таке використання винагороду.

Ліцензіар гарантує наявність у нього майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель, ліцензія на яку надається за договором. Під терміном «корисна модель» для цілей договору розуміється об'єкт інтелектуальної власності ліцензіара - корисна модель «Сервісна координаційно-інформаційна система». Майнові права інтелектуальної власності на сервісну координаційно-інформаційну систему належать ліцензіару на підставі патенту на корисну модель № 99393 від 25.05.2015 (п. 1.2. договору).

Пунктом 1.5. договору встановлено, що строк дії ліцензії за договором - з моменту укладення сторонами даного ліцензійного договору по 27.03.2025 включно.

Відповідно до п. 3.4.1. та 3.4.2. договору, ліцензіат зобов'язаний використовувати корисну модель «Сервісна координаційно-інформаційна система» тільки в межах, передбачених даним договором. Здійснювати виплату ліцензіару винагороди в розмірі та порядку, передбаченому даним договором.

Згідно п. 4.1. договору, за використання корисної моделі ліцензіат сплачує ліцензіару роялті (паушальний платіж) у розмірі 30 000, 00 грн.

Паушальний платіж сплачується ліцензіатом ліцензіару в сумі, визначеній п. 4.1. даного договору в національній валюті України у безготівковій формі в наступному порядку шляхом попередньої оплати, в розмірі 100 % (п. 4.2. договору).

За умовами п. 5.5. договору, у випадку порушення ліцензіатом строків оплати роялті, передбачених п. 4.2. даного договору, ліцензіат сплачує ліцензіару, за його вимогою, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення зобов'язання.

Пунктом 5.6. договору визначено, що у випадку порушення ліцензіатом вимог, встановлених п. 2.13, підпунктами 3.4. та 3.5. даного договору, ліцензіат на вимогу ліцензіара, здійснює виплату останньому єдиноразового штрафу у розмірі 30 000, 00 грн. за кожний випадок такого порушення та відшкодовує усі збитки, понесені ліцензіаром, у тому числі упущену вигоду, яка спричинена порушенням ліцензіатом своїх зобов'язань.

Строк дії договору встановлюється періодом часу, що починається з моменту його укладення, та закінчується 27.03.2025 року (включно). Закінчення строку даного договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. п. 8.2. та 8.3. договору).

Як зазначає позивач, відповідачем в порушення умов п. 4.1. ліцензійного договору від 08.09.2015 не здійснено оплату роялті (паушального платежу) на використання корисної моделі, у зв'язку з чим 04.11.2015 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 16/11 від 04.11.2015, в якій позивач вимагав здійснити оплату роялті (паушального платежу) в розмірі 30 000, 00 грн. протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної вимоги, яка отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАЛЛАДІУМ-ЕКСП" 12.11.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач на вище зазначену вимогу відповіді не надав, оплату роялті (паушального платежу) не здійснив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що станом на дату винесення судового рішення роялті (паушальний платіж), передбачений п. 4.1. ліцензійного договору від 08.09.2015 відповідачем не сплачений, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 30 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 157, 26 грн. - пені, 78, 90 грн. - 3 % річних за період з 20.11.2015 по 21.12.2015 та 30 000, 00 грн. - штрафу, передбаченого п. 5.6. ліцензійного договору від 08.09.2015.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами ліцензійного договору від 08.09.2015, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є ліцензійним договором.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України.

Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, умовами п.п. 4.1 та 4.2. ліцензійного договору передбачено, що за використання корисної моделі ліцензіат сплачує ліцензіару роялті (паушальний платіж) у розмірі 30 000, 00 грн.

Паушальний платіж сплачується ліцензіатом ліцензіару в сумі, визначеній п. 4.1. даного договору в національній валюті України у безготівковій формі в наступному порядку шляхом попередньої оплати, в розмірі 100 % (п. 4.2. договору).

Судом встановлено, що станом на час вирішення спору, відповідач передбачений п. 4.1. ліцензійного договору паушальний платіж (роялті) не оплатив, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 30 000, 00 грн.

При цьому, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 910/3026/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЛАДІУМ-ЕКСП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГЛОБАЛ ДЖЕНЕРАЛ МЕДІА" про розірвання ліцензійного договору від 08.09.2015 та стягнення 5 896, 43 грн., судом апеляційної інстанції відзначено, що спірним ліцензійним договором не було визначено строку здійснення попередньої оплати, а відтак, виходячи з комплексного дослідження умов договору та сукупності усіх прав та зобов'язань, що виникли у сторін у зв'язку з підписанням відповідного договору, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач повинен був здійснити попередню оплату роялті (паушального платежу) в повному обсязі до того, як відповідач передасть йому корисну модель у користування протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня підписання даного Договору.

Так, відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факти, встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 910/3026/16 не доказуються при розгляді даної справи.

Отже, приймаючи до уваги висновок апеляційної інстанції, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату роялті (паушального платежу) у розмірі 30 000, 00 грн. протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня підписання ліцензійного договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати роялті, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови ліцензійного договору від 08.09.2015 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 30 000, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 157, 26 грн. - пені, 78, 90 грн. - 3 % річних за період з 20.11.2015 по 21.12.2015 та 30 000, 00 грн. - штрафу, передбаченого п. 5.6. ліцензійного договору від 08.09.2015.

Так, відповідно до п. 5.6. договору, у випадку порушення ліцензіатом вимог, встановлених п. 2.13, підпунктами 3.4. та 3.5. даного договору, ліцензіат на вимогу ліцензіара, здійснює виплату останньому єдиноразового штрафу у розмірі 30 000, 00 грн. за кожний випадок такого порушення та відшкодовує усі збитки, понесені ліцензіаром, у тому числі упущену вигоду, яка спричинена порушенням ліцензіатом своїх зобов'язань.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, штрафу та 3 % річних, і встановлено, що нарахування відповідають вимогам законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.

Крім того, суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 157, 26 грн. - пені, 78, 90 грн. - 3 % річних за період з 20.11.2015 по 21.12.2015 та 30 000, 00 грн. - штрафу та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГЛОБАЛ ДЖЕНЕРАЛ МЕДІА" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЛАДІУМ-ЕКСП" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 6, квартира 234, ідентифікаційний код - 39553944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІГЛОБАЛ ДЖЕНЕРАЛ МЕДІА" (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б, ідентифікаційний код - 34289310) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості, 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. - штрафу, 1 157 (одну тисячу сто п'ятдесят сім) грн. 26 коп. - пені, 78 (сімдесят вісім) грн. 90 коп. - 3 % річних та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 31.08.2016.

Суддя Бондарчук В.В.