Постанова

від 24.04.2007 по справі 9/297/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

9/297/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 квітня 2007 р.                                                                                   № 9/297/06  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі його відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Енергодар Запорізької області,

на рішення господарського суду Запорізької області від 27.11.2006

та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.02.2007

зі справи № 9/297/06

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ліман" ЛТД (далі –Товариство), м. Суми,

до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі його відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі – Підприємство)

про стягнення 85 733,94 грн.,

за участю представників сторін:

позивача – Нємцева В.А.,  

відповідача –Савенка Є.В.,  

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Підприємства 61 539,20 грн. заборгованості, 3 % річних у сумі 5 317,59 грн. та 18 877,14 грн. збитків від інфляції.

Рішенням названого суду від 27.11.2006 (суддя Нечипуренко О.М.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.02.2007 (колегія суддів у складі: Федоров І.О. - головуючий, судді Кричмаржевський В.А., Мойсеєнко Т.В.), позов задоволено.

Прийняті судові рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а позовну заяву залишити без розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

-          13.08.2003 Товариством (постачальник) і Підприємством

(покупець) укладено договір поставки продукції № 601(2)03 УК (далі -

Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти і оплатити запчастини до насосів на загальну суму 158 642,88 грн. (а.с.8, 9);

- відповідно до пункту 3.5 Договору оплата продукції здійснюється на протязі 30 днів з моменту її поставки;

- згідно з пунктом 7.1 Договору у випадку неналежного виконання зобов'язань сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства;

- Товариство виконало зобов'язання за Договором повністю, поставивши відповідачеві запасні частини на суму 158 642,88 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 10-14);    

- Підприємство зобов'язання за Договором виконало лише частково, сплативши 97103,68 грн., що підтверджується банківськими виписками та актом звірки взаєморозрахунків за Договором (а.с. 15-17, 52);

- розмір наявної заборгованості за Договором становить суму 61 539,20 грн.;  

- з урахуванням дат і вартості поставок, здійснення часткового розрахунку та тривалості прострочення розмір 3 % річних становить суму 5 317,59 грн.,

- Товариством пред'явлено вимоги про стягнення збитків від інфляції за період з грудня 2003 року по серпень 2006 року в сумі 18 877,14 грн., яка навіть за наявності помилок у розрахунку позивача є меншою від фактичного розміру втрат від інфляції з урахуванням суми боргу та періоду стягнення.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність підстав для примусового стягнення заборгованості за Договором з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначені у статті 625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми та інфляційні збитки за своїм характером не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, внаслідок чого попередні судові інстанції не мали правових підстав для застосування в цій частині мораторію, передбаченого частиною четвертою статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Таку правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 11/690.

Згідно з статтями 15, 20 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Фактичні обставини, пов'язані з технічною помилкою у використанні літери “и”/“і” в назві позивача, попередніми судовими інстанціями досліджено та їм дано належну оцінку, а тому посилання скаржника на необхідність з цієї причини залишити позовну заяву Товариства без розгляду є безпідставною.   

Відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, попередні судові інстанції, встановивши факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань та наявність у нього заборгованості за Договором у сумі 61539,20 грн., перевіривши правильність розрахунку позивачем 3 % річних та збитків від інфляції (розмір яких позивачем визначено в сумі, яка є меншою за фактичну), за відсутності факту публікації в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Підприємства (стаття 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняли обґрунтовані рішення щодо необхідності задоволення вимог позивача, і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Запорізької області від 27.11.2006 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.02.2007 зі справи № 9/297/06 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі його відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” –без задоволення.

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б.Львов