Постанова

від 18.04.2007 по справі 5/3448-12/416а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/3448-12/416А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

18.04.07                                                                                           Справа  № 5/3448-12/416А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі   колегії:

Головуючої           Дубник О.П.

суддів          Орищин Г.В.

Якімець Г.Г.

При секретарі судового засідання          Ніколайчук С.В.

розглянув     апеляційну скаргу  державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Пустомитівському районі від 28.02.07р. №1843/9/10-009

на постанову господарського суду Львівської області від 06.02.2007р.

у справі          №5/3448-12/416А

за позовом           ДПІ у Пустомитівському районі, м.Пустомити

до відповідача 1:    Приватного підприємства (далі ПП) «Альберто», смт.Щирець

до відповідача 2:    Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Арізона Плюс», м.Запоріжжя

про          визнання недійсним господарського зобов'язання в порядку ст.ст.207, 208 ГК України

за участю представників

          від позивача –Антонюк І.Б. –представник (дов. у справі) ;

             від відповідача  1 –Черньова Н.Й.–представник (дов. у справі), Дрелінський О.В. –директор (паспорт серії КА293448, виданий Пустомитівським РВ УМВС України у Львівській області від 24.10.96р.);  

             від відповідача 2 - не з'явився.

Права та обов'язки згідно ст.ст.49,51 КАС України роз'яснено, заяв про відвід суддів не надходило.

Сторони належним чином, згідно ст.40 КАС України, повідомленні про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

Постановою господарського суду Львівської області від 06.02.2007р. у цій справі (суддя О.Д.Запотічняк) в задоволені позовних вимог ДПІ у Пустомитівському районі про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі усних угод купівлі-продажу шроту соняшника від 23.09.03р., 02.12.03р., 15.04.04р. на загальну суму 147745,09 грн. між ПП «Альберто»та ТзОВ «Арізона Плюс», та застосування наслідків, передбачених ст.ст.207, 208 ГК України відмовлено.

Постанова суду мотивована ст.67 Конституції України, ч.1 ст.179, ст.207, ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, ч.2 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про безпідставність вимог позивача, оскільки господарські зобов'язання, які виникли між ПП «Альберто»та ТзОВ «Арізона Плюс»на підставі усних угод купівлі-продажу шроту соняшника на загальну суму 147745,09 грн., сторонами виконані повністю, а сам факт скасування державної реєстрації ТзОВ «Арізона Плюс»згідно рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20.09.06р. не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених цим підприємством з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, тому підстави для застосування до відповідачів наслідків, передбачених ст.208 ГК України, відсутні.

З мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, ДПІ у Пустомитівському районі оскаржила рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, наполягаючи на тому, що спірні господарські зобов'язання, що виникли на підставі укладених між відповідачами усних договорів купівлі-продажу шроту соняшника на загальну суму 147745,09 грн., вчинені останніми не в рамках проведення фінансово-господарської діяльності, а з метою незаконного формування податкового кредиту та зменшення сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які підлягають до сплати, зокрема, відповідач 2, укладаючи такі договори, діяв з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, так як  він не відобразив сум податку на додану вартість від даних господарських операцій в своїх податкових деклараціях, а згідно рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20.09.06р. установчий договір та статут, запис про проведення державної реєстрації  ТзОВ «Арізона Плюс»визнано недійсними.

Враховуючи наведене, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду та задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

У заперечені на апеляційну скаргу ПП «Альберто»не погоджується з доводами апелянта, стверджуючи, що ним та його контрагентом за спірними усними договорами виконано в повному обсязі умови таких договорів, що підтверджується відповідними документами (податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями), а щодо несплати та недекларування податкових зобов'язань ТзОВ «Арізона Плюс», то за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину і санкції встановлені ч.1 ст.208 ГК України не можуть застосовуватися.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, суд встановив наступне:

податковим органом за наслідками проведеної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Альберто»встановлено взаєморозрахунки з ТзОВ "Арізона Плюс" (продавець), а саме: між відповідачами було укладено усні угоди купівлі-продажу шроту соняшника на загальну суму 147745,09 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, факт виконання відповідачами цих господарських операцій, який сторонами у цій справі не заперечується, підтверджується тим, що продавець згідно рахунку-фактури №ЗФ-0000006 від 23.09.2003 р., видаткової накладної №РН-0000001 від 23.09.2003р., транспортної накладної №45960130 та №45960120, рахунку-фактури №СФ-0000052 від 32.12.2003р., видаткової накладної №РН-000052 від 02.12.2003р., транспортної накладної №45961207, рахунку-фактури №СФ-77 від 15.04.2004р., видаткової накладної №РН-000120 від 15.04.2004р., транспортної накладної №45262065 відвантажив ПП «Альберто»шрот соняшниковий, а останній здійснив оплату поставленого йому товару в повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення №74 від 10.10.2003 року, №76 від 10.10.2003 року, №117 від 12.12.2003 року, №106 від 04.12.2003 року, №112 від 11.12.2003 року, №133 від 26.12.2003 року, №131 від 25.12.2003 року, №134 від 29.12.2003 року, №136 від 29.12.2003 року, №276 від 16.04.2004 року., та відобразив такі операції з продажу вищевказаного товару в деклараціях з податку на додану вартість зі сплатою податкових зобов'язань з цього виду податку. Загальна сума оплати складає 147744,49 грн.

На виконання вищевказаних усних договорів ТзОВ «Арізона Плюс»також виписало податкові накладні №1 від 23.09.2003 року на суму 67356,90 грн., №52 від 02.12.2003 року на суму 40706,24 грн., №53 від 29.12.2003 року на суму 17538,00 грн., №120 від 15.04.2004 року на суму 22143,95 грн.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20.09.2006 року у справі за №2-3717-06 визнано недійсними статут та установчий договір ТзОВ «Арізона Плюс»з моменту їх реєстрації (05.08.03р.), свідоцтво платника податку на додану вартість з 29.08.03р.

Згідно ст.72 КАС України обставини,  встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, згідно листів ДПІ у Шевченківському районі м.Запоряжжя №7377/7/23-516 від 31.03.2006 року та №23554/7/23-114 від 20.10.2006 року вбачається, що в результаті оперативно-розшукових заходів відділом податкової міліції, в ході опитування гр.Зубарєва Д.О., який згідно реєстраційних даних є засновником ТзОВ «Арізона Плюс», відповідач 2 зареєстрований на втрачений паспорт, реєстрацію та інші дії направлені на утворення ТзОВ «Арізона Плюс»він не здійснював, фінансово-господарську діяльність не проводив, податкову звітність не підписував.  Ці факти встановлені вищезазначеним рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя, чому не подано оцінку місцевим господарським судом.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 цього Порядку, яким передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість

Таким чином, в даному випадку на стороні продавця в спірних господарських зобов'язаннях діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення таких операцій та підписання документів податкової звітності.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ст.207 ГК України). Така ж норма існувала і в ст.49 ЦК УРСР, а саме: якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Пленумом Верховного Суду України в п.6 Постанови №3 від 28.04.1978 р. "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснено, що до угод, які визнаються недійсними, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо. Умисел юридичної особи - сторони у договорі визначається умислом посадової особи, яка підписала (уклала) угоду від імені такої юридичної особи і яка мала такі повноваження на момент її підписання.

Відповідно до ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби можуть звертатись до суддів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за право чинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

З огляду на викладене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, вважаючи господарські зобов'язання ПП «Альберто»та ТзОВ "Арізона Плюс", які виникли на підставі  укладених усних угод купівлі-продажу шроту соняшника на загальну суму 147744,49 грн., недійсними.

Враховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись п.п.6, 7 розділу VII, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, ч.5 ст.254 КАС  України –

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу задоволити.

2.          Постанову господарського суду Львівської області від  06.02.2007р. у цій справі скасувати і прийняти нову постанову. Визнати недійсними господарські зобов'язання ПП «Альберто»та ТзОВ «Арізона Плюс», які виникли на підставі усних угод купівлі-продажу шроту соняшника, про що складені видаткові накладні №РН0000001 від 23.09.03р., №РН000052 від 02.12.03р., №РН000120 від 15.04.04р. на загальну суму 147744,49 грн. Стягнути з ТзОВ «Арізона Плюс»(код 32613231, м.Запоріжжя, вул.Суліми, 69А, р/р №26008055896673, 26053055896673 у філії ЗРУ ЗАТ КБ «Приватбанк», м.Запоріжжя) на користь ПП «Альберто»(код 22419774, Львівська область, Пустомитявський район, смт.Щирець, вул.Острівська, 203, р/р №26004335043001 у ЗГРУ КБ «Приватбанк», м.Львів, МФО 325321, р/р №26002085014001 ФЛРУ АТ «Індустріально-експортний банк», м.Львів, МФО 325279) –147744,49 грн. і з АА «Альберто»в доход держави –147744,49 грн. вартості продукції.

3.          Місцевому господарському суду видати виконавчі листи.

4.          Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може  бути  оскаржена  в касаційному порядку згідно ст.ст.211, 212 КАС України.

Головуюча-суддя                                                                  О.П. Дубник

суддя                                                                                        Г.В.Орищин

суддя                                                                                        Г.Г.Якімець