Ухвала

від 24.04.2007 по справі 2/358-7/268

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/358-7/268

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

24.04.07                                                                                           Справа  № 2/358-7/268

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                           Скрутовського П. Д.

суддів                                      Краєвської М. В.

                                           Слуки М. Г.     

розглянув           апеляційну скаргу Сільськогосподарського ТзОВ «Стир», с. Березівка Радехівського району Львівської області від 12.03.2007 р. б/н

на постанову           Господарського суду Львівської області від 01-05.02.2007 р.

у справі           № 2/358-7/268

за позовом           Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Сільськогосподарського ТзОВ «Стир», с. Березівка Радехівського району Львівської області

про           стягнення 12 779, 16 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –явка необов'язкова –не з'явився

від відповідача (скаржника) –явка необов'язкова –Штендер М. В. –представник (довіреність № 3 від 17.12.2006 р.)

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 р. у склад колегії суддів введено суддю Краєвську М. В. у зв'язку з відпусткою судді Онишкевича В. В.

Представнику відповідача (скаржника) у судовому засіданні були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2007 р. було закінчено підготовку справи до розгляду і призначено на 24.04.2007 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.

Постановою господарського суду Львівської області від 01-05.02.2007 р. у справі № 2/358-7/268 за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського ТзОВ «Стир»про стягнення 12 779, 16 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванні ще 4 інвалідів у 2002 році позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнено 1 277, 92 грн.

          При винесенні оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд керувався нормами Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” та мотивував її тим, що відповідачем було створено лише 1 робоче місце для працевлаштування інваліда, а згідно встановленого нормативу, він зобов'язаний був створити 5 таких робочих місць. Врахувавши наявні у справі матеріали, місцевий господарський суд встановив, що у 2002 році середньорічна заробітна плата працівників відповідача становила в розмірі 319, 48 грн., в результаті чого сума штрафних санкцій повинна складати 1 277, 92 грн.

Скаржник, відповідач у справі, не погодився з постановою господарського суду Львівської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, а слід прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на ст.ст. 18 та 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»в редакції, яка діяла на момент виникнення спору, зазначає, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій МСЕК. Однак, вказаними органами інваліди на підприємство не направлялися і безпосередньо не зверталися з метою працевлаштування. Крім цього, апелянт посилається на постанови Вищого господарського суду України та Верховного суду України.

Позивач не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 2238724.

Позивач, скориставшись правом, наданим ст. 191 КАС України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить постанову місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до ст.ст. 18 та 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, тому посилання скаржника, що підприємству повинні доводити до відома даний норматив, є неправомірним. Крім цього, позивач зазначив, що відповідачем не подавалася жодна інформація про створення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості, яке передбачається Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 р. «Про затвердження форми статистичної звітності 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках»».

          Розглянувши наявні матеріали справи, а також доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8  до 25 чоловік –у кількості 1 робочого місця.

Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2002 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 123 чоловіки, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періоді повинен був становити в кількості 5 інвалідів, а на підприємстві у даному періоді працював лише 1 інвалід, як вбачається із списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2002 році.

За п.п. 3.2.5 Інструкції із статистики кількості працівників, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.

Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.

          Із розрахунку суми штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2002 рік вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 3 194, 79 грн. –відповідно Фондом соціального захисту інвалідів були нараховані штрафні санкції в чотирикратному розмірі за ще 4 нестворених робочих місця для працевлаштування інвалідів в сумі 12 779, 16 грн.

          Однак, як вірно було встановлено господарським судом першої інстанції, розмір середньорічної заробітної плати працівника Сільськогосподарського ТзОВ «Стир»3 194, 79 грн. не підтверджений матеріалами справи, а відповідач вказує на розмір 319, 48 грн., що підтверджується звітом з праці за січень –грудень 2002 року.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється органами  виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів. (п. 5)

Згідно даного Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. (п. 3)

          Отже, беручи до уваги викладене вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав покладений на нього чинним законодавством України обов'язок по створенню (пристосуванню) робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі не проінформувавши районні центри зайнятості про можливість працевлаштувати необхідну кількість інвалідів.

Враховуючи вищенаведене, а також норми чинного законодавства України і практику Вищого господарського, адміністративного та Верховного судів України щодо перегляду матеріалів справ в касаційному порядку з аналогічним предметом спору, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що постанова господарського суду Львівської області прийнята з врахуванням обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛИВ:

1.          Постанову господарського суду Львівської області від 01-05.02.2007 р. у справі № 2/358-7/268 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського ТзОВ «Стир»без задоволення;

2.          Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;

3.          Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий-суддя                                                                      П. Д. Скрутовський

Суддя                                                                                              М. В. Краєвська  

Суддя                                                                                             М. Г. Слука