Постанова

від 12.03.2007 по справі 14/3-47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/3-47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2007 р.Справа № 14/3-47

 10 год. 25 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

при секретарі судового засідання  

Розглянув справу

за позовом  Державного підприємства "Борщівський спиртзавод" пров. Січових Стрільців, 2, м. Борщів, Тернопільська область           

до  Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції вул.Шевченка, 23, м.Борщів, Тернопільська область            

про  скасування податкових повідомлень-рішень №0000272302/0 від 29.05.2006р. та №0000302302/0 від 29.05.2006р.

За участю представників сторін:

позивача: Співак І.Г., довіреність №БР 834 від 08.12.04р.,

                    Молень Р.Б., довіреність № 628 від  09.08.06р.,

                    Гуменюк М.М., паспорт МС №086234 від 24.07.96р.,

відповідача: Скорохід В.Л., довіреність №20 від 09.01.07р.,

                    Яковишин Д.В., довіреність №1341 від 27.02.07р.

Суть справи:

Державне підприємство "Борщівський спиртовий завод" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0000272302/0 від 29.05.2006р. та №0000302302/0 від 29.05.2006р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представники позивача посилаються на безпідставність донарахування податковим органом ДП "Борщівський спиртовий завод"  податку на додану вартість та  податку на прибуток, вказуючи при цьому на відсутність з боку платника податків порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини

У запереченнях на позов, та згідно з поясненням повноважного представника, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно  ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ДП "Борщівський спиртовий завод" (код ЄДРПОУ - 00375119) при проведенні фінансово-господарських та правових операцій з ПП "Багро" (код ЄДРПОУ 32146776 м. Скалат, вул.Грушевського,8), посадовими особами контролюючого органу 17.05.2006р. складено акт за №1944. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою: з 01.01.04 року по 31.12.2005 року.

За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення підприємством вимог Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (надалі Закон ) та недотримання ним положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97 (надалі Закон про прибуток).

Зважаючи на наведені обставини, 29.05.2006р. контролюючим органом відповідно до підпункту „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу згідно з податковим повідомленням-рішенням  №0000302302/0 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 5801 грн. (в т.ч. 3902 грн. за основним платежем, 1899 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), а відповідно до податкового повідомлення - рішення №0000272302/0 податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 853 грн. (в т.ч. 656 за основним платежем, 197 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Наведені правові акти індивідуальної дії оспорені підприємством у судовому порядку.  

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Даючи правову оцінку висновкам, які містяться у матеріалах перевірки суд враховує, що нарахування спірних сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість проведено контролюючим органом за результатами дослідження фінансово - господарських операцій  позивача із  його контрагентом: ПП "Багро".

Так, із описової частини акта перевірки, заперечень на позов  та наявних у справі первинних документів, які досліджувались посадовими особами ДПС слідує, що:

- між державним підприємством "Борщівський спиртзавод" (покупець) та приватним підприємством "Багро" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №23 від 17 березня 2004 року, відповідно до якого контрагент зобов'язується передати позивачу товар - мелясу бурякову в кількості 50 тонн, а покупець прийняти та оплатити його по ціні 390 грн. за одну тонну (в тому числі ПДВ) на загальну суму 19500 грн. За умовами договору поставка продукції здійснюється на умовах Франко-склад продавця автомобільним транспортом покупця. Розрахунки за поставлену мелясу здійснюються протягом п'яти банківських днів з моменту одержання товару покупцем.

На виконання умов договору ПП “Багро” виписало ДП “Борщівський спиртзавод” податкову накладну №61 від 17.03.2004р. на реалізацію 28,96 т меляси на суму 11294,40 грн., в т.ч. ПДВ 1882,40 грн. та податкову накладну №67 від 24.03.2004р. на реалізацію 23 т меляси на суму 8970 грн., в т.ч. ПДВ 1495 грн.

Оплата за отримані товарно-матеріальні цінності проведена позивачем згідно з  платіжними дорученнями  №16 від 19.03.2004р. (11294,40 грн.) та №27 від 25.03.2004р. (8970 грн.).

Факт придбання ТМЦ у свого контрагента позивачем відображено у книзі складського обліку у відповідних звітних періодах; придбана меляса використана для виробництва спирту; сума ПДВ сплачена позивачем своєму  постачальнику віднесена до податкового кредиту та відповідає даним декларацій з податку на  додану вартість за березень  та травень 2004 року.

При цьому посадовими особами контролюючого органу в процесі перевірки з'ясовано, що: податкові накладні завірені факсимільним підписом директора ПП “Багро” Барана О.А.; проведення зустрічної перевірки приватного підприємства „Багро” неможливо у зв'язку із втратою документів фінансово-господарської діяльності підприємства під час пожежі, яка виникла 13 жовтня 2005 року у приміщенні, де вони зберігалися; згідно інформації отриманої від слідчого відділу УПМ ДПА в Тернопільській області щодо джерел отримання товарно-матеріальних цінностей ПП „Багро”, встановлено що меляса бурякова на суму 8800 грн., в т.ч. 1466,67 грн. ПДВ була придбана ним у ТОВ “Промес ЛТД” (м.Київ). На решту меляси, яка була реалізована ДП „Борщівський спиртзавод”, документи про походження відсутні.

З наведених підстав в сукупності податковим органом зроблені висновки про те,  що ПП “Багро” виписало податкові накладні на реалізацію товару, якого у її власності не було, тобто поставка в розумінні ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" не відбулась.

В той же час, матеріалами справи вказані висновки  не підтверджуються. Більше того зібрані в процесі судового розгляду докази вказують на їх невідповідність  фактичним обставинам  та вимогам Закону з огляду на наступне.

Виконання сторонами договірних зобов'язань належним чином та в повному обсязі засвідчується первинними документами (видаткові, товарно-транспортні накладні,  платіжні документи про перерахування коштів) копії яких знаходяться в матеріалах  справи.

Відповідно до п.3.1.1 статті 3, пункту 7.1  статті 7 Закону, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа –продавець, зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну  або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ, включити її до своїх податкових зобов'язань з дотриманням положень п.7.3 ст.7 Закону;  скласти і передати  контрагенту податкову накладну (п.7.2 ст.7 Закону), що є підставою для віднесення вказаної у ній суми ПДВ до податкового кредиту (п.7.4 ст.7 Закону).

У процесі розгляду справи судом, на підставі первинних документів, податкових накладних,  пояснень учасників спору, з'ясовано, що:

-  за результатами виконання умов правочинів дати виникнення податкових зобов'язань по спірних операціях та права на податковий кредит, що визначені контрагентами договірних відносин, відповідають і ґрунтуються на приписах  п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п.7.5.1 п.7.5  статті 7 Закону;

- на виконання обов'язку визначеного п.п. 7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону продавець - ПП "Багро"  надав  покупцю - позивачу у справі  податкові накладні, що містять всі необхідні відомості та реквізити перелічені у наведеній вище нормі Закону. Щодо доводів податкового органу, що вказані накладні підписані із використанням факсимільного підпису, а відтак не відповідають  наказу ДПА України від 30.05.1997 року, суд вважає за необхідне зазначити, що реквізити та відомості, які повинні містити податкові накладні  наведені у п.п.7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону. Вимоги вказаної вище правової норми  контрагентом позивача дотримані в повному обсязі, відомості податкових накладних  дають можливість як ідентифікувати особу, що їх  видала так і містять дані  про придбані у неї  товари, їх вартість та відповідну суму податку на додану вартість. Крім того, стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік в Україні" до обов'язкових реквізитів первинного документу (документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення - стаття 1 даного Закону) відносить особистий підпис або інші дані, що дають змогу  ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, в тому числі і факсиміле (п.2.5 Положення  про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене  наказом Міністерства фінансів України  від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстроване Мін'юстом України 5 червня 1995 р. за № 168/704).

Оцінюючи висновки контролюючого органу викладені на сторінці 9 акту перевірки про те, що передумовою  включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту являється обов'язкова наявність ще й такої підстави, як сплата постачальником у звітному періоді відповідних сум до бюджету, суд констатує, що відповідно до п.п. 7.7.1п.7.7 статті 7 Закону, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Жодних допустимих доказів, які вказували б на порушення  ПП "Багро" у звітних періодах вимог Закону при формуванні своїх податкових зобов'язань по спірних операціях із позивачем, контролюючим органом суду  не представлено.

Крім того, ототожнення державною податковою інспекцією права платника податку на податковий кредит з його правом на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, як і податкового зобов'язання (п.7.3 ст. 7 Закону) із порядком  визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України (п.7.7 статті 7 Закону) є таким що положенням  цього Закону  не відповідає.

При цьому слід зазначити, що зазначений Закон не ставить в залежність право на отримання податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом його контрагентів, чи більше того, третіх осіб із якими у позивача не було жодних фінансово - господарських правовідносин. Крім того, посилання в акті перевірки на те, що частина ТМЦ реалізованих позивачу приватним підприємством "Багро" попередньо ним придбавалась  у ТОВ "Промекс ЛТД" жодним належним та допустимим доказом не підтверджується.    

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених                                (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів               (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва                   (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року (копія у справі) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит  у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджуються порушення державним підприємством п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7  Закону.

З врахуванням приписів законодавчих актів, що перелічені вище, необґрунтованим є висновок контролюючого органу про  заниження ДП "Борщівський спиртзавод" податкових зобов'язань з податку на додану вартість, внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ (525 грн.), що відображені у податковій накладній №192, яка підписана директором ПП "Багро" із використанням факсимільного відтворення підпису та складена за наслідками наданих контрагентом позивача транспортних послуг на загальну суму 3150 грн.

Щодо оподаткування вказаної операції податком на прибуток суд враховує наступне.

   Перевіркою встановлено, що приватним підприємством "Багро" було надано в серпні 2005 року державному підприємству "Борщівський спиртзавод" транспортні послуги по маршруту Борщів-Дніпропетровськ-Ковалівка-Борщів.

Згідно наказу ДП „Борщівський спиртзавод” від 27 серпня 2005 року №118 у службове відрядження в м. Дніпропетровськ відбув директор підприємства Гуменюк М.М. на термін з 28 по 31 серпня 2005р. (копії відряджень у матеріалах справи).

Оплата за послуги проведена згідно платіжного доручення від 30 серпня 2005 року №1849 на підставі рахунку - фактури №125 від 26.08.2005 року. Здача - приймання послуг сторонами оформлена актом №104 від 24.08.2005 року. При цьому суд, зважаючи на відомості перелічених вище первинних документів в сукупності, приймає до уваги доводи позивача, що при оформленні акту №104 допущена помилка у даті його складання, яка не впливає на результати відображення даної фінансово- господарської діяльності у фінансовому та податковому обліку державного підприємства.    

В той же час, перевіряючими зроблено висновок,  що в порушення пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ДП "Борщівський спиртзавод" віднесло до складу валових витрат вартість транспортних послуг без наявності первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій.

З точки зору оподаткування наведених вище операцій податком на прибуток, згідно із змістом, чинного на час виникнення спірних правовідносин пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про прибуток) необхідною умовою для віднесення витрат до складу валових є використання придбаних за рахунок цих витрат товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника.

Конкретизуючи перелік витрат, які включаються до складу валових, законодавцем до їхнього числа, поряд із іншими віднесено (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток) суми   будь-яких   витрат,   сплачених   (нарахованих) протягом  звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем  продукції  (робіт,  послуг)  і  охороною  праці. Зазначені витрати відповідно до вимог Закону про прибуток мають бути підтверджені відповідними розрахунковими,  платіжними та іншими документами, документами ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку  (п.п. 5.3.9  ст. 5 цього ж Закону).

Як вбачається із пояснень керівника позивача, останнім поїздка у м.Дніпропетровськ  (АТЗТ "Агро -Союз" ) та с.Ковалівку Київської області (ТОВ " Світанок" ),  здійснена із метою вивчення  досвіду вказаних суб'єктів господарювання у вирощуванні зернових культур та вирішення питань, пов'язаних із збутом продукції, що утворюється за наслідками переробки сировини при виробництві спирту.

За таких обставин, понесені позивачем витрати (копії рахунку - фактури та платіжних доручень (розрахункові документи згідно із Постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22), акт здачі - приймання робіт, що містить всі необхідні відомості щодо  учасників договірних відносин, змісту та обсягів господарської операції, тощо) як компенсація вартості послуг, придбаних ним у приватного підприємства  для подальшого їх  використання у власній господарській діяльності  , згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підлягають включенню до складу валових витрат, а отже у відповідача не було правових підстав для виключення сплачених позивачем на користь приватного підприємства  коштів зі складу валових витрат, і, відповідно, не було  підстав для збільшення бази оподаткування по податку на прибуток та донарахування позивачу цього податку  згідно із оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Вказаний висновок суду, поряд із наведеним вище, ґрунтується і на тому що, вичерпний перелік витрат платника податків, які не включаються до складу валових ( в тому числі  не пов'язаних із веденням господарської діяльності –п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток) визначений у п.5.3 -5.7 ст.5 Закону України  „Про оподаткування прибутку підприємств”. Витрати на оплату  транспортних до їх числа не віднесені. А в силу  п. 5.11 статті 5 наведеного нормативно-правового акту установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, що податковим органом при притягненні товариства до відповідальності не враховано.

При цьому, суд зважає і на положення  статті 71 КАС України, згідно із якою  в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог  Закону зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги, як обґрунтовані та належним чином доведені, слід задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу  з Державного бюджету України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Скасувати податкові повідомлення - рішення Борщівської міжрайонної  державної податкової інспекції від 29.05.2006 року № 0000272302/0 та №0000302302/0.

     3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Борщівський спиртовий завод" (пров. Січових Стрільців,2, м.Борщів, Тернопільська область, р/р 26001301580209 в Борщівському відділенні "Промінвестбанку", МФО 338749, код ЗКПО 00375119) - 85 (вісімдесят п'ять) грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя