Рішення

від 10.07.2006 по справі 15/220/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Запорізької

області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

10.07.06                                                                                       

Справа №  15/220/06

Суддя   Колодій Н.А.

За позовом   приватного

підприємця ОСОБА_1,          

м. Запоріжжя

до відповідача:

приватного підприємства “Фермер-Інвест”, м. Запоріжжя

про

стягнення 8 832,91 грн.

Суддя Колодій Н.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Бугрим М.П.,

дов. № 13 від 01.06.2006

        Заявлені позовні вимоги про стягнення з

відповідача 8 832,91 грн. судових витрат.

         Ухвалою від 11.05.2006 порушено

провадження у справі № 15/220/06, судове засідання призначено на 19.06.2005.

       Ухвалою суду від 16.06.2006, розгляд

справи перенесено на 10.07.2006.

       В засідання суду представник позивача не

з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

       Позовні вимоги обґрунтовуються тими  обставинами, що для проведення претензійно -

позовної роботи, представництва позивача 

при розгляді справи  № 14/351д у

господарському суді,  та юридичної  супроводі 

заходів  по виконанню рішення  по цій 

справі, позивачем укладено договори № НОМЕР_1 від 27.06.2003 про надання

юридичної допомоги та № НОМЕР_2 від 20.01.2005 про юридичне обслуговування.

Вартість виконаних робіт   по

зазначеним  договорам склала  8 832,91 грн. Крім того, для надання юридичної

допомоги по даній справі позивачем укладено договір НОМЕР_3 від 26.04.2006 з ПП

ОСОБА_2. та перераховано останньому 500 грн. На підставі ст. ст. 44, 49

Господарського процесуального кодексу України, позивач просить  стягнути з відповідача судові витрати по

справі № 14/352д у розмірі  8 832,91 грн.

та витрати на юридичну допомогу у даній справі в сумі 500 грн.       

       Відповідач проти позову заперечує на

підставах, викладених у відзиві на позовну заяву. Просить суд у позові

відмовити.

        Відповідно до ст.75 Господарського

процесуального кодексу України спір розглядається за наявними у справі

матеріалами.

       Дослідивши матеріали справи, заслухавши

пояснення представника відповідача, суд 

визнав  позовні  вимоги такими, що не  підлягають  задоволенню, 

виходячи   з наступного. 

        Статтею 59 Конституції України

гарантована можливість отримання правової допомоги, що пов'язується з вільним

вибором захисника своїх прав.

        Згідно із ст. 44 Господарського

процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита,

сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної

господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових

доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,  витрат 

на  інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

          Статтею 48  Господарського процесуального кодексу

України    встановлено,  витрати, 

що  підлягають    сплаті 

за  послуги    адвоката 

визначаються  у  порядку, 

встановленому    Законом  України 

“Про адвокатуру”.  

Статус  адвоката 

мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”,

зокрема ті, хто одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю

та прийняв Присягу адвоката України.

          Вимоги  позивача ґрунтуються на договорах про надання

юридичної допомоги № НОМЕР_1 від 27.06.2003, № НОМЕР_2 від  20.01.2005р.  

та НОМЕР_3 від 26.04.2006р.

Як встановлено  судом, договір про надання юридичної

допомоги             № НОМЕР_1 від

27.06.2003 укладений  ПП ОСОБА_1   зі  

спеціалістом   в  області 

права  ОСОБА_3   Суду  

не  надано  доказів, що  

ОСОБА_3  є адвокатом  і 

в  своїй  діяльності  

керується  положеннями   Закону 

України  “Про адвокатуру”.  Не  

можна  такі  висновки 

зробити і  з тексту  наданого 

договору.

Договори   на 

юридичне  обслуговування  № НОМЕР_2   

від 20.01.2005р.    та      НОМЕР_3 

від 26.04.2006р.,   укладені   позивачем  

з приватним     підприємцем  ОСОБА_2. З договору НОМЕР_3 про юридичне

обслуговування від 26.04.2006 вбачається, що приватний підприємець ОСОБА_2 діє

на підставі свідоцтва про державну реєстрацію № НОМЕР_4 від 17.02.1997.    Особи, що 

зареєстровані  в  установленому 

порядку   як  суб'єкти 

підприємницької  діяльності  не відносяться до складу адвокатів, тому

правовідносини  сторін по цьому  договору 

не    регулюється   Законом 

України  “Про адвокатуру”.

          Враховуючи    вищевикладене,  витрати, понесені  позивачем 

по   оплаті   юридичних 

послуг на підставі  вищезазначених

договорів  не можуть бути  відноситися 

до  складу  судових 

витрат  і  стягуватися згідно    ст. 44,49  

ГПК   України, оскільки  вони 

були  надані  не адвокатами.      

          Крім 

того,  відповідно  до  ст.

ст. 49, 84 ГПК України, питання про розподіл господарських витрат

вирішується  судом одночасно з прийняттям

рішення по основному спору, по якому надавалися юридичні послуги і на момент

розгляду справи оплата за надані послуги фактично здійснена. Це може бути

вирішено як у основному рішенні у справі (ст. 84 ГПК), так і у додатковому

рішенні (ст. 88 ГПК).   

          Таким 

чином, вимоги про стягнення 

судових витрат не  є  самостійними позовними  вимогами і  

розглядаються одночасно  з  вирішенням 

основного спору, по якому вони понесені. 

         На думку суду  є безпідставним  віднесення позивачем до складу судових -

витрат по оплаті  юридичних послуг  згідно договору № НОМЕР_2 від 20.01.2005,

крім  зазначеного, ще й тому що вони  понесені 

при виконанні судового рішення, тобто після закінчення розгляду справи.

За таких обставин, позовні вимог про стягнення з відповідача  судових витрат в розмірі   9 332,91 

грн. судом відхиляються як необґрунтовані. 

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України

судові витрати  по даній справі -102 грн.

державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу -відносяться на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 75,  82, 84,

85 Господарського  процесуального кодексу

України, суд

ВИРІШИВ :

         В позові відмовити. 

      Суддя                                                          

Н.А. Колодій