Постанова

від 23.04.2007 по справі 39/353(8/358 (30/222))

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

39/353(8/358 (30/222))

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2007                                                                                   Справа № 39/353(8/358 (30/222))  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді   Стрелець Т. Г. (доповідача),      

суддів:  Головка В.Г., Чохи Л.В.,

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.

від відповідача: Смирний О.С., довіреність № 5/81  від 02.01.07,  представник;

від позивача: не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пневмовибух”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006р. у справі № 39/353(8/358(30/222)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Пневмовибух”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (50012, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дишінського, 11)

до Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг)

про  стягнення 66872 грн. 81 коп.   

ВСТАНОВИВ:

У травні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Пневмовибух»звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»про стягнення заборгованості за договором на виконання ремонтних робіт № 818 від 24.04.2001р. у розмірі 5100,00 грн.

Позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги. Під час нового розгляду справи позивачем були заявлені змінені і уточнені позовні вимоги, які полягають у стягненні 101174 грн. 74 коп., в тому числі  66872,81 грн. –основний борг, 23988 грн. 56 коп. –інфляційні збитки і 10313 грн. 37 коп. –3% річних (а.с. 121, том 2).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ліпинський О.В.) від 16.11.2006р. (у подальшому –рішення) позивачеві було відмовлено у прийнятті його заяви про збільшення позовних вимог, позовні вимоги були задоволені у первісному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача було стягнуто 66 872,11 грн. основного боргу.

Рішення обґрунтоване тим, що заява позивача про збільшення позовних вимог фактично спрямована на пред'явлення додаткових позовних вимог, що не передбачено положеннями ГПК України, тому даний спір підлягає розгляду в межах позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу за договором підряду № 818 від 24.04.2001р. Водночас, суму заборгованості у розмірі 66872,81 грн. суд стягнув на користь позивача, оскільки матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості на вказану суму, також відповідачем не заперечується факт наявності заборгованості перед позивачем на вказану суму.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення частково, стягнути з відповідача збитки, що підлягають відшкодуванню, з урахуванням інфляції 23988 грн. 56 коп. і 3% річних у розмірі 10313 грн. 37 коп.

При цьому скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що при винесенні рішення суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність у скаржника відповідно до ст. 22 ГПК України права на збільшення позовних вимог. На думку скаржника, ні 3% річних, ні інфляційні збитки не можна розцінювати як пеню за прострочення платежу тому вони не можуть розглядатись як додаткові вимоги.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, мотивуючи свою позицію тим, що позивач (скаржник) при першому розгляді справи не надав у матеріали справи уточнюючий розрахунок суми позовних вимог, тому рішенням господарського суду було стягнуто лише основну заборгованість, що є законним і об'єктивним.

Колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки він був належним чином попереджений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, приєднане до справи.

В судовому засіданні 23.04.2007р. за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна   скарга підлягає задоволенню, рішення має бути скасовано, уточнені позовні вимоги мають бути задоволені у повному обсязі, виходячи з наступного.

24.04.2001р. між сторонами був укладений договір підряду № 818, відповідно до якого відповідач (замовник) доручив, а позивач (підрядник) прийняв на себе зобов'язання по виконанню у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією робіт по очищенню каналізаційних систем, камер насосних станцій, стічних лотків та трубопроводів, промивці та випробуванню тепломереж, ємностей високого тиску.

Згідно з п. 3.3 договору при проведенні розрахунків за цим договором за згодою сторін можуть використовуватись векселі.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем протягом травня-грудня 2001р. були виконані підрядні роботи на загальну суму 169872,81 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт за відповідний період та не заперечується відповідачем (а. с. 11, 12, 15, 16, 17, 19, 20, 24, 25, 27, 28, 31, 32, 34, 35, 38, 39, том 1).

Відповідач частково розрахувався за виконані роботи, а саме видав позивачеві прості векселі на загальну суму 103 000,00 грн. (а. с. 40-43, том 1, а .с. 33-44, том 2).

Доказів оплати решти заборгованості відповідачем не надано.

Таким чином, обставини справи беззаперечно свідчать про наявність у відповідача основної заборгованості перед скаржником у розмірі 66872,81 грн.

Відповідно до ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. ст. 332, 345 ЦК УРСР за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу. Замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором.

З наведеного вбачається, що позовні вимоги стосовно суми основного боргу є законними та обґрунтованими, тобто з відповідача на користь скаржника має бути стягнуто 66872,81 грн. основної заборгованості.

Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних збитків і 3% річних судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог і у цій частині, з огляду на таке.

Так, у відповідності зі ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З наведеної норми вбачається, що право позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити суму позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції, в тому числі під час нового розгляду справи в суді першої інстанції після скасування рішення і передачі справи у встановленому законом порядку на новий розгляд суду першої інстанції.

Тобто, відмовляючи у прийнятті і розгляді заяви про збільшення позовних вимог при новому розгляді справи, господарський суд порушив ст. 22 ГПК України, чим позбавив позивача належного йому процесуального права.

Судовою колегією здійснено перерахунок суми інфляційний збитків і суми 3% річних, з якого вбачається відповідність перерахованої суми розміру додаткових вимог скаржника станом на 28.08.2006р., викладених в заяві від 28.08.2006р., а саме інфляційні збитки становлять 23988 грн. 56 коп., 3% річних 10313 грн. 37 коп. (а. с. 121, том 2).

Слід зазначити, що відповідач у судовому засіданні пояснив, що розмір інфляційних збитків та 3% річних ним не заперечується. Водночас, відповідач вважає помилковим стягнення 3% річних і інфляційні збитки, оскільки стосовно відповідача порушено провадження у справі про банкрутство, введено мораторій, протягом дії якого не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання грошових зобов'язань.

У відповідності зі ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Судова колегія вважає, що вказана норма не розповсюджується на інфляційні витрати, оскільки вказані збитки пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а також на 3% річних, що фактично є платою за користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

З наведеного вбачається, що ні інфляційні збитки, ні 3% річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, порушення відносно відповідача провадження у справі про банкрутство не є підставою для відмови у задоволенні доповнених позовних вимог про стягнення інфляційних збитків і 3%.

У відповідності зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на викладене, рішення господарського суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, тому має бути скасована у повному обсязі.

З аналізу наведених норм судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги у повному обсязі і винесення постанови про задоволення уточненого позову про стягнення з відповідача на користь позивача 101174 грн. 74 коп., в тому числі  66872,81 грн. –основний борг, 23988 грн. 56 коп. –інфляційні збитки і 10313 грн. 37 коп. –3% річних.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу  України, суд, -    

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пневмовибух”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  16.11.2006р. у справі № 39/353(8/358(30/222).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006р. у справі № 39/353(8/358(30/222) скасувати.

Уточнені позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»(50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, р/рахунок 26002501870000 в ХФ АКІБ «УкрсибБанк», м. Харків, МФО 351641, код ЗКПО 25982062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пневмовибух» (50012, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Дишінського, 11, р/рахунок 26004100210001, КФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 305619, код ЗКПО 19319767) суми

-          66872 грн. 81 коп. основного боргу;

-          23988 грн. 56 коп. інфляційних збитків;

-          10313 грн. 37 коп. 3% річних.

-          1011 грн. 74 коп. державного мита;

-          118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області, на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду -  видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                                     Т. Г. Стрелець

Суддя                                                                                                            В. Г. Головко

Суддя                                                                                                            Л. В. Чоха