Постанова

від 10.04.2007 по справі 2-1068/06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

10 квітня 2007 р.                                                                                  

№ 2-1068/06 

 Вищий господарський суд України у складі колегії

суддів:

головуючого судді          Плюшка І.А.

суддів          Ковтонюк

Л.В., Козир Т.П.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу         

Представників позивачів -ОСОБА_29, ОСОБА_5, ОСОБА_13,

ОСОБА_8, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_2.

на рішення          

Ворошиловського районного суду м. Донецька від

08.09.2006 року;

та ухвалу          

Апеляційного суду Донецької області від 06.12.2006 року

у справі          

№2-1068/06 Ворошиловського районного суду м.

Донецька.

за позовом         

ОСОБА_1,

          ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

ОСОБА_8,

ОСОБА_9,

ОСОБА_10,

ОСОБА_11,

ОСОБА_12,

ОСОБА_13,

ОСОБА_14,

ОСОБА_15,

ОСОБА_16,

ОСОБА_17,

ОСОБА_18,

ОСОБА_19,

ОСОБА_20,

ОСОБА_21,

ОСОБА_22,

ОСОБА_23,

ОСОБА_24,

ОСОБА_25,

ОСОБА_26,

до           ОСОБА_27,

          ОСОБА_28,

          Товариства з обмеженою

відповідальністю «Онікс»,

          Акціонерного товариства закритого

типу «Фірма «Меблі».

про          визнання

недійсним договору купівлі-продажу від 05.10.2000 року 400 акцій АТЗТ «Фірма

«Меблі», укладеного між АТЗТ «Фірма Меблі»і УПСП «Онікс»у формі товариства з

обмеженою відповідальністю;

визнання недійсним договору купівлі

-продажу від 27.10.2000 року 605 акцій АТЗТ «Фірма «Меблі», укладеного між АТЗТ

«Фірма «Меблі»і ОСОБА_30.;

визнання недійсним договору

купівлі-продажу від 03.01.2003 року 7010 акцій АТЗТ «Фірма «Меблі», укладеного

між АТЗТ «Фірма «Меблі»і УПСП «Онікс»у формі товариства з обмеженою

відповідальністю і ОСОБА_30.;

визнання недійсним договору

купівлі-продажу від 03.11.2003 року 1840 акцій АТЗТ «Фірма «Меблі», укладеного

між АТЗТ «Фірма «Меблі»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Онікс»;

визнання недійсним договору купівлі

-продажу від 15.10.2004 року 610 акцій АТЗТ «Фірма «Меблі», укладеного між АТЗТ

«Фірма «Меблі»і ОСОБА_27.;

визнання недійсним всіх договорів

купівлі -продажу додатково випущених акцій, укладених між АТЗТ «Фірма «Меблі»і

ОСОБА_27. ОСОБА_28. Товариством з обмеженою відповідальністю «Онікс»;

визнання недійсним сертифіката

іменних акцій АТЗТ «Фірма «Меблі»виданого на ім'я ОСОБА_27. на 610 акцій АТЗТ

«Фірма «Меблі»;

визнання частково недійсним

сертифіката іменних акцій АТЗТ «Фірма «Меблі»виданого на ім'я ОСОБА_27. на

26820 акцій, у частині права власності на 23927 акцій АТЗТ «Фірма «Меблі»;

визнання частково недійсним

сертифіката іменних акцій АТЗТ «Фірма «Меблі», виданого на ім'я ОСОБА_28. на

2460 акцій АТЗТ «Фірма «Меблі»в частині права власності ОСОБА_28. на 2066 акцій

АТЗТ «Фірма «Меблі»;

визнання недійсним сертифіката

іменних акцій АТЗТ «Фірма «Меблі», виданого на ім'я Товариства з обмеженою

відповідальністю «Онікс»на 3680 акцій;

визнання частково недійсним

свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.12.2005 року в частині

встановлення за ОСОБА_27. права власності в порядку спадкування на 23927 акцій

АТЗТ «Фірма «Меблі»;

визнання недійсною реєстрації права

власності в реєстр власників іменних акцій цінних паперів АТЗТ «Фірма «Меблі»за

ОСОБА_27. на 24 537 акцій АТЗТ «Фірма «Меблі», за ОСОБА_28. на 2066 акцій АТЗТ

«Фірма «Меблі», за ТОВ «Онікс» на 3680 акцій АТЗТ «Фірма «Меблі»;

визнання за позивачами права

власності на 31176 акцій АТЗТ «Фірма «Меблі».

за участю представників сторін:

-         

позивача -ОСОБА_5, ОСОБА_29;

-         

відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс"

-Головко С.П., ОСОБА_31;

-          від

ОСОБА_28 -ОСОБА_31;

-          від

ОСОБА_27. -ОСОБА_31;

-          від

АТЗТ "Фірма "Меблі" -ОСОБА_31

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін у справі,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ворошиловського районного

суду м. Донецька від 08.09.2006 року (суддя -Переверзева Л.І.) в задоволенні

позовних вимогОСОБА_1,          ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18,

ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26

до ОСОБА_27, ОСОБА_28, Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс»,

Акціонерного товариства закритого типу «Фірма «Меблі»про визнання недійсним

договору купівлі-продажу від 05.10.2000 року 400 акцій АТЗТ «Фірма «Меблі»,

укладеного між АТЗТ «Фірма Меблі»і УПСП «Онікс» у формі товариства з обмеженою

відповідальністю; визнання недійсним договору купівлі -продажу від 27.10.2000

року 605 акцій АТЗТ «Фірма «Меблі», укладеного між АТЗТ «Фірма «Меблі»і

ОСОБА_30.; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.01.2003 року 7010

акцій АТЗТ «Фірма «Меблі», укладеного між АТЗТ «Фірма «Меблі»і УПСП «Онікс»у

формі товариства з обмеженою відповідальністю і ОСОБА_30.; визнання недійсним

договору купівлі-продажу від 03.11.2003 року 1840 акцій АТЗТ «Фірма «Меблі»,

укладеного між АТЗТ «Фірма «Меблі»і Товариством з обмеженою відповідальністю

«Онікс»; визнання недійсним договору купівлі -продажу від 15.10.2004 року 610

акцій АТЗТ «Фірма «Меблі», укладеного між АТЗТ «Фірма «Меблі»і ОСОБА_27.;

визнання недійсним всіх договорів купівлі -продажу додатково випущених акцій,

укладених між АТЗТ «Фірма «Меблі»і ОСОБА_27. ОСОБА_28. Товариством з обмеженою

відповідальністю «Онікс»(надалі -спірні правочини); визнання недійсним

сертифіката іменних акцій АТЗТ «Фірма «Меблі»виданого на ім'я ОСОБА_27. на 610

акцій АТЗТ «Фірма «Меблі»; визнання частково недійсним сертифіката іменних

акцій АТЗТ «Фірма «Меблі»виданого на ім'я ОСОБА_27. на 26820 акцій, у частині

права власності на 23927 акцій АТЗТ «Фірма «Меблі»; визнання частково недійсним

сертифіката іменних акцій АТЗТ «Фірма «Меблі», виданого на ім'я ОСОБА_28. на

2460 акцій АТЗТ «Фірма «Меблі»в частині права власності ОСОБА_28. на 2066 акцій

АТЗТ «Фірма «Меблі»; визнання недійсним сертифіката іменних акцій АТЗТ «Фірма

«Меблі», виданого на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс»на

3680 акцій; визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за

законом від 25.12.2005 року в частині встановлення за ОСОБА_27. права власності

в порядку спадкування на 23927 акцій АТЗТ «Фірма «Меблі»; визнання недійсною

реєстрації права власності в реєстр власників іменних акцій цінних паперів АТЗТ

«Фірма «Меблі»за ОСОБА_27. на 24 537 акцій АТЗТ «Фірма «Меблі», за ОСОБА_28. на

2066 акцій АТЗТ «Фірма «Меблі», за ТОВ «Онікс»на 3680 акцій АТЗТ «Фірма

«Меблі»; визнання за позивачами права власності на 31176 акцій АТЗТ «Фірма

«Меблі»- відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької

області від 06.12.2006 року (судді -Гурова О.М., Могутова Н.Г., Шевченко В.Ю.)

зазначене рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 08.09.2006

року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятим у

справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_29, ОСОБА_5,

ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_32 (далі - Скаржники) звернулися з

касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в якій просять скасувати

останні з мотивів неправильності застосування норм матеріального і процесуального

права.

Відповідно п. 6 Перехідних положень

Закону від 15.12.2006 року № 483 яким внесено зміни, зокрема, до ст.. 12 ГПК

України, касаційні скарги на судові рішення у справах, що виникають з

корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником

(засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між

учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із

створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства,

крім трудових спорів, розглядаються Вищим господарським судом України.

Розглянувши доводи касаційної

скарги, перевіривши оскаржувані судові рішення на предмет дотримання судами

першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті

останніх, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної

скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1117

ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати

доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові

господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того

чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові

докази або додатково перевіряти докази.

Встановлення фактичних обставин

справи, перевірка та оцінка доказів, надання переваги одним доказам над іншими

є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанції.

При прийнятті оскаржуваних судових

рішень, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивачі

звернулися до суду обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з 15.11.1993 року

ОСОБА_30., неодноразово привласнював собі акції АТЗТ “Фірма “Меблі”, а також

сприяв привласненню акцій членам своєї родини -синові ОСОБА_28. і дружині

ОСОБА_27. і підконтрольному йому підприємству ТОВ “Онікс”.

Проте, під час розгляду справи по

суті, судами першої та апеляційної інстанції не було виявлено порушень вимог

чинного законодавства, щодо порядку емісії та розміщення акцій АТЗТ “Фірма

“Меблі”, а також порядку укладення спірних правочинів та видачі оспорюваних

сертифікатів на акції АТЗТ “Фірма “Меблі”.

Так, при прийнятті оскаржуваних

судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що АТЗТ “Фірма

“Меблі” було засновано в 1993 році, згідно з установчим договором та Статутом товариства,

затверджених зборами засновників 15 листопада 1993 року та зареєстрованих

рішенням Виконкому Ворошиловської районної ради народних депутатів м. Донецька

№482/12 р. від 29.11.1993 року. Розмір статутного фонду АТЗТ складав 1,2 млрд.

карбованців (12000 грн.). Кількість акціонерів АТЗТ становила 381 особу серед

яких було розподілено 4000 простих акцій.

Станом на 10.02.2006 року статутний

фонд товариства збільшився до 54033000 грн., загальною кількістю 51460 акцій за

номінальною вартістю 105 грн., що розподілені між акціонерами товариства,

зокрема, 48 фізичних та 2-х юридичних осіб.

Колегія суддів касаційної інстанції

погоджується з мотивами судів першої та апеляційної інстанції, що відповідно до

ст. 3 Закон України “Про господарські товариства” засновниками та учасниками

товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни,

крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

В частині посилань скаржників, щодо

порушення норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень в

частині не застосування положень про пріоритетне право акціонерів на придбання

акцій, та не врахування факту 

необізнаності скаржників щодо укладених договорів купівлі-продажу акцій

АТЗТ “Фірма “Меблі” з відповідачами, колегія суддів касаційної інстанції

виходить з наступного.

Судом апеляційної інстанції

встановлено, що відповідно до положень Статуту та Установчого договору АТЗТ

“Фірма “Меблі” вся діяльність товариства здійснювалася на підставі рішень

прийнятих його органами, зокрема, загальним зборами товариства та правлінням,

діяльність якого підконтрольна спостережній раді. Враховуючи те, що судом

апеляційної інстанції встановлено, що на загальних зборах акціонерів 02.02.1998

року було обрано правління товариства до складу якого увійшли ОСОБА_8 та

ОСОБА_33, які є позивачами по справі, колегія суддів касаційної інстанції

відхиляє доводи скаржників, що останнім не було відомо про укладення спірних

правочинів з боку правління, що діяло від імені товариства.

Спростовуються встановленими судами

першої та апеляційної інстанції фактичними обставинами, також твердження

скаржників, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували необізнаність

позивачів про проведення додаткової емісії акцій та не можливість придбання

останніми додатково емітованих акцій. Зокрема, як встановлено судом першої

інстанції на загальних зборах акціонерів АТЗТ “Фірма “Мебель”, що відбулися

6.11.2000 року і 30.12.2003 року на яких було прийнято рішення про збільшення

статутного фонду та додаткову емісію акцій було присутні акціонери товариства в

кількості необхідної для проведення загальних зборів та прийняття рішень. Як

встановлено судом першої інстанції всі присутні на зборах акціонери брали

участь у прийнятті відповідних рішень. В частині неможливості придбання додатково

емітованих акцій, твердження позивачів та вимоги скаржників спростовуються

встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами, які вказують на

те, що на засіданні Наглядової ради АТЗТ “Фірма “Мебель” від 11.12.2000 року

(протокол №7/2000) були розглянуті заяви акціонерів товариства про придбання

акцій. Як встановлено судом першої інстанції, практично всі акціонери

товариства виявили бажання придбати акції додаткової емісії. Подані заяви були

задоволені у встановленому законом та Статутом порядку.

Відповідно до ст. 28 Закону України

“Про господарські товариства” акції купуються учасниками при створенні

акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при

додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного фонду - з товариством.

Щодо посилання скаржників на

відсутність прав ТОВ “Онікс” на придбання акцій, а також не проведення

відкритої підписки на акції, колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Згідно положень ст.ст. 29 - 30

Закону України “Про господарські товариства” відкрита підписка на акцій

проводиться лише в акціонерних товариствах відкритого типу. Оскільки товариство

“Фірма “Мебель” є товариством закритого типу, то положення щодо відкритої

підписки на акції в даному випадку, не застосовуються. Відповідно до положень

ст. 29 зазначеного закону, у закритих акціонерних товариствах здійснюється

розподіл всіх акцій виключно між засновниками товариства.

Відповідно до встановлених судом

першої інстанції фактичних обставин, УПСП “Онікс” (правонаступником якого є ТОВ

“Онікс”) було прийнято до складу акціонерів, у відповідності до ст. 47 Закону

України “Про господарські товариства”, згідно рішення правління.

Згідно ч. 3 ст. 47 Закону України

“Про господарські товариства” правління вирішує всі питання діяльності акціонерного

товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради

акціонерного товариства (спостережної ради). Загальні збори можуть винести

рішення про передачу частини належних їм прав до компетенції правління. Як

встановлено в рішенні суду першої інстанції право на прийом до складу учасників

товариства не віднесено ні законодавством ні Статутом до або виключної

компетенції загальних зборів учасників товариства. При цьому в мотивувальній

частині постанови суду апеляційної інстанції встановлено, що УПСП “Онікс” на

час укладення 05.10.2000 року договору купівлі-продажу 400 акцій вже володіла

600 акцій АТЗТ “Фірма “Меблі”, тобто була акціонером товариства. Як встановлено

судом апеляційної інстанції, участь ТОВ “Онікс” (як правонаступника УПСП “Онікс”)

у товаристві, підтверджується Списком акціонерів АТЗТ “Фірма “Меблі” станом на

1 квітня 1998 року. У зв'язку з чим, колегією суддів касаційної інстанції не

вбачається порушень норм матеріального і процесуального права при прийнятті

оскаржуваних судових рішень в цій частині.

В решті частині вимог скаржників,

зокрема щодо порушення порядку застосування норм матеріального і процесуального

права при визначенні підстав визнання спірних правочин недійсним, колегія

суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що відповідно до положень

ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (1963 року), який діяв на момент укладення

спірних правочинів, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З огляду на

встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини та

порядок застосування останніми норм законодавства України,  підстав визнання спірних правочинів недійсними,

на думку колегії суддів не вбачається, а отже касаційна інстанція приходить до

висновку щодо відсутності порушень норм матеріального і процесуального права

при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

В решті частині мотивів скасування

оскаржуваних судових рішень викладених Скаржниками в касаційній скарзі, колегія

суддів приходить до висновку, що дослідження та перевірка фактичних обставин на

які вказують останні призведе до порушення меж касаційного перегляду судових

рішень визначених в ст. 1117 ГПК України, у зв'язку з чим зазначені

мотиви та посилання до уваги колегії суддів Вищого господарського суду не

беруться.

Згідно роз'яснень пленуму

Верховного Суду України викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 року №11 “Про

судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені

обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і

підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального

законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності

з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних

правовідносин.

Переглянувши оскаржувані судові

рішення в касаційному порядку, колегія суддів приходить до висновку щодо

повноти встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин

справи, необхідних для правильного застосування норм матеріального права згідно

встановленого процесуального порядку та про відсутність порушень норм матеріального

і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до вищевикладеного,

керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ОСОБА_29, ОСОБА_5,

ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2.          Ухвалу Апеляційного суду Донецької

області від 06.12.2006 року у справі №2-1068/06 залишити без змін.

3.          Пункт 3 резолютивної частини ухвали

Вищого господарського суду України  від

13.02.2007 у справі №2-1068/06 вважати таким, що втратив чинність.

4.          Матеріали справи повернути до

Ворошиловського районного суду Донецької області.

Головуючий суддя                                                             І. Плюшко

Судді                                                                                

Л. Ковтонюк

Т. Козир