Рішення

від 30.08.2016 по справі 906/807/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" серпня 2016 р. Справа № 906/807/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача: ОСОБА_1 - дов. № 182 від 07.12.2015р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Інко-Фуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс"

про стягнення 18277,71 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 18277,71 грн. заборгованості, з яких 16836,87 грн. основний борг, 355,82 грн. 3% річних, та 1085,02 грн. інфляційні.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 16.08.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.08.2016р.

30.08.2016р. до початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 18049,14 грн. заборгованості, з яких: 16629,28 грн. основний борг, 351,22 грн. - 3 % річних та 1068,86 грн. інфляційних.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить нормам ст. 22 ГПК та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вказану заяву до розгляду та вирішує спір з урахуванням зменшених позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 22).

Вимоги суду, викладені в ухвалі від 16.08.2016р. відповідач не виконав.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, правом на участь в судовому засіданні не скористався, письмового відзиву не надав, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Інко-Фуд" (позивач) на підставі видаткових накладних № ССПТБ086702 від 06.11.2015р., № ССПТБ088069 від 13.11.2015р., № ССПТБ088555 від 16.11.2015р., № ССПТБ089459 від 20.11.2015р., № ССПТБ089923 від 23.11.2015р., №ССПТЮ090738 від 27.11.2015р., № ССПТБ091193 від 30.11.2015р. поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс" (відповідач) товару на загальну суму 18713,64 грн. (а.с. 11-17).

Підставою для відпуску товару у наведених видаткових накладних вказано договір № 9 від 20.03.2014р.

Матеріали справи місять договір поставки № 9 від 20.03.2014р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Інко-Фуд" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Т.В.К.Сервіс" (відповідач) (а.с. 56).

Однак п. 6.1 даного договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих зобов'язань.

Згідно ст. 267 ГК України, договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

За загальним правилом, встановленим ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що поставка товару здійснювалась поза межами договору, оскільки договір № 9 від 20.03.2014р., на який йдеться посилання у видаткових накладних припинив свою дію 31.12.2014р., а сторони у порядку визначеним чинним законодавством не передбачили продовження строку дії даного договору. Вказав, що посилання на договір у накладних є помилкою бухгалтерії.

Відповідач зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково на загальну суму 2084,36 грн.

Внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань відповідачем щодо оплати товару, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 16629,28 грн.

Крім того позивачем за прострочку виконання грошового зобов'язання нараховано та заявлено до стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 351,22 грн. 3 % річних та 1068,86 грн. інфляційних.

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав неналежним чином, позивач звернувся до суду для захисту свого порушеного права.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 526 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Виходячи з вищевикладених обставин, враховуючи пояснення представника позивача, а також те, що строк дії договору № 9 від 20.03.2014р. припинив свою дію 31.12.2014р., суд дійшов висновку, що між сторонами згідно вищевказаних видаткових накладних виникли правовідносини поставки, укладені в спрощений спосіб

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Так, факт поставки товару відповідачу на загальну суму 18713,64грн. підтверджується видатковими накладними № ССПТБ086702 від 06.11.2015р., № ССПТБ088069 від 13.11.2015р., № ССПТБ088555 від 16.11.2015р., № ССПТБ089459 від 20.11.2015р., № ССПТБ089923 від 23.11.2015р., №ССПТЮ090738 від 27.11.2015р., № ССПТБ091193 від 30.11.2015р., що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача.

Відповідач факт отримання товару на суму 18713,64грн. не оспорив. Більше того факт поставки згідно вищевказаних накладних відповідач визнав, підписавши акт звірки розрахунків з позивачем станом на 31.12.2015 р., згідно якого заборгованість становила 54629,28 грн. (а.с.26).

Згідно акта звірки розрахунків станом на 31.03.2016 р., виходячи з початкового сальдо в сумі 54629,28 грн., відповідач підтвердив факт проведених розрахунків в період з січня 2016 р. по березень 2016 р. в сумі 34000,00 грн. В результаті чого заборгованість відповідача зафіксована в сумі 20629,28 грн.

07.04.2016 р. відповідач перерахував позивачу 4000,00 грн. (а.с. 33). Таким чином, має місце борг в сумі 16629,28 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює порядок проведення розрахунків при виникненні між суб'єктами господарювання правовідносин купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, відповідач остаточний розрахунок за товар, отриманий за накладною № ССПТБ086702 від 06.11.2015р. мав провести до 07.11.2015, за накладною № ССПТБ088069 від 13.11.2015р.- до 14.11.2015р., за накладною № ССПТБ088555 від 16.11.2015р. до 17.11.2015р., за накладною № ССПТБ089459 від 20.11.2015р. - до 21.11.2015, за накладною № ССПТБ089923 від 23.11.2015р. - до 24.11.2015р., за накладною №ССПТЮ090738 від 27.11.2015р. - до 28.11.2015р., за накладною № ССПТБ091193 від 30.11.2015р. - до 01.12.2015р.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, виконував неналежним чином, в результаті чого, як наголошувалось вище, має місце заборгованість в сумі 16629,28 грн. Доказів погашення заборгованості перед позивачем у вказаній сумі матеріали справи не містять.

За нормами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (с. 526 ЦК України).

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 16629,28 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 351,22 грн. 3% річних та 1068,86 грн. інфляційних нарахувань, суд зауважує наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 25) 3 % річних нараховано за накладною № ССПТБ086702 від 06.11.2015р. за період з 07.11.2015р. по 03.08..2016р на суму простроченої заборгованості 2007,55грн.; за накладною № ССПТБ088069 від 13.11.2015р. 14.11.2015р. по 03.08..2016р на суму простроченої заборгованості 3752,14грн.; за накладною № ССПТБ088555 від 16.11.2015р. за період з 17.11.2015р. по 03.08..2016р на суму простроченої заборгованості 2349,28грн.; за накладною № ССПТБ089459 від 20.11.2015р. за період з 21.11.2015р. по 03.08..2016р на суму простроченої заборгованості 2770,75грн.;за накладною № ССПТБ089923 від 23.11.2015р. за період з 24.11.2015р. по 03.08.2016р на суму простроченої заборгованості ,2598,40грн.; за накладною № ССПТЮ090738 від 27.11.2015р. за період з 28.11.2015р. по 03.08.2016р на суму простроченої заборгованості 538,22грн.; за накладною № ССПТБ091193 від 30.11.2015р. за період з 01.12.2015р. по 03.08.2016р на суму простроченої заборгованості 2612.94, які в cукупності склали 351,22 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд встановив,що він є обґрунтованим, арифметично вірним, здійснений у відповідності до умов чинного законодавства, тому вимога про стягнення з відповідача 351,22 грн. 3 % річних підлягає задоволенню.

В частині вимог про стягнення з відповідача 1068,83 грн. інфляційних нарахувань судом встановлено, що останні заявлені по кожній видатковій накладній за період, в якому існувала прострочена заборгованість та на суму простроченої заборгованості, яка існувала у відповідний період.

Перевіривши розрахунок інфляційних (а.с.25) суд встановив, що позивачем при його обрахунку допущено арифметичні помилки. Таким чином суд здійснив власний розрахунок інфляційних, виходячи з вихідних даних позивача, за яким інфляційні склали 1066,82 грн.

Відтак вимога про стягнення з відповідача інфляційних є обґрунтованою, заявленою у відповідності до умов чинного законодавства та такою, що підлягає задоволенню в сумі 1066,82 грн.

В частині стягнення 2,01 грн. інфляційних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь у розгляді справи не скористався, письмового відзиву та доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими згідно з вимогами чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на загальну суму 18047,32 грн., з яких: 16629,28 грн. - основний борг, 1066,82 грн. - інфляційні, 351,22 грн. - 3% річних.

В частині стягнення 2,01 грн. інфляційних суд відмовляє.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.В.К. Сервіс" (10001, Житомирська область, м.Житомир, вул. Ватутіна, буд.91/1, код ЄДРПОУ 34586472)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ІНКО-ФУД" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул. Білопільська,131, код ЄДРПОУ 38745831)

- 16629,28 грн. основного боргу;

- 1066,82 грн. інфляційних;

- 351,22 грн. 3 % річних;

- 1377,87 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.09.16

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (рек. з повід)

3- відповідачу (рек. з повід.)