Рішення

від 30.08.2016 по справі 908/2074/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/46/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2016 Справа № 908/2074/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛОГІСТИК МТСВ» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, корпус В«ЗВ» )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«БСГВ» - Торгівельна-Логістична, ОСОБА_1В» (69093, м. Запоріжжя, вул. Хакаська, 1-А)

про стягнення 415 354,66 грн.,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЛОГІСТИК МТСВ» звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«БСГВ» - Торгівельна-Логістична, ОСОБА_1В» суми 414535,52 грн. основного боргу за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № Е-23/03/16-2 від 23.03.2016 р. та суми 819,14 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № Е-23/03/16-2 від 23.03.2016 р., позивач, протягом червня-липня 2016 р. надав відповідачу обумовлені договором послуги у повному обсязі, що підтверджується двосторонніми ОСОБА_2 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг). Проте, з боку відповідача, зобов'язання за договором, щодо здійснення розрахунків, були виконані лише частково - на суму 367981,60 грн. За підрахунками позивача, залишок боргу складає суму 414535,52 грн. Неналежне виконання грошового зобов'язання потягло за собою нарахування за ст. 625 ЦК України 3% річних. Посилаючись на приписи ст. 525, 526, 546, 549, 625-627, 629, 655, 692, 929 ЦК України, ст. 173, 193, 195 ГК України та умови договору № Е-23/03/16-2 від 23.03.2016 р., позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.08.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2074/16, розгляд якої призначено на 30.08.2016 р.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. Натомість, надіслав до суду витребувані ухвалою від 08.08.2016 р. документи.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалі від 08.08.2016р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 08.08.2016 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 30.08.2016 р., була направлена судом на адресу місцезнаходження відповідача: 69093, м. Запоріжжя, вул. Хакаська, 1-А, та на адресу місцезнаходження позивача: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, корпус В«ЗВ» , які співпадають із місцезнаходженням відповідача та позивача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Тобто, про час та місце судового розгляду даної справи позивач та відповідач були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеним законом процесуальним строком, достатність матеріалів справи для розгляду позовної заяви по суті спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 30.08.2016 р. прийнято і проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 23.03.2016 р. між позивачем (Перевізником) та відповідачем (Замовником) було укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № Е-23/03/16-2 (надалі - Договір), за умовами якого, Замовник доручає, а Перевізник зобов'язується на свій ризик здійснювати своєчасне перевезення (доставку) вантажним автомобільним транспортом наданого Замовником вантажу за узгодженою номенклатурою (родом) в узгодженій кількості, від узгодженого пункту відправлення до узгодженого пункту призначення, та в узгоджені строки, а Замовник - приймати надані Перевізником послуги та оплачувати Перевізнику їх вартість на умовах, передбачених даним ОСОБА_3.

Відповідно до п. 3.1 ОСОБА_3 Замовник оплачує послуги Перевізника за даним ОСОБА_3 що 5 (п'ять) днів за підсумками минулих 5 (п'яти) днів роботи протягом дії ОСОБА_3 із розрахунку, 85,00 грн. з урахуванням ПДВ за 1 (одну) тонну перевезеного вантажу шляхом перерахування коштів в національній валюті України на банківський рахунок Перевізника відповідно до наданих ним рахунків, якщо Перевізник надає Замовнику кількість одиниць автотранспорту, необхідну для виконання об'єму вантажоперевезення визначену в заявці Замовника.

За умовами п. 3.3 ОСОБА_3 розрахунок за даним ОСОБА_3 здійснюється Замовником за фактично надані Перевізником послуги за останні 5 (п'ять) днів протягом 5-ти банківських днів від дати отримання рахунку, наданого Перевізником на підставі ОСОБА_3 здавання-приймання послуг, підписаних обома ОСОБА_2, та товарно-транспортних накладних (ТТН), на підтвердження кожного факту перевезення, оформлених відповідно до встановлених вимог.

Акт здавання-приймання послуг у двох примірниках, підписаний Перевізником та скріплений його печаткою, надається Замовникові за підсумками кожних 5 (п'яти) днів роботи протягом дії ОСОБА_3 із зазначенням: дати і номеру ОСОБА_3, дати і номеру даного ОСОБА_3 та найменування Сторін, періоду надання послуг із докладною розшифровкою по датах та ТТН та маршрутах перевезення, визначення вартості послуг з урахуванням ПДВ, інших відомостей за домовленістю Сторін (п. 3.4 ОСОБА_3).

Згідно із п. 3.5 ОСОБА_3 здавання-приймання послуг, одержаний Замовником у Перевізника, розглядається Замовником, і за відсутністю зауважень та претензій підписується, скріплюється печаткою Замовника із поверненням одного примірнику ОСОБА_3 перевізнику. За наявністю зауважень та претензій щодо змісту ОСОБА_3 та/або обсягів, своєчасності та та якості одержаних послуг Замовник надає Перевізнику відмову від підписання ОСОБА_3 із переліком зазначених зауважень та претензій та вимогою щодо їх усунення.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків, передбачених даним ОСОБА_3, Сторони несуть майнову відповідальність, передбачену цим ОСОБА_3 та чинним законодавством України (п. 4.1 ОСОБА_3).

Як підтверджується матеріалами справи, з боку позивача зобов'язання за ОСОБА_3 були виконані належним чином. В період червень-липень 2016 р. відповідачу були надані послуги з перевезення.

Як підтверджується матеріалами справи, надання послуг за ОСОБА_3 підтверджується підписаними ОСОБА_2 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг): № 1677 від 15.06.2016 р. на суму 15681,60 грн., № 1789 від 27.06.2016 р. на суму 522753,44 грн., № 1844 від 30.06.2016 р. на суму 93788,64 грн., № 1857 від 30.06.2016 р. на суму 100390,40 грн., № 1873 від 30.06.2016 р. на суму 34360,48 грн., № 1874 від 05.07.2016 р. на суму 15542,56 грн., всього на суму 782517,12 грн.

Надані послуги були оплачені відповідачем частково, а саме: за ОСОБА_3 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 1677 від 15.06.2016 р. відповідачем було сплачено суму 15681,60 грн. - 01.07.2016 р.; за ОСОБА_3 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 1789 від 27.06.2016 р. відповідачем було сплачено суму 63800,00 грн. - 01.07.2016 р.; суму 79500,00 грн. - 04.07.2016 р., суму 50000,00 грн. - 06.07.2016 р., суму 79500,00 грн. - 07.07.2016 р., суму 79500,00 грн. - 11.07.2016 р., всього на суму 367981,60 грн.

Доказів сплати решти боргу - в сумі 414535,52 грн., відповідачем до суду не надано.

Згідно з довідкою від 15.08.2016р. вих. № 03-172/2016, наданою позивачем до матеріалів справи, станом на зазначену дату, розмір основного боргу відповідача складає суму 414535,52грн.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ В«БСГВ» - Торгівельна-Логістична, ОСОБА_1В» суми 414535,52 грн. основного боргу за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № Е-23/03/16-2 від 23.03.2016 р. та суми 819,14 грн. - 3% річних, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до присів статей 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення за умовами якого одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними ОСОБА_3, який породив взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало надання відповідачу послуг по перевезенню, а обов'язком відповідача - прийняття послуг і оплата їх вартості на умовах, визначених ОСОБА_3.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що в період червень-липень 2016 р. позивачем було надано відповідачу послуги за ОСОБА_3 на загальну суму 782517,12 грн. Надання послуг у спірний період підтверджується двосторонніми ОСОБА_2 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), копії яких долучені до матеріалів справи.

Враховуючи, що ОСОБА_3 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) за спірний період підписані уповноваженими представниками позивача і відповідача та засвідчені печатками обох підприємств, вони вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за отримані протягом вказаного в них періоду послуги.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В даному випадку, за умовами п. 3.3 ОСОБА_3 розрахунок за даним ОСОБА_3 здійснюється Замовником за фактично надані Перевізником послуги за останні 5 (п'ять) днів протягом 5-ти банківських днів від дати отримання рахунку, наданого Перевізником на підставі ОСОБА_3 здавання-приймання послуг, підписаних обома ОСОБА_2, та товарно-транспортних накладних (ТТН), на підтвердження кожного факту перевезення, оформлених відповідно до встановлених вимог.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, всупереч вимог закону та умов ОСОБА_3 належним чином не виконав, вартість наданих послуг у повному обсязі не сплатив, у зв'язку з чим, у нього утворився основний борг за ОСОБА_3 в сумі 414535,52 грн.

Копіями банківських виписок, підтверджується здійснення відповідачем часткової оплати за послуги, надані згідно вище перелічених ОСОБА_3 здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), на загальну суму 367981,60 грн.

Будь-яких належних і допустимих доказів погашення заборгованості за отримані послуги за ОСОБА_3 в сумі 414535,52 грн., відповідачем всупереч вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, до господарському суду надано не було.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача суми 414535,52грн. основного боргу правомірною та доведеною, а тому задовольняє її у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» роз'яснено, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги наведені вище приписи законодавства, представлені докази, а також роз'яснення, викладені у п. 1.12 Пленуму, відповідно до якого з огляду на вимоги ч.1 ст. 47 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, судом перевірено розрахунки позивача із урахуванням роз'яснень Пленуму, приписів законодавства та за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» . При цьому, суд виходив з дати початку порушення грошового зобов'язання та суми боргу, що існувала у спірний період.

Суд відзначає, що вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню. Так, за заявлений до стягнення період часу, окремо по кожному ОСОБА_3, належний до стягнення розмір суми 3% річних становить суму 761,17 грн., але не суму 819,14 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

Отже, вимога про стягнення 3 % річних задовольняється судом частково - в загальному розмірі 761,17 грн. В решті позовної вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити, як нарахованої та заявленої до стягнення необґрунтовано.

За таких обставин, позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«БСГВ» - Торгівельна-Логістична, ОСОБА_1В» (69093, м. Запоріжжя, вул. Хакаська, 1-А, код ЄДРПОУ 40328734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛОГІСТИК МТСВ» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, корпус В«ЗВ» , код ЄДРПОУ 39209821, р/р № 26004546751700 в ПАТ «УкрСиббанк» у м. Києві, МФО 351005) суму 414535 (чотириста чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 52 коп. основного боргу, суму 761 (сімсот шістдесят одна) грн. 17 коп. трьох відсотків річних та суму 6229 (шість тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 07 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 01.09.2016 р.

Суддя М.В. Мірошниченко