Рішення

від 30.08.2016 по справі 909/505/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 р. Справа № 909/505/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Вакалюк А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія КЛТД"

вул. Ярослава Мудрого, 5, м. Тлумач, Івано-Франківська область, 78000

про стягнення заборгованості в сумі 393 417,24 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №05/01-ю-02 від 16.02.2016 р.); ОСОБА_2 - представник, ОСОБА_3 - представник, (довіреність №35/01-ю-01 від 29.08.2016 р.);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подало позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія КЛТД" про стягнення заборгованості в сумі 393 417,24 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.06.2016 року. Ухвалою суду від 30.06.2016 року розгляд справи було відкладено на 19.07.2016 року. Ухвалою суду від 19.07.2016 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів і відкладено розгляд справи на 30.08.2016 року.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задоволити. Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини такої неявки суду не повідомив, проте надіслав суду клопотання (вх.№12234/16) згідно якого визнає суму заборгованості.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Разом з тим, відповідач у своєму клопотанні (вх.№12234/16) просить суд укласти мирову угоду. З цього приводу суд вважає за потрібне вказати таке.

Відповідно до ст.78 ГПК України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Пунктом 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК). Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.

В спірному випадку, сторонами по справі не подано викладених в письмову вигляді умов мирової угоди, які потрібно затвердити, а укладення мирової угоди судом чинними процесуальним законодавством не передбачено. Таким чином, клопотання про укладення мирової угоди задоволенню не підлягає, оскільки є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства , а відтак спір необхідно розглянути по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив таке.

Як вбачається з позовної заяви філія "Івано-Франківський спеціалізований кар'єр" ДП "Івано-Франківський облавтодор" поставляла ТОВ "Вікторія КЛТД" гірничу масу та щебінь відповідно до накладних: №7 від 28 травня 2012 року; №15 від 27 червня 2012 року; №13 від 31 липня 2012 року; №9 від 31 серпня 2012 року; №3 від 28 вересня 2012 року; №6 від 31 жовтня 2012 року; №13 від 30 листопада 2012 року; №4 від 30 квітня 2013 року; №2 від 29 травня 2013 року; №3 від 27 червня 2013 року; №5 від 31 липня 2013 року; №15 від 30 серпня 2013 року; №12 від 30 вересня 2013 року; №12 від 30 жовтня 2013 року; №10 від 29 листопада 2013 року; №6 від 30 квітня 2014 року; №10 від 30 травня 2014 року; №9 від 27 червня 2014 року; №10 від 31 липня 2014 року; №11 від 29 серпня 2014 року; №9 від 30 вересня 2014 року; №8 від 30 жовтня 2014 року; №13 від 30 листопада 2014 року; №35 від 26 грудня 2014 року; №30 від березня 2015 року; №6 від 30 квітня 2015 року; №8 від 28 травня 2015 року; №8 від 29 червня 2015 року; №6 від 31 липня 2015 року; №9 від 31 липня 2015 року - на загальну суму 393 417 грн. 24 коп.

За словами позивача станом на 21.12.2015 року кошти за отриману продукцію відповідачем не оплачені.

Відповідач подав суду клопотання (вх.№12234/16), згідно якого підтверджує суму заборгованості станом на 30.08.2016 року в розмірі 393 417 грн. 23 коп.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до накладних: №7 від 28 травня 2012 року; №15 від 27 червня 2012 року; №13 від 31 липня 2012 року; №9 від 31 серпня 2012 року; №3 від 28 вересня 2012 року; №6 від 31 жовтня 2012 року; №13 від 30 листопада 2012 року; №4 від 30 квітня 2013 року; №2 від 29 травня 2013 року; №3 від 27 червня 2013 року; №5 від 31 липня 2013 року; №15 від 30 серпня 2013 року; №12 від 30 вересня 2013 року; №12 від 30 жовтня 2013 року; №10 від 29 листопада 2013 року; №6 від 30 квітня 2014 року; №10 від 30 травня 2014 року; №9 від 27 червня 2014 року; №10 від 31 липня 2014 року; №11 від 29 серпня 2014 року; №9 від 30 вересня 2014 року; №8 від 30 жовтня 2014 року; №13 від 30 листопада 2014 року; №35 від 26 грудня 2014 року; №30 від березня 2015 року; №6 від 30 квітня 2015 року; №8 від 28 травня 2015 року; №8 від 29 червня 2015 року; №6 від 31 липня 2015 року; №9 від 31 липня 2015 року позивач поставляв відповідачу гірничу масу на загальну суму 393 417 грн. 24 коп.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору та інших правочинів.

Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень , якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України).

В спірному випадку, є всі підстави вважати, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму .

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Оскільки, інший строк оплати товару сторонами не встановлений, то відповідач мав провести розрахунок з позивачем після отримання товару.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.2 ст.193 ГК України).

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач оплатив позивачу кошти за отриману продукцію на суму 393 417 грн. 24 коп. Крім того, судом взято до уваги клопотання відповідача (вх.№12234), згідно якого відповідач підтверджує заборгованість на вказану суму.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу статті 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205,509,525, 526, 610, 612, 626, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 43, 44, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія КЛТД" /78000, Івано-Франківська область, м. Тлумач, вул. Ярослава Мудрого, 5, код ЄДРПОУ 32523342/ на користь дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" /76018, м. Івано-Франківськ, вул. Петрушевича, 1, код ЄДРПОУ 31790584, ІПН 317905809151, р/р 26003077941005 в ПАТ АКБ "Львів", МФО 325268/ заборгованість в розмірі 393 417 грн. 24 коп. (триста дев'яносто три тисячі чотириста сімнадцять гривень двадцять чотири копійки).

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.09.16

Суддя Фрич М. М.