Рішення

від 30.08.2016 по справі 914/1778/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2016р. Справа№ 914/1778/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.,

за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства «ДАХ», м.Львів

про стягнення 349 425,75 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність від 30.06.2016 року,

від відповідача: не з»явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ДАХ» про стягнення 349 425,75 грн.

Ухвалою від 02.07.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.07.2016р. В судовому засіданні 19.07.2016 року розгляд справи відкладався на 30.08.2016 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача.

Представник позивача вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 02.07.2016 року, про відкладення розгляду справи від 19.07.2016 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник відповідача вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 02.07.2016 року, про відкладення від 19.07.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить повернутий на адресу суду поштовий конверт з ухвалою про порушення провадження у справі з відміткою «за зазначеною адресою не існує», а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо , то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно спеціального витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.07.2016 року за №22111558 (а.с.37-39), місцезнаходженням юридичної особи - ПП «ДАХ» вказано адресу: 79039, м.Львів, Шевченківський район, вул.Турянського будинок,5. На вказану адресу направлялися ухвали суду, однак, поштові конверти поверталися до суду з поштовою відміткою «за зазначеною адресою не існує».

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ФОП ОСОБА_1 (надалі - позивач, продавець) та ПП «Дах» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки товару №1-5 від 05.07.2013 року (надалі - договір) (а.с.14).

Відповідно до п.1 договору продавець передає покупцю по потребі у власність лист оцинкований гладкий та профільований, само нарізи дахові, надалі - товар, а покупець зобов»язується прийняти та оплатити його вартість, згідно накладних продавця, які згідно п.2 договору є його невід»ємною частиною.

Як передбачено накладною №5-1, підписаною сторонами, позивач передав у власність відповідачу за плату товар, а саме: лист оцинкований профільований, L-2м на суму 84 324,10 грн., лист оцинкований 1 Х 2м на суму 92 022,00 грн., само наріз дах. 4.8 х 35 мм на суму 255,20 грн. та здійснив поставку вищевказаного товару на загальну суму 176 601,30 грн.

В свою чергу відповідач, у відповідності до п.6 договору, зобов»язаний сплатити продавцеві (позивачу) по факту поставки, згідно накладної, яка складає грошову суму в розмірі 176 601,30 грн.

Однак, як стверджує позивач, відповідач не виконав свої зобов»язання за договором та не оплатив вказаний товар.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України, позивачем нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 157 104,52 грн. та 3% річних в розмірі 15 719,93 грн.

Отже, загальна сума заборгованості - 349 425,75 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що станом на день розгляду справи відповідач не сплатив заборгованість перед позивачем в повному обсязі.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № 1-5 від 05/07/2013 року (а.с. 14), у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов»язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов»язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 договору продавець передає покупцю по потребі у власність лист оцинкований гладкий та профільований, само нарізи дахові, надалі - товар, а покупець зобов»язується прийняти та оплатити його вартість, згідно накладних продавця, які згідно п.2 договору є його невід»ємною частиною.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується накладною №5-1 від 05.07.2013 року на суму 176 601,30 грн. (а.с.15).

Судом встановлено, що дана накладна на суму 176 601,30 грн. відповідачем не була оплачена, отже, борг за цією накладною складає 176 601,30 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-яких зауважень зі сторони відповідача у накладній не зазначено. Відтак, відповідач, підписуючи накладну від 05.07.2013 року, погодився із об'ємом та вартістю поставленого товару.

Згідно п.6. договору, оплата за відвантажений товар здійснюється по факту поставки згідно супроводжувальних накладних продавця.

Станом на момент розгляду справи розмір заборгованості відповідача перед позивачем не змінився, а партія поставки продукції згідно накладної залишається неоплаченою.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи норми чинного законодавства та умови договору, позивачем також нараховано 3% річних - 15 719,93 грн. та інфляційні втрати - 157 104,52 грн., згідно позовної заяви.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов до висновку про правомірність нарахування та стягнення з відповідача зазначеної суми.

Здійснивши розрахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов до висновку, що до стягнення підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 157 054,85 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.08.2013 - 01.06.2016 176601.30 1.889 157054.85 333656.15

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача загальна сума заборгованості - 349 376,08 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів повернення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ДАХ» про стягнення 349 425,75 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «ДАХ» (79039, м.Львів, вул.Турянського,5, код ЄДРПОУ 30052660) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) заборгованість в розмірі 349 376,08 грн., з яких: 176 601,30 грн. - основний борг, 15 719,93 грн. - 3% річних, 157 054,85 грн. - інфляційні втрати, а також 5 240.64 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2016 р.

Суддя Горецька З. В.