Ухвала

від 01.09.2016 по справі 823/532/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/532/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

01 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Мєзєнцев Є.І., Пилипенко О.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.16р. у справі №823/532/16 за позовом Приватного підприємства «Андіс-Техно» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області, Управління державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області про стягнення пені

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені у сумі 264 095,66 грн. за період з 20.11.15р. по 18.05.16р.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.16р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи та не враховано, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо розпорядження бюджетними коштами, в т.ч. відшкодування пені.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.02.15р. позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив відшкодувати з Державного бюджету ПДВ у сумі 2 063 495 грн. згідно з декларацією за ІV квартал 2014 року.

За результатами проведеної відповідачем перевірки, оформленої актом від 23.03.15р. №559/23-01-15-0408/38646202 податковим органом не встановлено порушень при відображенні позивачем у зазначеній декларації суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Як свідчать обставини справи, згідно з постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного теруправлінння юстиції у Черкаській області від 12.05.16р. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 823/5008/15, виданого 22.01.2016 року на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 року, яка набрала законної сили 16.12.15р. згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.15р. у справі №823/5008/15, про визнання протиправною бездіяльності ДПІ у м. Черкасах з приводу не подання у визначені строки для стягнення з державного бюджету ПДВ висновку до органу казначейської служби та зобовґязання Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області подати до органу казначейства висновок із зазначенням суми 2 063 495 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, судовими рішеннями встановлено право позивача на бюджетне відшкодування у вказаній сумі на вказаний період та протиправну бездіяльність податкового органу з неподання у визначені законом строки висновку до органу казначейської служби для стягнення з державного бюджету суми ПДВ.

Так, відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Судом встановлено та не спростовано апелянтом, що станом на час звернення до суду вказана сума не відшкодована позивачу протягом визначеного законом строку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.16р. у справі № 823/5280/15 стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача пеню в сумі 432011, 04 грн. за період з 04.04.15р. по 19.11.15р. включно.

Задовольняючи адміністративний позов у даній справі щодо стягнення на користь позивача пені за інший період - з 20.11.15р. по 18.05.16р., суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам закону позивачу не відшкодовані суми податку протягом строку, встановленого законом, а тому такі суми вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на які нараховується пеня згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Згідно пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, з моменту виникнення бюджетної заборгованості настає й протиправна бездіяльність податкового органу як суб'єкта владних повноважень, що утворює матеріально-правовий аспект порушеного права платника і наслідки якої підлягають усуненню в судовому порядку.

Сума пені у даному випадку за період з 20.11.15р. по 18.05.16р. становить 264 095,66 грн. (за період з 20.11.15р. по 31.12.15р. включно - 62685,02 грн. (2 063 495 грн. * 42 дня прострочення*1,2*0,22/366 дня); за період з 01.01.16р. по 21.04.16р. включно - 166 703,33 грн. (2 063 495 грн. * 112 днів прострочення*1,2*0,22/366 дня); за період з 22.04.16р. по 18.05.16р. включно - 34 707,31 грн. (2 063 495 грн. * 27 днів прострочення*1,2*0,19/366 дня).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Чинним законодавством не передбачено, що стягнення пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості з ПДВ, може здійснюватися лише після фактичного погашення платнику цієї заборгованості.

Такий підхід узгоджується з практикою Верховного Суду України, що висловлена в постанові від 03 червня 2014 року № 21-131а14, у якій міститься висновок про наявність у платника податку права пред'явити вимоги про стягнення пені з настанням передбачених чинним законодавством обставин, що спростовує доводи апелянта з цього приводу.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо розпорядження бюджетними коштами, в т.ч. відшкодування пені, виходячи з наступного.

Наведені вище положення Податкового кодексу України встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою з питань відшкодування ПДВ. При цьому, наявність у платника податку права пред'явити вимоги про стягнення пені згідно з законом пов'язане з не поверненням у встановлені строки суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Відповідачами у справах цієї категорії виступають податковий орган та орган держказначейства. При цьому, позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки податковий орган та орган держказначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права і обов'язки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11р. № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, згідно з яким стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби (пункт 23 Порядку).

Таким чином, наведеним підзаконним нормативно-правовим актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, і встановлено особливості процедури такого стягнення; у рамках цієї процедури особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом .

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Частиною першою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В силу частини четвертої цієї ж статті кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

З огляду на гарантоване статтею 55 Конституції України право особи захищати свої права будь-яким, не забороненим законодавством способом, з урахуванням наявності у чинному законодавстві механізму стягнення коштів з державного бюджету на підставі судового рішення та вимог статті 13 Конвенції щодо ефективності правового захисту, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги шляхом стягнення з Державного бюджету України пені, нарахованої за період з 20.11.15р. по 18.05.16р. на суму бюджетної заборгованості.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.16р. у справі №823/532/16 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.06.16р. у справі №823/532/16 - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Мєзєнцев Є.І.

Пилипенко О.Є.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Пилипенко О.Є.