Ухвала

від 30.08.2016 по справі 820/6973/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 р.Справа № 820/6973/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

представник апелянта ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2015р. по справі № 820/6973/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра і К"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області , Головного управління Державного казначейства України в Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми бюджетного відшкодування,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Багіра і К", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд: скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.03.2015 року №0000991501, №0001001501, від 08.06.2015 року №0003811501, №0003751501; зобов'язати ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області надати головному управлінню Державної казначейської служби у Харківські області висновок про висновок із зазначенням, що сума 850000 грн. підлягає відшкодування з бюджету; стягнути суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 850000 грн. з Державного бюджету України на користь ТОВ "БАГІРА І К".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом була проведена перевірка, за результатами якої складено акт, на підставі висновків якого винесено податкові повідомлення - рішення від 10.03.2015 року №0000991501, №0001001501. Зазначені податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем, проте податковим органом скарга позивача була залишена без розгляду, а податкові повідомлення - рішення без змін, а також винесено нові податкові повідомлення - рішення від 08.06.2015 року №0003811501, №0003751501. Позивач не погоджується із зазначеними податковими повідомленнями-рішенням, через те, що вони є необґрунтованими. оскільки позивач під час здійснення господарської діяльності діяв у відповідності до п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України, а отже й з додержанням вимог п.200.4 ст. 200 ПК України, що підтверджено позивачем наданими до перевірки первинними документами. До того ж, позивач зазначив, що у рішенні про результати розгляду скарги від 18.05.2015 року №944/10/20-40-04-14, зазначено, що ДПІ допущено арифметичну помилку, проте у своєму рішенні ГУ ДФС у Харківської області сама допускає арифметичну помилку. Так, виходячи з висновків акту, ТОВ «Багіра і К» на підставі податкової накладної від 31.10.2014 року №3 в розмірі 886000,00 грн. мало б відобразити в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року грошове зобов'язання з ПДВ на суму 5363 грн., а не 5 963 грн. (р. 9 декларації(1056055 грн.) - р. 17 (1050685 =1936685-886000) - р.22 (7) 363 грн.).

Ухвалою суду, яка занесена до журналу судового засідання 16.10.2015 року, замінено на підставі ст. 55 КАС України відповідача ОСОБА_3 податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на ОСОБА_3 податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра і К" задоволено частково, а саме: скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 10.03.2015 року №0000991501, №0001001501, від 08.06.2015 року №0003811501, №0003751501.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГІРА І К" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 850 000 грн. (вісімсот п'ятдесят тисяч гривень).

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Додатковою постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.12.2015 року доповнено постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2015 року у справі №820/6973/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГІРА І К" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми бюджетного відшкодування.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГІРА І К" (код ЄДРПОУ 33290566, 61003, м. Харків, пров. Університетський,1) у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2016 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра і К" про виправлення описок в постанові суду та виконавчому листі у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГІРА І К" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області, про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми бюджетного відшкодування - задоволено.

Виправлено описки у постанові суду від 16.10.2015 року по справі № 820/6973/15 шляхом зазначення у вступній та резолютивній частинах судового рішення другого відповідача - Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області, та викладенням абз.3 резолютивної частини у наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області ( 61166, м.Харків, вул. Бакуліна,18, код ЄДРПОУ 37874947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГІРА І К" (61003, м.Харків, пров. Університетський, 1, код ЄДРПОУ 33290566) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 850 000 грн. (вісімсот п'ятдесят тисяч гривень)".

Виправлено описки у виконавчому листі по справі № 820/6973/15 шляхом зазначення опису резолютивної частини судового рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області ( 61166, м.Харків, вул. Бакуліна,18, код ЄДРПОУ 37874947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГІРА І К" (61003, м.Харків, пров. Університетський, 1, код ЄДРПОУ 33290566) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 850 000 грн. (вісімсот п'ятдесят тисяч гривень)", а також зазначенням у відомостях про боржника : "ОСОБА_3 бюджет України в особі Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області, 61166, м.Харків, вул. Бакуліна,18, код ЄДРПОУ 37874947.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник апелянта, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "БАГІРА І К" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за листопад 2014р.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складений акт від 17.02.2015 року №503/20-30-15-01-10/33290566 (т.1 а.с.23-37), яким встановлено порушення вимог: п. 200.4 ст. 200 ПК України, ТОВ "БАГІРА І К" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014р. на 850000 грн.; п.198.1, п. 198.3, 198.6 ст.198 ПК України ТОВ "БАГІРА І К" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2014р. ПДВ в сумі 886000 грн., що призвело до збільшення значення рядка 25 декларації з ПДВ за жовтень 2014р. на 5363 грн., збільшення значення рядка 25 декларації з ПДВ за листопад 2014р. на 27262 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 10.03.2015 року №0000991501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 850000 грн. (т.1 а. с.10-11);

- від 10.03.2015 року №0001001501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 40781,25 грн., в т. ч. за основним платежем в розмірі 32625 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8156,25 грн. (т.1 а. с.12-13).

Зазначені вище податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Харківській області.

Рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 18.05.2015 року №944/10/20-40-10-04-14 скарга директора ТОВ "БАГІРА І К" ОСОБА_4 від 19.03.2015р. №5 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 10.03.2015 року №0000991501, №0001001501 - без змін; збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 750 грн. (основний платіж - 600 грн., штрафні санкції - 150 грн.), яке визначено в податковому повідомленні - рішенні від 10.03.2015р. №0001001501; зобов'язано ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийняти податкове повідомлення - рішення про зменшення ТОВ "БАГІРА І К" залишку від'ємного значення з ПДВ за декларацією з ПДВ за листопад 2014р. на суму 3375 грн. (т.1 а.с.17-22).

На підставі висновків ату перевірки від 17.02.2015 року №503/20-30-15-01-10/33290566 та рішення ГУ ДФС у Харківській області від 18.05.2015 року №944/10/20-40-10-04-14 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкові повідомлення - рішення:

- від 08.06.2015р. №0003811501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за листопад 2014р. у розмірі 3375 грн. (т.1 а.с.14);

- від 08.06.2015 року №0003751501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 750 грн., в. т. ч. за основним платежем в розмірі 600 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 150 грн. (т.1 а.с.15).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем було дотримано всіх вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та відображення бюджетного відшкодування з ПДВ по операціях з ТОВ В«ЮпітерВ» . Позивачем подано декларації з ПДВ, розрахунки податку на додану вартість та сум бюджетного відшкодування за жовтень та листопад 2014р. (т.1 а.с. 113-119, 125-135). Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.03.2015 року №0000991501, №0001001501, від 08.06.2015 року №0003811501, №0003751501 є необґрунтованими, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню. Таким чином, у позивача виникло право на отримання суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг;

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 ПК України.

Згідно п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 200.10 ст. 200 ПК України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.15 ст. 200 ПК України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "БАГІРА І К" (покупець) та ТОВ "Юпітер" (продавець) укладено договір поставки від 03.09.2014 року №КП-Ю-Б-0101/09-14 (т.1 а.с.87-90), а також складено специфікацію від 03.09.2014р. №1 до зазначеного Договору поставки (т. 1 а.с.90). Згідно п. 1.1 зазначеного договору поставки визначено, що продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити товар, вказаний у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, а саме предметом постачання були: ланцюговозварювальні апарати КЕ-7та ланцюгов'язальні апарати КЕВ-7-1.

Відповідно до п. 2.5 зазначеного Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту фактичного одержання товару та підписання покупцем товарної накладної. Продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки товару після передачі товару в розпорядження покупця на підприємстві (складі) за адресою: м. Ковель, вул. Варшавська, 1. Також згідно умов Договору, а саме п. 4.1 розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в термін до 31.12.2014р.

Також судом встановлено, що до специфікації від 03.09.2014р. №1 було внесено відповідні зміни по номенклатурі товару, а саме: замість ланцюговозварювального апарату КБ-7 зазначили ланцюговозварювальний апарат КЕ-7 (т.1 а.с.91).

На виконання умов договору ТОВ "БАГІРА І К" прийняло товар - ланцюговозварювальний апарат КЕ-7 в кількості 3 шт. та ланцюгов'язальний апарат КЕВ-7-1 в кількості 3 шт., що підтверджується видатковою накладною (т.1 а.с.74) на підставі виписаної довіреності на ім'я директора ТОВ "БАГІРА І К" від 31.10.2014р. №1 та сплатило його вартість, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.92-99), а ТОВ "Юпітер" виписало податкову накладну від 31.10.2014р. №3 (т.1 а.с.75), що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договорам ТМЦ.

Як встановлено з пояснень, наданих в судовому засіданні представником позивача та підтверджено паспортами на ланцюговозварювальні апарати КЕ-7та ланцюгов'язальні апарати КЕВ-7-1, придбане обладнання у ТОВ "Юпітер" вже використовувалося за призначенням, це обладнання є стаціонарним. Щоб не пошкодити зазначене обладнання демонтажем, позивач уклав договір зберігання майна від 03.09.2014 року №3-СМП-Б-001/09-14 з ТОВ "Сільмашпром" (зберігач), у виробничих цехах якого встановлено це обладнання. Зазначені обставини підтверджуються відповідним договором зберігання майна (т.1 а.с.77-78), а також фотокопіями придбаного ТМЦ, характеристиками вказаних ТМЦ (т.2 а.с.1-250, т.3 а.с. 1-91).

Згідно умов зазначеного договору зберігання майна визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором поклажодавець передає, а зберігач приймає майно, та зобов'язується зберігати та повернути його в цілості в установлені цим договором строки. На підтвердження прийняття для збереження поставленого товару між позивачем та ТОВ "Сільмашпром" складено акт приймання - передачі наданих послуг по договору збереження (т.1 а.с.79).

З матеріалів справи вбачається, що підставами для укладення договору збереження саме з ТОВ "Сільмашпром" (в минулому Приватне підприємство "ЮРИДИЧНА компанія Восток") є факт, що останній є власником приміщення, де встановлено придбані апарати позивачем у ТОВ "Юпітер", на підтвердження зазначених обставин позивачем надано договір купівлі - продажу від 10.08.2012 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 3 а.с. 92-95, 99).

Також судом встановлено, що позивачем у відповідності до бухгалтерського обліку було винесено наказ по підприємству ТОВ "Багіра і К" від 31.12.2014р. про введення до експлуатації придбаного товару (т. 1 а.с.112), що є підставою для надання в оренду зазначеного обладнання.

Придбаний товар у ТОВ "Юпітер" позивачем було використано для здійснення своєї господарської діяльності шляхом укладення договору оренди з ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" як орендарем від 09.12.2014р. № А-ВО- 1- 01/10-14. У відповідності до п.3.1. вказаного договору оренди з урахуванням додаткових угод до нього, орендна плата за договором складає 40635,00 грн. з урахуванням ПДВ (т.1 а.с.80-82).

На підтвердження передачі в оренду ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" ланцюговозварювальних апаратів КЕ-7 в кількості 3 шт. та ланцюгов'язальних апаратів КЕВ-7-1 позивачем до матеріалів справи надано акт приймання - передачі майна ТОВ "Багіра і К" зі збереження ТОВ "Сільмашпром" (т. 1 а.с.111), акт приймання - передачі до договору оренди (т.1 а.с.83), а також надано складений між сторонами акт про надання послуг з оренди зазначеного вище ТМЦ від 31.03.2015 року в розмірі 121906,80 грн., в тому числі ПДВ 20317,80грн.; у квітні 2015 року - 40635,60 грн. в тому числі ПДВ 6772,60 грн.

Також позивачем надано до матеріалів справи для підтвердження реальності здійснення господарської операції щодо надання послуг з оренди придбаних ТМЦ у ТОВ "Юпітер" - акт приймання - передачі майна ТОВ "Сільмашпром" в оренду ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" за договором оренди від 01.03.2013р. №50/14-61 та відповідний договір оренди приміщення разом з додатковою угодою (т.3 а.с. 101-104, 105,108), в якому встановлено придбане стаціонарне обладнання, а також бухгалтерський звіт про дебіторські та кредиторські операції по рахунку (т. 3 а.с.109).

При цьому, як вбачається з акту перевірки, уповноважена особа податкового органу була присутня під час проведення інвентаризації ТМЦ та основних засобів.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що зазначені докази свідчать про використання підприємством придбаного устаткування у господарській діяльності шляхом надання його в оренду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що податкові накладні, виписані ТОВ "Юпітер", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "БАГІРА І К" включена до складу податкового кредиту та відображена в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014р. (т.1 а.с.113-115), поданої до податкового органу.

Таким чином, ТОВ "Юпітер" виконало свої зобов'язання за вказаним вище договором, а ТОВ "БАГІРА І К" прийняло роботи, ТМЦ та послуги за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ТОВ "БАГІРА І К" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару, виконаних робіт та наданих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в ОСОБА_3 суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, як вбачається із зазначеного акту перевірки, перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) укладання проміжних угод за рахунок третіх осіб, такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок отримання податкової вигоди, що ТОВ "БАГІРА І К" не займалося реальною фінансово - господарською діяльністю з придбання товарів.

Як свідчать матеріали справи, угоди, укладені між позивачем та його контрагентом ТОВ "БАГІРА І К" є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Як встановлено з письмових пояснень представника позивача - ОСОБА_5 щодо ціни придбання устаткування КЕВ-7-1 та КЕ(Н)-7 у ТОВ «Юпітер» (ціна придбання 721732,51грн без ПДВ за одиницю), аналогічне обладнання придбавалося позивачем й у інших підприємств протягом серпня - жовтня 2014 року. Так, ТОВ «Багіра і К» було придбано у ТОВ «Сільмашпром», зокрема, ланцюгов'язальні апарати КЕВ-7-1 КЕВ-7-1 за ціною 721757,34 грн. без ПДВ за одиницю, зазначені обставини були також встановлені в акті перевірки.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не враховано той факт, що зазначені ціни є цінами одного порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про наявність правових відносин ТОВ "Багіра і К" з пов'язаними особами по ланцюгу постачання, оскільки зазначені обставини не впливають на умови та економічні результати господарської діяльності позивача, через те, що ціна придбаного товару у ТОВ "Юпітер" не відрізняється від ціни ТОВ «Сільмашпром».

Крім того, колегія суддів зазначає, що у висновках акту перевірки безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2014р. суму ПДВ у розмірі 886000 грн., оскільки розрахунок суми грошового зобов'язання повинен був здійснений за умови виключення зі складу податкового кредиту з ПДВ суми саме 886 000 грн.

Відповідно до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року у колонці Б (сума податку на додану вартість)р.1 «операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою» та р.9 Розділу 1 «Податкові зобов'язання» задекларовано суму 1 056 055 грн.; у колонці Б р.10.1 «підлягають оподаткуванню за основною та нульовою ставками» та р.17 Розділу II «Податковий кредит» зазначена сума 1936685 грн. В зазначеній декларації у р.19 «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту звітного податкового періоду» вказано суми 880630 грн., вказану суму перенесено до р.20.2 Декларації за звітний період жовтень 2014 року та до р.21.1. Декларації за листопад 2014 року. За результатами господарської діяльності у листопаді у р.18 Декларації за листопад 2014 року задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду у сумі 27 262 грн.

З врахуванням даних р.21 «залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду» Декларації за листопад 2014 року - 880637 грн., залишок від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду , за вирахуванням позитивного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду (ряд 21-ряд. 18) складає 880637грн. - 27262 грн. = 853 375 грн., з яких задекларовано до бюджетного відшкодування 850000,00 грн.

Виключення зі складу податкового кредиту суми ПДВ 886000 грн., виходячи із логіки висновків податкового органу, викладених в акті перевірки ТОВ «Багіра і К», необхідно було внести зміни в податковій звітності, а саме:

1) в колонці Б р.10.1 Розділу II Декларації було б вказано 1936685 грн. - 886000 грн. = 1050685 грн.;

2) у р.18 Декларації за жовтень 2014 року - 5370 грн.;

3) у р. 19., 20.2-0 грн.;

4) у р.25 Розділу III Декларації за жовтень 2014 року - 5363грн.;

5) у р.24 Декларації за листопад 2014 року - 0 грн.;

6) у р.25 Декларації за листопад 2014 року - 27262 грн.

Таким чином, виключення зі складу податкового кредиту з ПДВ суми 886000грн за жовтень 2014 року в подальшому буде підставою для донарахування грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 5363 грн. (за жовтень 2014 року) + 27262 грн. (за листопад 2014 року) = 32625 грн., та зменшенню розміру від'ємного значення за листопад 2014 року на 3375 грн.

Отже, загальна сума донарахування грошового зобов'язання з ПДВ з врахуванням штрафної санкції 25% за податковими повідомленнями - рішеннями повинна була складати 40781,25 грн., в т.ч.32625 грн. за основним платежем та 8156,25 грн. за штрафними санкціями.

При цьому, податковим повідомленням від 10.03.2015 року № НОМЕР_1 ТОВ «БАГІРА і К» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 40 781,25 грн., в тому числі за основним платежем 32625 грн. та штрафними санкціями 8156,25 грн.

Отже, податкове повідомлення - рішення №0003751501 від 08.06.2015 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 750 грн., в тому числі 600,00грн за основним платежем та 150 грн. за штрафними санкціями прийняте відповідачем внаслідок арифметичної помилки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем було дотримано всіх вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та відображення бюджетного відшкодування з ПДВ по операціях з ТОВ В«ЮпітерВ» , позивачем подано декларації з ПДВ, розрахунки податку на додану вартість та сум бюджетного відшкодування за жовтень та листопад 2014р. (т.1 а.с. 113-119, 125-135). Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Юпітер" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум бюджетного відшкодування, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності своїх дій при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.03.2015 року №0000991501, №0001001501, від 08.06.2015 року №0003811501, №0003751501 є необґрунтованими, через що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень є такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, у позивача виникло право на отримання суми бюджетного відшкодування, контролюючий орган не виконав вимоги закону щодо надання у п'ятиденний строк після закінчення перевірки відповідного висновку органу держказначейства, внаслідок чого позивач був протиправно позбавлений права на отримання суми бюджетного відшкодування і це порушення триває на час розгляду справи.

Отже правомірним є висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАГІРА І К" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 850 000 грн.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2015 року по справі № 820/6973/15 в частині задоволених позовних вимог прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2015р. по справі № 820/6973/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст ухвали виготовлений 02.09.2016 р.