Рішення

від 30.08.2016 по справі 922/2505/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2016 р.Справа № 922/2505/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Ізюмський приладобудівний завод", м. Ізюм до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс", м. Ізюм про стягнення коштів в розмірі 13 797,39 грн. за участю :

Представник позивача - ОСОБА_1 довіреність №1658 від 25.05.2016 року;

Представник відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Ізюмський приладобудівний завод" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс" про стягнення основної заборгованості у розмірі 11 498,36 грн., пені у розмірі 1 494,15 грн. та штрафу у розмірі 804,88 грн.. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором №12 від 01 січня 2013 року про подачу електричної енергії.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн..

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2016 року за позовною заявою було порушено провадження по справі №922/2505/16 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 серпня 2016 року.

17 серпня 2016 року позивач з супровідним листом (вх.№27229) надав до суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, які були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 30.08.2016 року, підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додаткових заяв, клопотань та документів в обгрунтування своєї правової позиції не надав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. До суду повернулась ухвала суду про порушення провадження по справі від 29.07.2016 року, яка була направлена на адресу відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.08.2016 року, із довідкою пошти "за закінченням строку зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс", належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі, та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

01 січня 2013 року між Державшим підприємством "Ізюмський приладобудівний завод" (Сторона-1 / позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс" (Сторона-2 / відповідач) було укладено Договір № 12 (далі - Договір), в порядку та на піставі якого Сторона-1 надає можливість Стороні-2 отримувати електричну енергію через трансформатор, що належить Стороні-1, а Сторона-2 забов'язується оплачувати Стороні-1 втрати електроенергії, пов'язані з роботою трансформатора в сумі за 1 місяць.

Відповідно до п. 2.1. Договору оплата втрат Стороні-1 здійснюється Стороною-2 кожного місяця, протягом 5 календарних днів з моменту закінчення місяця, за який перераховується сума втрат.

Пунктом 2.3 Договору (враховуючи зміни, внесені Додатковою угодою №1 до Договору) передбачено, що сума втрат електроенергії, пов'язаних з роботою трансформатора за 1 календарний місяць становить 2262 грн. 28 коп. і розрахована станом на 01.03.2013 року, розрахунок втрат електроенергії, пов'язаних з роботою трансформатора (зміна тарифу, тощо), сума компенсації втрат електроенергії, пов'язаних з роботою трансформатора підлягає перегляду. Здійснивши перегляд суми компенсації втрат Сторона-1 направляє на адресу Сторони-2 відповідну додаткову угоду до цього договору, щодо збільшення/зменшення суми відшкодування втрат. В разі неоформления Стороною-2 додаткової угоди щодо збільшення/зменшення суми витрат протягом 15 днів з моменту отримання проекту додаткової угоди, Сторона-1 має право в односторонньому порядку припинити передачу електроенергії Стороні-2, попередивши про це Сторону-2, не пізніше ніж за 2 місяці.

За час дії Договору №12 від 01 січня 2013 року позивач належним чином виконував прийняті на себе зобов'язання та з травня 2013 року по липень 2014 року надав ТОВ "Комплекс" послуги - компенсація за втрати холостого ходу трансформатора, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами надання послуг на загальну суму 39 698,36 грн., підписаними без зауважень уповноваженими представниками сторін та скріпленими круглими печатками обох сторін (т. 1, а.с. 16-24).

Однак, позивач зазначив, що в порушення умов Договору відповідач оплатив надані Державшим підприємством "Ізюмський приладобудівний завод" послуги лише частково в розмірі 28 200, 00 грн., що призвело до виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс" заборгованості за Договором №12 від 01 січня 2013 року за 5 місяців (з квітня по липень 2014 року) в розмірі 11 498, 36 грн. (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто вісім гривень 36 коп.).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 08.09.2014 року на адресу відповідача була направлена Претензія №3118 з вимогами про сплату суми заборгованості за Договором №12 від 01 січня 2013 року, в тому числі з урахуванням штрафних санкцій. Проте, зазначена Претензія залишилась відповідачем без відповіді та без задоволення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли зобов'язання на підставі Договору №12 від 01 січня 2013 року про подачу електричної енергії.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем в установленому порядку не спростовано обставини, на які посилається позивач, стосовно неналежного виконання ТОВ "Комплекс" своїх зобов'язань за Договором №12 від 01 січня 2013 року, господарський суд, враховуючи вищевказані норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 11 498,36 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за Договором, просить стягнути з нього пеню в розмірі 1 494,15 грн. та штраф в розмірі 804,88 грн..

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України,виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що в разі порушення строку виплати втрат згідно п.2.1 відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,5% від загальної суми заборгованості оплати по договору за кожен день прострочення.

Разом з тим, розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із пиписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України також встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 4- 7, статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, судом здійснено перевірку правильності нарахування пені та встановлено, що відповідний розрахунок узгоджується з вище наведеними нормами права, а відтак пеня в розмірі 1 494,15 нарахована правомірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач відноситься до суб`єкта господарювання, що належить до державного сектора економіки, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що застосування ст. 231 ГК України є правомірним.

Таким чином, надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд зазначає про наявність правових підстав у позивача для нарахування до стягнення з відповідача штрафу в розмірі 804,88 грн. за невиконання останнім умов Договору №12 від 01 січня 2013 року.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги Державного підприємства "Ізюмський приладобудівний завод" обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати в розмірі 1 378,00 грн. по даній справі на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 627, 901 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, саттями 1, 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс" (64300, Харківська область, місто Ізюм, вул. Соборна, будинок 21; Код ЄДРПОУ 23002728) на користь Державного підприємства "Ізюмський приладобудівний завод" (64302, Харківська область, місто Ізюм, просп. Незалежності, 66; Код ЄДРПОУ 30210163) суму основної заборгованості за Договором №12 від 01 січня 2013 року в розмірі 11498,36 гривень, пеню в розмірі 1 494,15 гривень, штраф в розмірі 804,88 гривень та судовий збір в розмірі 1 378,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

Справа №922/2505/16.