Постанова

від 26.07.2016 по справі 804/434/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 р. Справа № 804/434/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріГончаровій В.Г. за участю: представника позивача представника відповідача Сироткіна С.С. Головка С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Термінал» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Термінал» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2015 року №0002902201 та №0002892201.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень законодавства, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Дніпропетровською об'єднаною державною податкової інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Термінал» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків з ТОВ «БЕНКЕР ІДЕЯ» (код 39357531) за період з 01.01.2015 року по 30.04.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.09.2015 року № 71/2204/33892463, у висновках якого встановлено порушення позивачем п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002902201 від 17.09.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 761 646,00 грн., в тому числі 507 764,00 грн. за основним платежем та 253 882,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0002892201 від 17.09.2015 року про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 118 978,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

В силу пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналізу вказаних норм свідчить, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між ТОВ «Агро-Союз-Термінал» (орендатор) та ТОВ «Бенкер Ідея» (орендодавець) було укладено договір оренди № 132 від 27.02.2015 року про оренду обладнання. На підтвердження надання послуг з оренди обладнання між сторонами було підписано акти про надання послуг: № БИ 0331/06 від 31.03.2015 року; № БИ 0331/07 від 31.03.2015 року; № БИ 0430/04 від 30.04.2015 року; № БИ 0430/05 від 30.04.2015 року; податкові накладні: № 3007 від 31.03.2015 року, №3006 від 31.03.2015 року; №2904 від 30.04.2015 року; №2905 від 31.04.2014 року.

Як пояснив представник позивача вказане в договорі та додатку до договору обладнання фактично орендувалося у ТОВ «Бенкер Ідея», оскільки вказане обладнання є необхідним для роботи позивача з метою забезпечення роботи митного складу, а саме: рефрижератори електричні використовуються ТОВ «Агро-Союз-Термінал» для зберігання товарів, щодо яких здійснюється митне оформлення, на час митного оформлення та на більший час за необхідності; електричні штабелери використовуються ТОВ «Агро-Союз-Термінал» для здійснення навантажувально-розвантажувальних операцій на відповідних складах.

На підтвердження необхідності зберігання товарів, які швидко псуються, та щодо яких на території митного складу, який утримується позивачем, здійснювалось митне оформлення, позивач надав до суду копії сторінок Журналу реєстрації разових перепусток за період з 01 березня 2015 року по 30 квітня 2015 року, в яких зафіксовані, зокрема, наступні дані: дата та час прибуття транспортного засобу; реєстраційні номери автомобіля та причепа; номер попереднього повідомлення/попередньої декларації/транзитної декларації); дата та час вибуття транспортного засобу.

Як вбачається з наданого позивачем списку, протягом березня-квітня 2015 року на територію митного посту, утримувачем якого є позивач, з метою митного оформлення прибували автомобілі з товарами, що швидко псуються. З метою забезпечення збереження таких товарів позивачем було отримано в оренду рефрижератори у ТОВ «Бенкер Ідея», у яких зберігались відповідні товари у випадку значного часу на митне оформлення товарів.

30 грудня 2014 року між ТОВ «Агро-Союз-Термінал» (замовник) та ТОВ «Бенкер Ідея» (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 101, на підтвердження якого було підписано наступні акти про надання послуг: № БИ-0130/01 від 31.01.2015 року; № БИ -0228/01 від 28.02.2015 року; № БИ-0331/02 від 31.03.2015 року; № БИ-0331/03 від 31.03.2015 року; № БИ -0430/03 від 30.04.2015 року. Також ТОВ «Бенкер Ідея» надало позивачу відповідні податкові накладні: №2901 від 30.01.2015 року; №2701 від 28.02.2015 року; №3002 від 31.03.2015 року; № 3003 від 31.03.2015 року; № 2903 від 30.04.2015 року.

За даним договором послуги фактично надавались ТОВ «Бенкер Ідея» позивачу як замовнику таких послуг, виходячи з того, що одним із основних видів діяльності позивача є складське господарство та транспортне оброблення вантажів, які позивач здійснює на користь третіх осіб, в тому числі при здійсненні діяльності в зоні митного контролю Дніпропетровської регіональної митниці.

В рамках надання таких послуг третім особам ТОВ «Агро-Союз-Термінал» у січні-квітні 2015 року залучило до надання відповідних послуг ТОВ «Бенкер Ідея». Враховуючи, що ТОВ «Агро-Союз-Термінал» надає послуги з диспетчеризації автотранспортних засобів в зоні митного контролю Дніпропетровської регіональної митниці, в рамках надання таких послуг ТОВ «Агро-Союз-Термінал» надає відповідні послуги у відношенні до значної кількості автомобілів, щодо яких здійснюється митне оформлення вантажів.

Підтвердженням надання відповідних послуг позивачем третім особам є договори про надання послуг з навантаження-розвантаження товарів та відповідні акти наданих послуг з такими третіми особами за січень-квітень 2015 року. Так, між позивачем та ПрАТ «АВК» було укладено договір № 85/Т/ПР від 15.08.2013 року про надання послуг навантаження-розвантаження.

Зокрема, протягом січня-квітня 2015 року позивачем було надано послуг перевантаження вантажів на користь ПрАТ «АВК», що підтверджується актами надання послуг № 147 від 31.01.2015 року; № 281 від 28.02.2015 року; № 484 від 31.03.2015 року; № 681 від 30.04.2015 року.

Отже безпосереднім виконавцем послуг перевантаження (навантаження/розвантаження) вантажів за вказаним договорам було ТОВ «Бенкер Ідея», а позивач при наданні вказаних послуг виступав замовником по відношенню до ТОВ «Бенкер Ідея» і виконавцем по відношенню до ПрАТ «АВК».

За договором № 125 від 30.12.2015 року ТОВ «Бенкер Ідея» надавало ТОВ «Агро-Союз-Термінал» послуги з прибирання території, що підтверджується актами про надання послуг: № БИ 0130/02 від 30.01.2015 року; № БИ-0228/02 від 28.02.2015 року; № БИ-0331/04 від 31.03.2015 року; № БИ-0430/01 від 30.04.2015 року та податковими накладними № 2902 від 30.01.2015 року; №2702 від 28.02.2015 року; №3004 від 31.03.2015 року; №3005 від 31.03.2015 року; №2901 від 30.04.2015 року; №2902 від 30.04.2015 року.

Розрахунки між контрагентами за отримані послуги по вказаним договорам проводились у безготівковій формі.

Таким чином, господарські операції позивача з придбання послуг у ТОВ «Бенкер Ідея» спричинили реальні зміни майнового стану позивача шляхом зменшення суми його грошових коштів внаслідок здійснення оплати за надані послуги.

За висновком акту перевірки від 04.09.2015 року № 71/2204/33892463 у наданих для перевірки актах виконаних робіт не розкритий зміст господарських операцій (наданих послуг) з причини відсутності в них розрахунку трудовитрат (людино-годин), кількісних та вартісних показників наданих послуг. Також відповідач посилається на відсутність у ТОВ «Бенкер Ідея» можливості виконати вказані в договорі роботи через відсутність необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів.

Проте викладені доводи податкового органу не спростовують реальності зазначених операцій, оскільки виконання поставок товарів та виконання робіт не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені також інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (на умовах оренди, найму за цивільними договорами, субпідряду тощо).

За таких обставин виконання робіт за договором між позивачем та ТОВ «Бенкер Ідея» не обов'язково повинно було здійснюватися силами працівників та за допомогою основних засобів ТОВ «Бенкер Ідея». Відповідні роботи могли бути виконані шляхом залучення до виконання таких робіт ТОВ «Бенкер Ідея» субпідрядників, право на що надано ТОВ «Бенкер Ідея» статтею 838 Цивільного кодексу України, при чому залишаючись відповідальним перед позивачем за результат їхньої роботи.

В обґрунтування своєї правової позиції щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бенкер Ідея» у якості доказу податковий орган посилається на той факт, що в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Бенкер Ідея» не зареєстровано жодної податкової накладної. Крім того, відповідачем в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Бенкер Ідея» у періодах взаємовідносин з замовником послуг (ТОВ «Агро-Союз-Термінал»), мало взаємовідносини з іншими підприємствами, основні види діяльності яких не мають жодного відношення до послуг, наданих ТОВ «Агро-Союз-Термінал», а також перебувають в стані припинення.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Суд зазначає, що межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальних характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що були вчинені іншими особами, згідно з законом неможливе.

Виходячи з наведеного, якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання пода ткового обов'язку повинно нести саме це підприємство, а порушення, допущені одним платником податків і відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Також судом відхиляються доводи податкового органу, що контрагент позивача - ТОВ «Бенкер-Ідея» - має основний вид діяльності - 46.19 - Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, а тому не мало права надавати послуги за спірними договорами, з огляду на те, що за змістом статі 91 Цивільного кодексу України ТОВ «Бенкер-Ідея» за обсягом цивільних прав та обов'язків має право здійснювати будь-які види діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Відповідач не надав доказів того, що правоздатність ТОВ «Бенкер-Ідея» обмежена рішенням суду; види діяльності, які здійснювало ТОВ «Бенкер-Ідея» у взаємовідносинах з позивачем, не потребують отримання ліцензії.

Матеріалами справи підтверджується рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що між учасниками досліджених господарських операцій відбувся дійсний рух активів та зміни у їх майновому стані, що є обов'язковими ознаками господарської операції.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Термінал» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 17.09.2015 року № 00029002201, яким збільшено суму грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Термінал» з податку на додану вартість на суму 761 646, 00 грн., з них 507 764 грн. - за основним платежем та 253 882 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 17.09.2015 року № 0002892201, яким зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 118 978, 00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Термінал» судові витрати у розмірі 13 209,37 грн. (тринадцять тисяч двісті дев'ять гривень 37 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2016 року.

Суддя В.В. Степаненко