Постанова

від 26.07.2016 по справі 804/15243/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 р. Справа № 804/15243/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріГончаровій В.Г. за участю: представників позивача представника відповідача Рибіної І. В., Грачової С. В. Семенко Т. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкового інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту позапланової виїзної перевірки суб'єкта господарювання Приватне підприємство «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» з питань щодо дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року №605/04-66-22-01/31102827;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002352201 та №0002362201 від 19.08.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно викладено в акті перевірки висновки про порушення позивачем законодавства, у зв'язку з чим пода ткові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки, суперечать діючому пода тковому законодавству та підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами Державної податкового інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000», код за ЄДРПОУ 31102827 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.07.2015 року №605/04-66-22-01/31102827, у висновках якого встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства», п.44.1 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток до сплати в бюджет всього у сум 3 762 491,00 грн.; ст.192, п.198.1, п.198.3, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет всього у сумі 3 377 426,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в сумі 441917 грн.; абз. «а» п.176.2 ст.176, пп.168.1.1, пп. 168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб; вимог п.3.2 розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 21.01.2014 року №49 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2014 року за №228/25005, п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України, в частині не відображення у розрахунках за формою №1-ДФ доходів, виплачених фізичній особі.

19 серпня 2015 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002352201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 3 883 378,75 грн., в тому числі за основним платежем - 3 106 703,00 грн., штрафних санкцій - 776 675,75 грн.; податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002362201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 272 052,50 грн., в тому числі за основним платежем - 2 848 035,00 грн., штрафних санкцій - 1 424 017,50 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України закріплено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до пункту 75.2 статті 75 Податкового кодексу України документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (пункт 77.4 статті 77 Податкового кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується та у судовому засіданні представники сторін не заперечували, що перевірку проведено з відома директора та головного бухгалтера підприємства позивача та позивач допустив перевіряючих посадових осіб до перевірки.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України пред'явлення документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки.

Таким чином, суд зауважує, що якщо допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

При цьому згідно чинного законодавства дії по проведенню перевірок, по складанню акту перевірки є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Таким чином, акт перевірки може бути підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення, що в свою чергу тягне для платника податків чітко визначені права та обов'язки. Виключно результат реалізації повноваження податкового органу (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (дії по складанню акту перевірки) може бути предметом судового оскарження.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту перевірки.

Щодо суті встановлених під час перевірки порушень суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (надалі Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а)процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки посадовим особам приватного підприємства «Будівельно-монтажний «Будсервіс-2000» надано письмовий запит від 04.06.2015 року б/н про надання документів та бухгалтерських регістрів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, на який позивачем надано відповідь від 09.06.2015 року №9/6, згідно якого посадові особи на підставі п.44.3 ст.44, п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України відмовляють у наданні документів та регістрів бухгалтерської звітності за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року у зв'язку зі знищенням документів по строкам давності та у зв'язку з проведенням документальної планової перевірки за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 20.12.2013 року №1551/04-66-22-1.

Вдруге лист про надання документів надано підприємству позивача 11.06.2015 року, на який посадові особи підприємства також відмовили у наданні документів та іншої фінансово-господарської документації.

У зв'язку з відсутністю первинних документів перевірку за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року відповідачем було проведено на підставі баз даних та на підставі попереднього акту перевірки від 20.12.2013 року №1551 /04-66-22-1 та додатків до нього.

Згідно пункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення. У свою чергу, можливість для проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та прийняття відповідного наказу виникає при надходженні до контролюючого органу судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора.

Судом встановлено, що в даному випадку має місце проведення повторної перевірки за період, який вже перевірявся.

Абзацом 1 пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Законом від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015 року, доповнено пункт 78.2 статті 78 Податкового кодексу України абзацом другим, відповідно до якого контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

При цьому, введення в дію законодавцем абзацу 2 пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України спрямовано на реалізацію принципу правової визначеності між платником податку та органом фіскальної служби, який здійснює адміністрування та контроль за сплатою податків та зборів таким платником податків, що відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини в частині, прогнозованості діяльності суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за результатами проведення документальної планової перевірки за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року складено акт від 20.12.2013 року №1551/04-66-22-1.

Перевіркою, за результатами якої складено акт від 06.07.2015 року №605/04-66-22-01/31102827, було охоплено період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року.

Таким чином, предмет перевірки, яку було проведено у грудні 2013 року та предмет перевірки, яку проведено у червні 2015 року, є тотожними, а відтак, суд погоджується з позицією позивача про безпідставність проведення повторної перевірки за той самий період та протиправність посилання на відсутність у позивача документів за з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

Як пояснив представник позивача, приватне підприємство «Будівельно-монтажний «Будсервіс-2000» у 2011-2012 роках мало господарські взаємовідносини із наступними контрагентами: ТОВ «Будсервіс-ІНК» на загальну суму - 638346,75 грн., в т.ч. ПДВ 106391,13 грн.; ТОВ «Атлантік-Сіті» на загальну суму - 640206,05 грн., в т.ч. ПДВ 106701,01 грн.; ТОВ «МТТ-Строй» на загальну суму 24692,38 грн., в т.ч. ПДВ 4115,40 грн.; ТОВ «Аква-Ресурс» на загальну суму - 147492,80 грн., в т.ч. ПДВ 24582,13 грн.; ТОВ «Арт-Легіон» на загальну суму - 697816,54 грн., в т.ч. ПДВ 116302,76 грн.; ТОВ «Бізнеспром ТК» на загальну суму - 18250,00 грн., в т.ч. ПДВ 3041,67 грн.; ТОВ «Глобалбуд» на загальну суму - 12200,00 грн. в т.ч. ПДВ 2033,33 грн.; ТОВ «ПРОМ БІЛДІНГ» на загальну суму - 38912349,85 грн., в т.ч. ПДВ 648541,64 грн.; ТОВ «СТРОЙ-РЕСУРС» на загальну суму - 600000,00 грн., в т.ч. ПДВ 100000,004 грн.; ТОВ «ТАКАРА-Д» на загальну суму - 498421,07 грн., в т.ч. ПДВ 83070,18 грн.; ТОВ «ТАУРУС ПЛЮС» на загальну суму - 105257,92 грн., в т.ч. ПДВ 17542,99 грн.; ТОВ «БІК «АРКАДА» на загальну суму - 517685,07 грн., в т.ч. ПДВ 86280,85 грн.; ПП «РЕМБУДКОМПЛЕКТ-ПЛЮС» на загальну суму - 2359020,69 грн., в т.ч. ПДВ 393170,15 грн.; ОСОБА_6 на загальну суму - 43050,21 грн., в т.ч. ПДВ 7175,04 грн.; ТОВ «МАЙСВІТ» на загальну суму - 8357,08 грн., в т.ч. ПДВ 1392,85 грн.; ТОВ «УКРБУДІВНИЦЯ» на загальну суму - 126520,80 грн., в т.ч. ПДВ 21086,80 грн.; ТОВ «БЕСТБУД ГРУП» на загальну суму - 43562,96 грн., в т.ч. ПДВ 7260,49 грн.

Згідно договору купівлі продажу № 1/18-13 від 01 серпня 2013 року, укладеного між позивачем та ТОВ «МЕТА Днепр», на адресу позивача поставлялися будівельні матеріали на загальну суму 1699254,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 14635 від 30 серпня 2013 року, № 13559 від 28 серпня 2013 року, № 13020 від 27 серпня 2013 року, № 11023 від 23 серпня 2013 року, № 10525 від 22 серпня 2013 року, № 9516 від 20 серпня 2013 року, № 9013 від 19 серпня 2013 року, № 7016 від 15 серпня 2013 року, № 6511 від 14 серпня 2013 року, № 5514 від 12 серпня 2013 року, № 4014 від 09 серпня 2013 року, № 3510 від 08 серпня 2013 року, № 11 від 01 серпня 2013 року, № 2022 від 05 серпня 2013 року, № 3014 від 07 серпня 2013 року; податковими накладними № 14635 від 30 серпня 2013 року, № 13559 від 28 серпня 2013 року, № 13020 від 27 серпня 2013 року, № 11023 від 23 серпня 2013 року, № 10525 від 22 серпня 2013 року, № 9516 від 20 серпня 2013 року, № 9013 від 19 серпня 2013 року, № 7016 від 15 серпня 2013 року, № 6511 від 14 серпня 2013 року, № 5514 від 12 серпня 2013 року, № 4014 від 09 серпня 2013 року, № 11 від 01 серпня 2013 року, № 3014 від 07 серпня 2013 року, № 2022 від 05 серпня 2013 року, №3510 від 08 серпня 2013 року.

Поставка здійснювалась автомобільним транспортом за рахунок та засобами ТОВ «МЕТА Днепр».

Між приватним підприємством «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» та ТОВ «Стар Бізнес Груп» укладено договір купівлі продажу № 17 від 01 липня 2014 року, на виконання якого на адресу позивача поставлялися будівельні матеріали.

Товар переданий відповідно до видаткових накладних № 12 від 02червня 2014 року, № 42 від 03 червня 2014 року, № 72 від 04 червня 2014 року, № 106 від 05 червня 2014 року, № 105 від 05 червня 2014 року, № 131 від 06 червня 2014 року, № 204 від 10 червня 2014 року, № 234 від 11 червня 2014 року, № 269 від 12 червня 2014 року, № 296 від 13 червня 2014 року, № 344 від 16 червня 2014 року, № 375 від 17 червня 2014 року, № 376 від 17 червня 2014 року, № 402 від 18 червня 2014 року, № 629 від 27 червня 2014 року, № 463 від 20 червня 2014 року, № 502 від 23 червня 2014 року, № 531 від 24 червня 2014 року, № 561 від 25 червня 2014 року, №594 від 26 червня 2014 року, № 431 від 19 червня 2014 року; податкових накладних № 12 від 02 червня 2014 року, № 42 від 03 червня 2014 року, № 72 від 04 червня 2014 року, № 106 від 05 червня 2014 року, № 105 від 05 червня 2014 року, № 131 від 06 червня 2014 року, № 204 від 10 червня 2014 року, № 234 від 11 червня 2014 року, № 269 від 12 червня 2014 року, № 296 від 13 червня 2014 року, № 344 від 16 червня 2014 року, № 375 від 17 червня 2014 року, № 376 від 17 червня 2014 року, № 402 від 18 червня 2014 року, № 431 від 19 червня 2014 року, № 463 від 20 червня 2014 року, № 502 від 23 червня 2014 року, № 531 від 24 червня 2014 року, № 561 від 25 червня 2014 року, № 629 від 27 червня 2014 року, №594 від 26 червня 2014 року.

Поставка здійснювалась автомобільним транспортом за рахунок та засобами ТОВ «Стар Бізнес Груп»: ТТН № 5642 від 02.06.2014 року ;ТН № 486 від 04.06.2014 року; ТТН № 487 від 04.06.2014 року ; ТТН № 488 від 04.06.2014 року ; ТТН № 514 від 04.06.2014 року ; ТТН № 515 від 04.06.2014 року ; ТТН № 516 від 04.06.2014 року ; ТТН № 485 від 04.06.2014 року ; ТТН № 517 від 04.06.2014 року ; ТТН № 5741 від 10.06.2014 року ; ТТН № 5725 від 12.06.2014 року ; ТТН № 684 від 13.06.2014 року ; ТТН № 5810 від 18.06.2014 року ; ТТН № 5810 від 19.06.2014 року ; ТТН № 5854 від 20.06.2014 року ; ТТН № 5867 від 23.06.2014 року ; ТТН № 5877 від 24.06.2014 року ; ТТН № 5886 від 25.06.2014 року ; ТТН № 5891 від 26.06.2014 року ; ТТН № 5902 від 27.06.2014 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 28М від 28 жовтня 2013 року, укладеного між приватним підприємством «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» та ТОВ «КЕПІТАЛ ХАУЗ», на адресу позивача поставлялися будівельні матеріали згідно видаткових накладних № 162 від 07.11.2013 року, № 52 від 04.11. 2013 року; податкових накладних № 162 від 07.11.2013 року, № 52 від 04.11. 2013 року та ТТН № ААС № 452957 від 04.11.2013 року. Поставка здійснювалась автомобільним транспортом за рахунок та засобами ТОВ «КЕПІТАЛ ХАУЗ».

ТОВ «Стар Проперти Альянс» на адресу позивача поставляло будівельні матеріали згідно договору купівлі-продажу № 28 від 28 травня 2014 року, що підтверджується видатковою накладною № 62 від 03червня 2014 року та податковою накладною № 62 від 03 червня 2014 року, ТТН № 529 від 03.06.2014 року, ТТН № 271 від 03.06.2014року, ТТН № 594 від 03.06.2014 року, ТТН № 5657 від 03.06.2014 року.

Згідно договору купівлі-продажу № 22-40 від 22 квітня 2013 року, укладеного між позивачем та ТОВ «ТОВ «Александров Б.А.», на адресу приватного підприємства «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» поставлялися будівельні матеріали, що підтверджується видатковими накладними № 2304 від 23 квітня 2013 року, № 2404 від 24 квітня 2013 року, № 2405 від 24 квітня 2013 року, № 341 від 13травня 2013 року, №1480 від 31 травня 2013 року, № 936 від 22 травня 2013 року, № 595 від 16 травня 2013 року; податковими накладними № 1082 від 23 квітня 2013 року, №1146 від 24 квітня 2013 року, № 1129 від 24 квітня 2013 року, № 1330 від 29 квітня 2013 року, №1480 від 31 травня 2013 року, № 595 від 16 травня 2013 року, № 936 від 22 травня 2013 року, № 341 від 13 травня 2013 року; ТТН № 142 від 23.04.2013 року, ТТН № 147 від 24.04.2013 року, ТТН № 148 від 24.04.2013 року, ТТН № 169 від 13.05.2013 року, ТТН № 184 від 16.05.2013 року, ТТН № 197 від 22.05.2013 року, ТТН № 216 від 31.05.2013 року. Поставка здійснювалась автомобільним транспортом за рахунок та засобами ТОВ «ТОВ «Александров Б.А.».

За договором купівлі-продажу № 3/14 від 03 лютого 2014 року ТОВ «АГЕНЦІЯ ПРОСТІР» на адресу позивача поставило будівельні матеріали. Товар переданий відповідно до видаткових накладних № 548 від 25 березня 2014 року, № 692 від 31 березня 2014 року; податкових накладних № 548 від 25 березня 2014 року, № 692 від 31 березня 2014 року; ТТН № 524 від 25.03.2014 року, ТТН № 552 від 31.03.2014 року. Поставка здійснювалась автомобільним транспортом за рахунок та засобами «ТОВ «АГЕНЦІЯ ПРОСТІР».

Виконання договору купівлі продажу № 166 від 16 червня 2013 року, укладеного між позивачем та ТОВ «ТОВ «ПТР-РЕСУРС» підтверджується видатковими накладними № 704 від 17 червня 2013 року, № 68 від 02 липня 2013 року, № 310 від 08липня 2013 року, № 1049 від 29 липня 2013 року, № 639 від 16 липня 2013 року, № 777 від 19 липня 2013 року, № 831 від 22 липня 2013 року, № 963 від 25 липня 2013 року, № 546 від 12 липня 2013 року; податковими накладними № 704 від 17 червня 2013 року, № 68 від 02 липня 2013 року, № 310 від 08липня 2013 року, № 546 від 12 липня 2013 року, № 639 від 16 липня 2013 року, № 1049 від 29 липня 2013 року, № 831 від 22 липня 2013 року, № 963 від 25 липня 2013 року, № 777 від 19 липня 2013 року; ТТН №142 від 17.06.2013 року, ТТН № 157 від 02.07.2013 року, ТТН №162 від 08.07.2013 року, ТТН № 167 від 12.07.2013 року, ТТН №182 від 16.07.2013 року, ТТН № 189 від 19.07.2013 року, ТТН №214 від 22.07.2013 року, ТТН № 256 від 23.07.2013 року, ТТН №251 від 29.07.2013 року. Поставка здійснювалась автомобільним транспортом за рахунок та засобами ТОВ «ПТР-РЕСУРС».

ТОВ «ДОНК» на підставі рахунку-фактури № ДГ 0000147 від 04.07.2014 року на адресу позивача поставлялися будівельні матеріали, що підтверджується видатковою накладною №РН-080105 від 01серпня 2014 року, податковою накладною № 302 від 01 серпня 2014 року. Поставка здійснювалась автомобільним транспортом за рахунок та засобами ТОВ «ДОНК».

Згідно договору купівлі продажу № 25 від 25 червня 2014 року ТОВ «ГЕО-ЛЕНД ЛІМІТЕД» на адресу позивача поставляло будівельні матеріали. Товар переданий відповідно до видаткових накладних: № 18 від 01липня 2014 року, № 443 від 09липня 2014 року, № 700 від 31 липня 2014 року, № 560 від 24 липня 2014 року, № 627 від 28 липня 2014 року, № 422 від 18 липня 2014 року; податкових накладних № 18 від 01.07.2014 року, № 443 від 09.07.2014 року, № 422 від 18.07.2014 року, № 560 від 24.07.2014 року, № 700 від 31.07.2014 року, № 627 від 28.07.2014 року; ТТН №84 від 24.07.2014 року, ТТН № 92 від 31.07.2014 року, ТТН №84 від 24.07.2014 року, ТТН №72 від 18.07.2014 року, ТТН №51 від 01.07.2014 року, ТТН №67 від 09.07.2014 року. Поставка здійснювалась автомобільним транспортом за рахунок та засобами контрагента позивача.

За договором № 14/05 від 14 травня 2013р року, укладеним між приватним підприємством «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» та ТОВ «Континентмаш», на адресу позивача поставлялися будівельні матеріали відповідно до видаткової накладної № РН-00022 від 18 травня 2013 року, податкової накладної № 15 від 17.05.2013 року. Оплата здійснена повністю.

Придбаний товар за вказаними договорами використовується позивачем у своєму виробничому процесі та стосується безпосереднього здійснення основної діяльності - будівництво будівель, що підтверджується матеріалами справи.

ТОВ «ПРОФСЕРВІС - ЛЮКС» на замовлення позивача виконувало роботи за договором № 10/6 П від 10 червня 2013 року та договором № 1/11 К від 01 листопада 2013 року, що підтверджується актами виконаних робіт та податковими накладними.

ТОВ «Снінвест» на замовлення приватного підприємства «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» виконувало роботи за договором № 7214 від 07 лютого 2013 року, договором № 2602 від 26 лютого 2013 року та договором № 254 від 25 квітня 2013 року, виконання яких підтверджується матеріалами справи.

На замовлення позивача ТОВ «Скай-Девеломпмент» виконувало роботи за договорами № 155 від 15 квітня 2013 року, №245 від 24 травня 2013 року, №10/7П від 10 липня 2013 року, № 24/7 від 24 липня 2013 року, на виконання яких складено акти виконаних робіт, податкові накладні.

ТОВ «Сервіс Гарант Груп» на замовлення приватного підприємства «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» виконувало роботи за договорами № 1 від 01 липня 2014 року, № 48 від 04 липня 2014 року, №8 від 08 липня 2014 року.

ТОВ «КЕПІТАЛ ХАУЗ» для позивача виконувало роботи за договорами № 12/11 від 12 листопада 2013 року, № 2/12 від 02 грудня 2013 року, № 9/10 від 09 жовтня 2013 року, № 15/11 від 15 листопада 2013 року, № 25/11 від 25 листопада 2013 року, № 4/11 від 04 листопада 2013 року, № 20/11 від 20 листопада 2013 року.

За договорами № 52 від 05 лютого 2014 року, № 31 від 31 січня 2014 року, № 14-3 від 14 березня 2014 року, № 30 від 30 січня 2014 року ТОВ «ЕНЕРГІЯ -С» виконувало роботи на замовлення позивача.

ПП «Рембудкомплект-Плюс» на замовлення приватного підприємства «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» виконувало роботи за договорами № 2012 від 20 грудня 2012 року, № 23/07-12 від 23 липня 2012 року, № 507 від 05 липня 2012 року.

Між ТОВ «Будкапіталгруп» та позивачем було укладено договір № 22 від 22 квітня 2014 року, договір послуг № 10 від 10 червня 2014 року, договір підряду № 56 від 05 червня 2014 року, договір № 12 від 12 червня 2014 року.

ТОВ «ТДТП» на замовлення позивача виконувало роботи за договорами № 39 від 03 вересня 2013 року, № 2210 від 15 жовтня 2013 року, № 1510 від 15 жовтня 2013 року, № 209 від 20 вересня 2013 року, № 18П від 01 серпня 2013 року, додаткова угода №1 від 05.09.2013 року.

ТОВ «САМАРИС» для позивача виконувало роботи за договором № 55/08 від 05 серпня 2014 року. Також по договору № 3/4 від 03.04.2014 року ТОВ «САМАРИС» виступило як замовник по виконанню робіт «Капитальный ремонт здания 508/3 ГП «НПО»ПХЗ» Дніпропетровська обл. м. Павлоград , вул. Заводська, 44.

ПП «Південбудмонтаж» на замовлення приватного підприємства «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» виконувало роботи за договором № 5/08 від 05 серпня 2014 року.

ТОВ «ВЕСАМ» для позивача виконувало роботи за договором № БВ 07/08 від 07 серпня 2014 року, при цьому у грудні 2014 року позивач отримав від ТОВ «Весам Груп» згідно видаткової накладної № 14 від 24.12.2014 року та податкової накладної № 4 від 24.12.2014 року на суму 21416,86 грн. будівельні матеріали, проте помилково в додатку 5 до декларації з ПДВ за грудень 2014 року відобразив як придбання від ТОВ «Весам». У травні 2015 року приватне підприємство «Будівельно-монтажний «Будсервіс-2000» виправило помилку та подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, де у додатку 5 було відображено, що податкова накладна №4 від 24.12.2014 року була отримана від ТОВ «ВЕСАМ ГРУПП».

Виконання умов вищевказаних договорів підтверджується належним чином складеними первинними документами, що не було спростовано відповідачем в ході судового розгляду.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналізу вказаних норм свідчить, що для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та на прибуток має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, не роблять їх недійсними та не свідчать про їх неналежність і недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської операції тощо.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з наявних в матеріалах справи документів вбачається реальність здійснення фінансово-господарської діяльності з контрагентами позивача, а податковий облік сформовано на підставі належних первинних документів.

При цьому, як вбачається з акту перевірки від 06.07.2015 року №605/04-66-22-01/31102827, висновки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій зроблено контролюючим органом на підставі податкової інформації стосовно контрагентів приватного підприємства «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000».

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового обліку витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Суд зазначає, що межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальних характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що були вчинені іншими особами, згідно з законом неможливе.

Виходячи з наведеного, якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання пода ткового обов'язку повинно нести саме це підприємство, а порушення, допущені одним платником податків і відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Матеріалами справи підтверджується рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що між учасниками досліджених господарських операцій відбувся дійсний рух активів та зміни у їх майновому стані, що є обов'язковими ознаками господарської операції.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» до Державної податкового інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкового інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.08.2015 р. №0002352201, яким збільшено суму грошового зобов'язання приватного підприємства «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3 883 378,75 грн., з них 3 106 703,00 грн. - за основним платежем та 776 675,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкового інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 19.08.2015 р. №0002362201, яким збільшено суму грошового зобов'язання приватного підприємства «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» з податку на додану вартість на суму 4 272 052,50 грн., з них 2 848 035,00 грн. - за основним платежем та 1 424 017,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкового інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь приватного підприємства «Будівельно-монтажний комплекс «Будсервіс-2000» судові витрати у розмірі 122 331, 47 грн. (сто двадцять дві тисячі триста тридцять одна гривня 47 копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2016 року.

Суддя В.В. Степаненко