Рішення

від 06.06.2006 по справі 17/107-2091

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/107-2091

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2006 р.Справа № 17/107-2091

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Андрусик Н.О.          

Розглянув справу

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Салют” , м. Рівне

до відповідача Госпрозрахункового  відокремленого підрозділу „Тилявське ГВП”, м. Шумськ Тернопільської області

За участю представників від:

позивача:   не з»явився

відповідача:   не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю „Салют”, м. Рівне звернулося 26.04.06 р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Госпрозрахункового відокремленого підрозділу „Тилявське ГВП”, м. Шумськ Тернопільської області, про стягнення 165,21 грн. боргу згідно договору купівлі-продажу № 2892 від 20.10.2005 року, з яких: 104,40 грн. основного боргу, 5,86 грн. пені, 20,88 грн. штрафу, нарахованого в розмірі 20% від вартості поставленого та неоплаченого товару, 0,94 грн. річних та 3,13 грн. інфляційних витрат, посилаючись на таке.

   - згідно договору № 2892 від 20.10.2005 р. позивач на підставі накладної № PH0019981 від 03.12.2005 р. (копія міститься в матеріалах справи) передав відповідачу у власність товар - вино на загальну суму 104,40 грн.;

   - пунктом 3.2. договору передбачено попередню оплату товару, однак, сторони допускають відгрузку товару з відстрочкою оплати на сім банківських днів з моменту отримання товару;

 - станом на 26.04.06 р. заборгованість відповідачем не погашена і становить 104,40 грн.;

  - на підставі п. 4.1. Договору від 20.10.2005 р. позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 20% від вартості отриманого товару, що становить 20,88  грн. та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати в сумі 5,86 грн.;

-  спираючись на приписи ст. 625 ЦК України, позивач також нарахував інфляційні збитки та 3 % річних на суму 3,13 грн. та 0,94 грн. відповідно.

В обґрунтування ціни позову позивач подав розрахунок суми боргу, штрафних санкцій, пені, збитків, завданих інфляцією, 3 % річних, інші документи.

Однак, позивачем при здійсненні математичних обчислень щодо загальної ціни позову допущено ряд арифметичних помилок та заявлено до стягнення 165,21 грн., в той час, коли сума позову становить 135,21 грн.  (основний борг 104,40 грн.+30,81 штрафні санкції =135,21 грн.), та при додаванні суми збитків від інфляції позивачем вказано 3,13 грн. замість 3,68 грн.

Наведені обставини послугували для звернення позивача 23.05.2006р. до господарського суду з клопотанням про уточнення позовних вимог, згідно яких просить стягнути з відповідача  135,76 грн., із яких 104,40 грн. основного боргу за отриманий та неоплачений товар, 5,86 грн. пені, 20,88 грн. штрафу, 0,94 грн. –3 % річних та 3,68 грн. інфляційних витрат.

Зважаючи, що заява про уточнення позовних вимог відповідає правам позивача, встановленим ст. 22 ГПК України, господарський суд задовольняє її та розглядає справу з урахуванням поданої заяви.

Позивач в судове засідання не з'явився, причин своєї відсутності в даному судовому засіданні не повідомив.

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов не подав, його повноважний представник судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції № 582078), тому  справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд задовольняє позовні вимоги частково з огляду на таке.

Відповідно до статей 509, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк у відповідності до вимог закону, договору, або інших вимог –що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

20 жовтня 2005 року між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу за № 2892, згідно умов якого „Продавець” зобов'язується поставити та передати у власність, а „Покупець”  зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, продавець зобов'язується передати товар у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується  прийняти товар  і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов укладеного договору позивач на підставі накладної № PH0019981 від 03.12.2005 р. передав, а відповідач через свого представника –Стельмащук  С.І. прийняв вказаний у накладній товар на загальну суму 104,40 грн. Факт отримання продукції підтверджується підписом представника відповідача на накладній, який скріплено печаткою відокремленого підрозділу.

Розрахунок за товар згідно договору від 20.10.2005р. здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця або внесенням готівки у касу Продавця (п. 3.1 договору). Форма оплати –попередня. Однак, пунктом 3.2. договору визначено, що між сторонами допускається відгрузка товарів з відстрочкою оплати на сім банківських днів з моменту отримання товару (дата виписки накладної).

Як вказує позивач, борг відповідача перед кредитором (позивачем у справі) з  оплати вартості отриманого згідно накладної № PH0019981 від 03.12.2005 р. у власність товару, станом на 26.04.2006 р. складає 104,40 грн.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки вартість отриманого товару не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Направлена на адресу відповідача претензія № 04-206 від 07.03.2006 р. з вимогою оплатити вартість отриманого товару в сумі 104,40 грн., 20,88 грн. штрафу та 4,56 грн. нарахованої пені, всього 129,84 грн.,  останнім залишена без відповіді та задоволення.

Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1,2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язків.

Таким чином, доводи позивача стосовно того, що його майнові права відповідачем порушено, залишилися не спростованими відповідачем, як не спростованими доводи позивача щодо вини відповідача у невиконанні зобов'язання.

Належне виконання грошових зобов'язань покупцем забезпечено згідно з п. 4.1. договору штрафом, у розмірі 20 % вартості поставленого та неоплаченого товару та пенею у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.  

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 20,88 грн., суд вважає їх переконливими, оскільки зобов'язання, котрі виникли між сторонами містять угоду у письмовій формі щодо стягнення штрафу в розмірі 20% вартості отриманого товару, і ці умови сторонами погоджено, а в ході розгляду справи судом встановлено факт невиконання відповідачем грошових зобов'язань на суму 104,40 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення пені, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати за період з 14.12.2005 р. по 31.03.2006 р. (108 днів), що складає за підрахунками позивача 5,86 грн. та поданий розрахунок цих санкцій, суд дійшов до висновку, що вимоги в цій частині підлягають до задоволення, як такі, що відповідають положенням статей 258, 546, 547, 549 ЦК України, вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та умовам укладеного договору від 20.10.2005 р.

У зв'язку з тим, що грошові зобов'язання відповідачем не виконані в строк, обумовлений в договорі, тому правомірними є вимоги, котрі ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України і надають право позивачу вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За таких обставин справи, вимоги про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 0,94 грн. та 3,68 грн. інфляційної суми, підлягають до задоволення судом як такі, що відповідають закону, встановленим судом обставинам справи та підтверджуються розрахунком.

Отже, позовні вимоги з урахуванням поданих позивачем уточнень позовних вимог підлягають до задоволення на суму 135,76 грн.

В частині стягнення 29,45 грн. суд припиняє провадження у справі на підставі п. 1-1 статті 80 ГПК України з-за відсутності предмету спору, оскільки позивачем при обчисленні ціни позову допущено арифметичні помилки.   

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 42 –47, 33, 34, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст. 80 , 811, 82, 84, 116, 117 ГПК України, господарський суд

Вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2.   Стягнути з Госпрозрахункового  відокремленого підрозділу „Тилявське ГВП”, м. Шумськ Тернопільської області, вул. Українська, 42, ідент. код 25747606 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Салют”, м. Рівне, вул. Фабрична, 12, ідент. код 22573529 –104,40 грн. основного боргу, 5,86 грн. пені, 20,88 грн. штрафу, 0,94 грн. річних, 3,68 грн. інфляційних витрат та 220,00 грн. судових витрат.

3.          В решті позову –припинити провадження у справі.

Наказ   видати після набрання рішенням законної сили.   

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення  06.06.2006р. через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Н.О. Андрусик