Рішення

від 05.09.2016 по справі 904/5949/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.08.16р. Справа № 904/5949/16

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таір", м. Дніпро

про зобов`язання визнати грошові вимоги у загальному розмірі 651191грн.01коп.

Представники:

Від позивача: Ярохович Т.А., дов. №2713-Щ від 20.08.2013р.

Від відповідача: Федотов В.В., керівник

на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу в судовому засіданні від 09.08.2016р. проголошено перерву до 23.08.2016р., з 23.08.2016р. до 29.08.2016р.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАІР» м. Дніпро з позовом про зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги в розмірі 651191грн.01коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на перебування відповідача в стані припинення, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, заяву №20160324РВ0000001252 від 07.06.2016р., рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.02.2014р. у справі №203/6993/13-ц, норми Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 17.12.2014р. відповідач перебуває в стані припинення. На адресу голови ліквідаційної комісії позивачем було направлено заяву №20160324РВ0000001252 від 07.06.2016р. про включення грошових вимог в розмірі 651191грн.01коп. до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ «ТАІР».

Зазначаючи про повернення поштового конверту із заявою 15.07.2016р. через сплив терміну зберігання, позивач вказує про ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог банку.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2016р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

На адресу суду надійшла заява позивача №20160324РВ0000001252 від 02.08.2016р. про зміну предмету позову, в якій позивач просив зобов'язати відповідача визнати грошові вимоги позивача в розмірі 651191грн.01коп. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.

Оскільки вказана заява була подана з дотриманням положень Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду.

В судовому засіданні від 09.08.2016р. представник позивача підтримав вимоги з урахуванням зміни предмету позову. Представник відповідача усно заперечував проти задоволення вимог, наполягаючи на тому, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.02.2014р. у справі №203/6993/13-ц з фізичних осіб-поручителів на користь позивача було присуджено до стягнення суму боргу за кредитом в розмірі 122685грн.08коп., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 233551грн.70коп. та пеня в розмірі 12000грн.

Також відповідач зазначав про існування договорів застави майна, укладених між сторонами в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

В судовому засіданні від 09.08.2016р. проголошувалась перерва до 23.08.2016р., з 23.08.2016р. по 29.08.2016р.

В письмових поясненнях №20160324РВ0000001252 від 16.08.2016р. позивач вказав, що в позові було допущено помилку при визначенні складових сум заборгованості.

Позивач вказав, що станом на 25.03.2016р. у відповідача наявна заборгованість в розмірі 651191грн.01коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 106460грн.74коп., заборгованості за відсотками в розмірі 247292грн.43коп. за період з 11.06.2008р. по 25.03.2016р., додаткових витрат позивача з реєстрації обтяження в розмірі 34грн., заборгованості з пені в розмірі 297403грн.84коп.за період з 11.06.2008р. по 25.03.2016р.

Також в поясненнях зазначено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2011р. у справі №30/5005/7151/2011 було присуджено до стягнення з ТОВ «ТАІР» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість із кредиту в розмірі 122685грн.08коп., заборгованість із сплати відсотків в розмірі 109394грн.40коп., пеню в розмірі 39616грн.81коп. та штраф 39008грн.84коп.

Обґрунтовуючи правомірність суми додаткових витрат в розмірі 34грн., позивач посилається на вищезгадане рішення суду, в якому вказано про надання відповідачу згідно меморіальних ордерів від 11.06.2008р. кредитних коштів в розмірі 34грн. та 150000грн.

В поясненнях також вказано про договори застави майна №502-1 від 09.06.2008р. та №502-2 від 09.06.2008р., укладені між сторонами з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №502 від 09.06.2008р. Позивач зазначив, що інформація відносно місця знаходження заставного майна банку не відома. Предмети застави в заклад банку не передавались.

Під час примусового виконання наказу господарського суду від 23.08.2011р. у справі №30/5005/7151/2011 державним виконавцем було виявлено, описано, оцінено та реалізовано майно боржника (градирня малогабаритна вентиляторна, ємність сталева 2х50кв.м, ємність сталева 1х20кв.м, ємність сталева 1х25кв.м.) За результатами реалізації вказаного майна сума в розмірі 16224грн.34коп. була спрямована на погашення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доводи позивача та відповідача, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією позивача, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Між ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - банк) та ТОВ «ТАІР» (далі - позичальник) було укладено кредитну угоду №502 від 09.06.2008р. (далі - договір №502 від 09.06.2008р.)

Згідно пункту 1.1 вказаної угоди предметом цієї угоди є загальні умови та порядок надання Банком, в рамках Програми мікрокредитування, кредиту позичальнику. Кредит надається за наявності вільних грошових коштів. Надання коштів здійснюється окремими частинами -траншами кредиту (транш -визначена сума грошових коштів, обумовлена в договорі про видачу траншу, яка надається в рамках кредитної угоди), сукупна величина сальдо за якими не буде перевищувати суму, обумовлену п.1.2 цієї угоди.

Видача частин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу траншу на строк і на умовах, передбачених цією угодою, а також в договорі про видачу траншу. Договори про видачу траншів є невід'ємними частинами цієї угоди.

Умови видачі - сума кожної частини, строк за кожним траншем кредиту оформлюється окремим договором про видачу траншу при кожній видачі частини кредиту. Кожний договір про видачу траншу є невід'ємною частиною цієї угоди.

Позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит, сплатити проценти та винагороду в строки, встановлені цією угодою та договором про видачу траншів в повному об'ємі.

Так, банком та позичальником був укладений договір про видачу траншу №503 від 09.06.2008р., відповідно до якого банк надає позичальнику суму траншу кредиту в розмірі 150034грн. зі строком погашення згідно графіку погашення кредиту, відсотків та винагороди у період з 07.07.2008року 06.07.2011року.

На виконання умов кредитної угоди №502 від 09.06.2008року та договору про видачу траншу №503 від 09.06.2008року банк надав ТОВ «ТАІР» кредитні кошти в сумі 150034грн., що підтверджується меморіальними ордерами від 11.06.2008року на суму 34грн. та на суму 150000грн.

Відповідно до умов п.п. 2.2.3, 2.2.4 договору про видачу траншу №503 від 09.06.2008 року позичальник зобов'язується проводити погашення траншу кредиту та процентів в порядку та строки згідно графіку погашення кредиту, процентів та винагороди (Додаток №1 до цього договору). Повну оплату процентів і винагороди за користування траншем кредиту провести не пізніше дня фактичного погашення траншу кредиту.

Відповідно до п.4.1 договору за користування кредитними коштами в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п. 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.10 кредитної угоди №502 від 09.06.2008 року, п.п.1.3, 2.2.3, 2.2.4 цього договору, позичальник сплачує проценти в розмірі 24% річних, яка відповідає п.4.1 кредитної угоди. При порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по погашенню траншу кредиту, передбачених п.п.1.3, 2.2.3 цього договору, а також п.п.2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, п.10 кредитного договору №502 від 09.06.2008 року, позичальник сплачує банку проценти за користування траншем в розмірі 48% річних від суми непогашеної заборгованості (п.4.3 договору).

Відповідно до п.6.1 кредитної угоди №502 від 09.06.2008 року при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплати відсотків за використання кредиту, передбачених п.2.2.2, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 2.4.1, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 цієї угоди, п.п.4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договорів про видачу траншів, а також Графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди (Додаток №1 до договорів про видачу траншів), строків повернення кредиту, передбачені п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.3 цієї угоди, п.п.1.3, 2.2.3 договорів про видачу траншів, а також п.п.4.5, 4.6 договорів про видачу траншів позичальник виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який виплачується пеня. Сплата пені здійснюється в гривні.

Строки позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки -пені, штрафів, за цією угодою встановлюються тривалістю в 5 років (п.6.7 кредитної угоди №502 від 09.06.2008 року).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України).

За статтями 628 - 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2011р. у справі №30/5005/7151/2011 було присуджено до стягнення з ТОВ «ТАІР» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість із кредиту в розмірі 122685грн.08коп., заборгованість із сплати відсотків в розмірі 109394грн.40коп., пеню в розмірі 39616грн.81коп. та штраф 39008грн.84коп. Вказане рішення не скасоване та є чинним.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.02.2014р. у справі №203/6993/13-ц з фізичних осіб-поручителів за виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитною угодою №502 від 09.06.2008р. на користь позивача було присуджено до стягнення суму боргу за кредитом в розмірі 122685грн.08коп., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 233551грн.70коп. та пеню в розмірі 12000грн.

Як зазначає позивач, станом на 25.03.2016р. у відповідача наявна заборгованість в розмірі 651191грн.01коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 106460грн.74коп., заборгованості за відсотками в розмірі 247292грн.43коп. за період з 11.06.2008р. по 25.03.2016р., додаткових витрат позивача з реєстрації обтяження в розмірі 34грн., заборгованості з пені в розмірі 297403грн.84коп. за період з 11.06.2008р. по 25.03.2016р.

Сума боргу з повернення кредиту була зменшена за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна під час примусового виконання наказу господарського суду від 23.08.2011р. у справі №30/5005/7151/2011.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2014р. у справі №804/13922/14 було задоволено позов Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпро до ТОВ «ТАІР» та у зв'язку з неподанням протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону припинено юридичну особу - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАІР» м. Дніпро. Вказана постанова не скасована та є чинною.

Частиною 1 ст. 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію (ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, станом на дату прийняття постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2014р. у справі №804/13922/14), суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, внести до Єдиного державного реєстру запис щодо цього судового рішення та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та юридичну особу, щодо якої було прийнято судове рішення, про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.

Суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи. Державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) не пізніше наступного робочого дня з дати надходження відповідного рішення.

У разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено судовим рішенням.

Як передбачено частинами 4, 5 статті 105 Цивільного кодексу України, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Згідно із ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора. Таким чином, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини не дають права ліквідаційній комісії залишати вимоги кредиторів без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

За змістом статей 111, 112 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія діє не від власного імені, а від імені юридичної особи як її орган. Отже, в частині другій статті 112 Цивільного кодексу України йдеться про звернення до суду з позовом до юридичної особи в особі її ліквідаційної комісії.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.12.2014р. було внесено запис про перебування Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАІР» в стані припинення за зазначеним вище судовим рішенням. Головою комісії з припинення призначено Федотова В.В.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивач був наділений можливістю бути обізнаним стосовно відомостей про перебування відповідача в стані припинення з 17.12.2014р.р., тому граничний строк подачі заяв кредиторів до відповідача сплив 17.06.2015р.

Оскільки, інших відомостей щодо публікації оголошення про припинення відповідача та встановлення іншого строку для пред'явлення вимог кредиторів матеріали справи не містять, то зважаючи на те, що звернення до відповідача із заявою з кредиторськими вимогами відбулось 08.06.2016р., позивач пропустив строк для заявлення своїх кредиторських вимог до відповідача.

Наслідки цього визначені в частині 4 статті 112 Цивільного кодексу України. А саме - вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

У визначений статтею 105 Цивільного кодексу України строк відповідач не розглянув заяву з кредиторськими вимогами позивача та відповіді йому не надав, що і стало причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відповідача з кредиторськими вимогами, але вони залишились без відповіді. Відповідачем не підтверджено, що ним було вжито всіх необхідних заходів щодо проведення з позивачем розрахунків.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» м. Дніпро.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись положеннями статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 1, 2, 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 21, 22, 33, 34, 35, 36, 49, 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАІР» м. Дніпро про зобов'язання ліквідаційної комісії відповідача в особі голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги позивача в загальному розмірі 651191грн.01коп. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу - задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАІР» м. Дніпро (ідентифікаційний код: 30959217; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, просп. Кірова, буд. 8-а, кв. 56) в особі голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» м. Дніпро (ідентифікаційний код: 14360570; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) в загальному розмірі 651191грн.01коп. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАІР» м. Дніпро (ідентифікаційний код: 30959217; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, просп. Кірова, буд. 8-а, кв. 56) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» м. Дніпро (ідентифікаційний код: 14360570; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1378грн.

Видати накази після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 29.08.2016р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 05.09.2016р.

Суддя Р.Г. Новікова