Рішення

від 25.08.2016 по справі 910/10951/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2016Справа № 910/10951/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - Компанія) до житлово-будівельного кооперативу "Червоноткацький" (далі - Кооператив) про стягнення 133 750,05 грн.,

за участі представників:

позивача: Березової І.Г., за довіреністю від 1 липня 2016 № 488,

відповідача: Лелеки Г.О., за довіреністю від 7 липня 2016 року,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2016 року Компанія звернулась до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що всупереч умов укладеного між нею та відповідачем договору № 06814/4-03 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 1 серпня 2006 року (далі - договір) Кооператив не в повному обсязі оплатив вартість поставленої питної води та скинутих стічних вод за період з липня 2014 року по березень 2016 року, заборгувавши позивачу 91 738,34 грн. Так, посилаючись на статті 526, 527, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), позивач просив суд стягнути з Кооперативу вищезазначену суму боргу, а також 13 802,09 грн. пені, штраф у розмірі 4 586,92 грн., 21 441,95 грн. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 2 180,76 грн., нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 червня 2016 року порушено провадження у справі № 910/10951/16 та призначено її до розгляду на 14 липня 2016 року.

У судовому засіданні 14 липня 2016 року було оголошено перерву до 28 липня 2016 року.

Ухвалою суду від 28 липня 2016 року продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів за клопотанням представника позивача. У судовому засіданні судом було оголошено перерву до 25 серпня 2016 року.

Під час судового засідання 25 серпня 2016 року судом розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення публічного акціонерного товариства «Київенерго» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Судом встановлено, що рішення в даній справі не зачіпає прав та обов'язків публічного акціонерного товариства «Київенерго». Крім того, позивач надав документи, для отримання яких Кооператив мав на меті залучити вказане підприємство в якості третьої особи.

У призначеному судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях, поданих до суду 27 липня 2016 року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені в письмових запереченнях на позовну заяву, поданих до суду 13 липня 2016 року. В основу заперечень Кооперативу покладено той факт, що, на його думку, позивач не є виробником гарячої води, а тому в Компанії відсутнє право стягнення грошових коштів, що є вартістю спожитої гарячої води протягом спірного періоду. Також відповідач не погоджувався із наданим позивачем розрахунком суми позову.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 серпня 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є позивач) та відповідачем було укладено договір.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного правочину Компанія зобов'язалась надавати Кооперативу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації, а відповідач - здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 1 липня 1994 року № 65.

Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснювався за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначались за показниками лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показниками лічильників води (пункт 2.1.4 спірної угоди).

Згідно з пунктом 2.2.5 договору в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених в розрахунковому документі, Кооператив зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача письмово повідомити про це Компанію та в цей же термін направити представника з відповідними документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова Кооперативу оплатити розрахунковий документ позивача вважалась безпідставною.

Судом встановлено, що відомості про направлення відповідачем Компанії такого роду повідомлень або направлення повноважних представників до позивача для проведення звіряння матеріали справи не містять.

Згідно з пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Із переліку теплових пунктів, на відгалуженні до теплообмінників гарячого водопостачання яких здійснюється централізоване постачання питної холодної води для приготування гарячої води (точок надання послуг централізованого постачання питної холодної води), вбачається, що прилад обліку питної води, яка йде на підігрів, за адресою: місто Київ, проспект Лісовий, 31, перебуває на балансі Компанії. Копія вказаного переліку наявна в матеріалах справи.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, розраховується виходячи із загального обсягу стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показників засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Вищевикладені обставини спростовують доводи відповідача, покладені в основу заперечень щодо відсутності в Компанії права на стягнення вартості питної води, що іде на підігрів.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Згідно з пунктом 3.7 правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

У відповідності до пунктів 2.1.1-2.2.4 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. У разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

У разі неотримання від постачальника поточного місячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

З матеріалів справи вбачається, що позивач регулярно здійснював відправлення до банківської установи відповідача платіжні вимоги-доручення про сплату наданих послуг протягом липня 2014 року - березня 2016 року на загальну суму 348 453,74 грн., які сплачені Кооперативом лише частково, у зв'язку з чим у відповідача виникла сума заборгованості в розмірі 91 738,34 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 ГПК України).

Враховуючи те, що сума основного боргу за поставлену питну воду та прийом стічних вод, яка складає 91 738,34 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимоги Компанії про стягнення з Кооперативу вказаної суми, у зв'язку з чим даний позов у частині стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного внесення оплати, позивач також просив суд стягнути з відповідача 13 802,09 грн. пені та 4 586,92 грн. штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 4.2. договору в разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, відповідач зобов'язався сплачувати Компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, Кооператив зобов'язався сплачувати позивачу штраф у розмірі 5 відсотків від суми, яку відмовився сплатити (пункт 4.6 договору)

Оскільки розмір вказаних штрафних санкцій, нарахованих позивачем, є арифметично вірним, відповідає положенням закону та договору, позовні вимоги про стягнення з Кооперативу пені в сумі 13 802,09 грн. та штрафу у сумі 4 586,92 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 21 441,95 грн. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 2 180,76 грн., нарахованих за період з липня 2014 року по березень 2016 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства і не суперечить положенням договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача вищевказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "Червоноткацький" (02166, місто Київ, проспект Лісовий, будинок 33, ідентифікаційний код 22885795) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 91 738 (дев'яносто одну тисячу сімсот тридцять вісім) грн. 34 коп. основного боргу, 13 802 (тринадцять тисяч вісімсот дві) грн. 09 коп. пені, штраф у розмірі 4 586 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят шість) грн. 92 коп., 21 441 (двадцять одну тисячу чотириста сорок одну) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 2 180 (дві тисячі сто вісімдесят) грн. 76 коп. трьох процентів річних, а також 2 006 (дві тисячі шість) грн. 25 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 2 вересня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко