Рішення

від 11.08.2016 по справі 911/2180/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2016 р. Справа № 911/2180/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Техно-Сервіс», с.Кавказ, Переяслав-Хмельницького р-ну, Київської області

до Фермерського господарства «Віт 1», с.Вовчків, Переяслав-Хмельницького р-ну, Київської області

про стягнення 22240,36 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Техно-Сервіс» (далі - позивач) до Фермерського господарства «Віт 1» (далі - відповідач) про стягнення 22240,36 грн.

Провадження у справі №911/2180/16 порушено відповідно до ухвали суду від 11.07.2016 року та призначено справу до розгляду на 26.07.2016 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 26.07.2016 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався до 11.08.2016 року.

В судовому засіданні 11.08.2016 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 11.08.2016 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України: в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 16.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Техно- Сервіс» (позивач) та Фермерським господарством «Віт 1» (відповідач) було укладено Договір №92 поставки запасних частик (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача запасні частини для сільськогосподарської техніки виробництва фірми «КЛААС КГаА мбХ» (надалі - ОСОБА_2), а відповідач зобов'язується прийняти ОСОБА_2 та оплатити його на умовах Договору.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання з поставки ОСОБА_2 виконав належним чином, а саме поставив відповідачу ОСОБА_2 відповідно до видаткових накладних: № 6865 від 28.10.2013 року на суму 95,81 грн.; № 6938 від 30.10.2013 року на суму 1 500,00 грн.; № 6970 від 05.11.2013 року на суму 529,99 грн.; № 7064 від 05.11.2013 року на суму 1 755,90 грн.; № 7036 від 06.11.2013 року на суму 81,48 грн.

Факт отримання відповідачем вищенаведеного ОСОБА_2 на загальну суму 3963,18 грн. підтверджується довіреністю НБГ №962028 від 25.10.2013 року та довіреністю НБГ №962029 від 05.11.2013 року.

Відповідно до п. 2.2. Договору платежі за кожну окрему партію ОСОБА_2 здійснюються відповідачем згідно підписаних специфікацій або виписаних рахунків-фактур.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі за поставлений ОСОБА_2 не розрахувався, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в сумі 3963,18 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно з п. 4.1. Договору за порушення умов Договору винна Сторона відшкодовує завдані збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідач всупереч нормам чинного законодавства України порушив порядок розрахунків за виконані поставки, внаслідок чого, згідно з видатковими накладними в період з жовтня 2013 року по серпень 2014 року виникла заборгованість у сумі 3 963,18 грн.

Також, позивач повідомив, що 04.02.2016 року звертався до відповідача з вимогою про сплату суми боргу, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 3 963,18 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого ОСОБА_2, позивач просить стягнути з відповідача 8977,13 грн. пені, 8535,71 грн. інфляційних та 764,34 грн. 3% річних.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у випадку прострочення в здійсненні платежів проти строків, передбачених Договором, відповідач повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу (заборгованості) за кожний день допущеного прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на суми заборгованості наростаючим підсумком (в залежності від дат поставок) всього за період з 28.10.2013 року по 06.07.2016 року в сумі 8977,13 грн.

Однак, в порушення п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (та вимог ухвали суду про порушення провадження у справі) на кожну суму заборгованості пеня нарахована за періоди більше шести місяців, що Договором не передбачено. Крім того, періоди нарахування розраховано з дня поставки, в той час, як згідно зі ст.253 Цивільного кодексу України період обраховується з наступного дня.

Таким чином, судом було здійснено правильний розрахунок пені по кожній сумі поставок з наступного дня за періоди шість місяців з моменту прострочення, за яким правомірним є нарахування пені в загальній сумі 269,93 грн. Таким чином вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 269,93 грн.

Щодо розрахунку річних та інфляційних, позивачем також неправомірно проведені нарахування з дня поставки. Крім того, нарахування проведені на суму боргу наростаючим підсумком і кожна наступна сума, на яку вже проведені нарахування за весь період прострочення, включалась до наступної суми нарахування за той же загальний період прострочення, що призвело до повторного неодноразового нарахування річних та інфляційних на одні й ті ж суми.

Судом було здійснено правильний розрахунок, за яким інфляційне збільшення з заявленої в позові заборгованості за визначений позивачем період прострочення складає 3532,25 грн., 3% річних складають 317,95 грн. Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних та річних підлягають частковому задоволенню в сумі 3532,25 грн. інфляційних та 317,95 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Віт 1» (08411, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с.Вовчків, код 34976770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Техно-Сервіс» (08436, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с.Кавказ, вул. Історична, буд. 1, код 36298163) 3 963,18 грн. основного боргу, 269,93 грн. пені, 3532,25 грн. інфляційних, 317,95 грн. 3% річних та 500,83 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 02.09.2016 р.