Рішення

від 31.08.2016 по справі 914/1672/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2016р. Справа№ 914/1672/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З. при секретарі судового засідання Папроцькій Б.С.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 освіти Старосамбірської райдержадміністрації, м. Старий Самбір, Львівська область

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міженецька сільська рада Старосамбірського району Львівської області, с. Міженець, Старосамбірський район, Львівська область

про стягнення 26 768,90 грн. основного боргу, 1 241,95 грн. інфляційних втрат, та 250,82 грн. 3% річних.

В судове засідання з'явились:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 2-26д від 08.12.2015р;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» до відповідача ОСОБА_1 освіти Старосамбірської райдержадміністрації про стягнення 26 768,90 грн. основного боргу, 1 241,95 грн. інфляційних втрат, та 250,82 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 21.06.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.07.2016р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 14.07.2016 р., 03.08.2016 р.

Ухвалою суду від 08.08.2016 р. залучено до участі у справі Міженецьку сільську раду Старосамбірського району Львівської області в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, продовжено строк розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України та відкладено її розгляд на 31.08.2016 р.

Представник позивача в судовому засіданні 31.08.2016р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог попередніх ухвал суду від 14.07.2016 р., 03.08.2016 р. та 08.08.2016 р. не виконав. Однак, через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації подав клопотання (вх. № 33467/16 від 15.08.2016 р.), в якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що представник ОСОБА_1 освіти Старосамбірської райдержадміністрації перебуває у щорічній відпустці до 01.09.2016 р. включно, тому відповідач просить до цієї дати не призначати розгляд справи.

Позивач щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечив (подано клопотання про заперечення щодо відкладення розгляду справи з наступною реєстрацією його через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації вх.№35218/16 від 31.08.2016 р.), оскільки вважає, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами. Також зазначив, що кінцевий термін продовженого строку розгляду справи спливає 01.09.2016 р., а відповідачу неодноразово надавалася можливість для явки в судове засідання та подання обґрунтованого відзиву на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 33467/16/16 від 15.08.2016 р.), прийшов до висновку, що в його задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

В п.3.8. Постанови від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що продовження передбачених частинами першою і другою статті 69 ГПК строків вирішення спору можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторони і не більше як на п'ятнадцять днів (частина третя цієї статті ГПК); якщо таке продовження здійснюється два і більше разів, сукупна його тривалість також не може перевищувати п'ятнадцяти днів.

Ухвалою суду від 08.08.2016 р. продовжено на задоволення клопотання сторони строк розгляд даної справи в порядку ст.69 ГПК України на 15 днів по 01.09.2016 р.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається із матеріалів справи, представник відповідача був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (вх№33867/16 від 18.08.2016 р.). Тому відповідач, як учасник судового процесу, не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) забезпечити, за необхідності та якщо вважав за потрібне, участь у судовому засіданні свого іншого представника згідно ч.ч.1-5 ст. 28 ГПК України.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 3.9.2. Постанови від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).

Крім того, відповідач не був позбавлений права та можливості скористатися своїм правом подавати будь-які заперечення, пояснення та докази заздалегідь до судового засідання. Як свідчать матеріали справи, відповідачем подано заяву (вх.№31639/16 від 28.07.2016 р.) про долучення відзиву на позовну заяву з відповідними додатками (доказами) в обґрунтування викладеного в ньому.

Отже, оскільки, відповідач як юридична особа, не позбавлений права та можливості уповноважити на представництво і захист його інтересів в суді іншого представника або адвоката, однак явки представника не забезпечив, суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що справа може бути розглянута за відсутності представника відповідача, за наявними в справі матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні 31.08.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

15.01.2016р. між ОСОБА_1 освіти Старосамбірської районної державної адміністрації (Споживач) та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (Учасник) укладено договір №ЛГВ-49/29-16 про закупівлю пари та гарячої води (послуг з теплопостачання) (далі - Договір), відповідно до умов якого Учасник зобов'язується своєчасно надавати Споживачу відповідної якості послуги з постачання водяної пари та гарячої води, а Споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1. Договору оплата здійснюється згідно виданого рахунку. Плата стягується за теплову енергію на опалення в розмірі : 1626,30грн. за 1 Гкал. (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.3.4. Договору всі інші домовленості виконуються сторонами відповідно до договору № 103 про закупівлю послуг з постачання водяної пари та гарячої води за державні кошти, укладеного 12.03.2015 р. між ОСОБА_1 освіти Старосамбірської районної державної адміністрації та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі - Договір №103).

На виконання умов Договору позивачем надано, а відповідачем прийнято теплову енергію в кількості 50 Гкал., що підтверджується Актом приймання-передачі теплової енергії за січень 2016 року (а.с.15). Позивачем виставлено відповідачу відповідний Рахунок на загальну суму 81 315,00 грн. (а.с.16).

Згідно п.2.2. Договору від 15.01.2016 р. оплата здійснюється згідно виставленого рахунку.

Відповідно до п.8 Договору № 103 від 12.03.2015 р. розрахунки проводяться відповідно до виставлених Учасником рахунків в порядку та на умовах визначених договором. П. 9 Договору № 103 від 12.03.2015 р. визначено термін оплати - протягом 20 днів наступних за місяцем надання послуг.

Як свідчать матеріали справи та стверджує позивач, відповідач договірні зобов'язання виконав частково, внаслідок чого основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 26 768,90 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 25.03.2016 р., яка залишена останнім без задоволення.

Позивачем згідно ст.625 ЦК України нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 250,82 грн., інфляційні втрати в розмірі 1241,95 грн., які просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2016р. між ОСОБА_1 освіти Старосамбірської районної державної адміністрації (Споживач) та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (Учасник) укладено договір №ЛГВ-49/29-16 про закупівлю пари та гарячої води (послуг з теплопостачання) (далі - Договір), відповідно до умов якого Учасник зобов'язується своєчасно надавати Споживачу відповідної якості послуги з постачання водяної пари та гарячої води, а Споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1. Договору оплата здійснюється згідно виданого рахунку. Плата стягується за теплову енергію на опалення в розмірі : 1626,30грн. за 1 Гкал. (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.3.4. Договору всі інші домовленості виконуються сторонами відповідно до договору № 103 про закупівлю послуг з постачання водяної пари та гарячої води за державні кошти, укладеного 12.03.2015 р. між ОСОБА_1 освіти Старосамбірської районної державної адміністрації та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі - Договір №103).

На виконання умов Договору позивачем надано, а відповідачем прийнято теплову енергію в кількості 50 Гкал., що підтверджується Актом приймання-передачі теплової енергії за січень 2016 року (а.с.15). Позивачем виставлено відповідачу відповідний Рахунок на загальну суму 81 315,00 грн. (а.с.16).

За умовами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.2.2. Договору від 15.01.2016 р. оплата здійснюється згідно виставленого рахунку.

Відповідно до п.8 Договору № 103 від 12.03.2015 р. розрахунки проводяться відповідно до виставлених Учасником рахунків в порядку та на умовах визначених договором. П. 9 Договору № 103 від 12.03.2015 р. визначено термін оплати - протягом 20 днів наступних за місяцем надання послуг.

Як свідчать матеріали справи та стверджує позивач, відповідач договірні зобов'язання виконав частково, внаслідок чого основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 26 768,90 грн.

Направлена позивачем на адресу відповідача претензія від 25.03.2016 р. залишена останнім без задоволення.

Оскільки представник відповідача доказів погашення боргу не представив, заперечення позовних вимог належними доказами не підтвердив, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 26 768,90 грн. підлягають до задоволення.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» від 17.10.2013р. №14 (у чинній редакції) встановлено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних (п. 4.2 Постанови).

Як стверджує Позивач, Відповідач оплату за поставлену у січні теплову енергію здійснив частково внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 26 768,90 грн., у зв'язку з чим Позивачем нараховано Відповідачу 250,82 грн. 3% річних та 1241,95 грн. інфляційних втрат.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань судом взято до уваги положення п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» (із змінами та доповненнями), відповідно до якого, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Здійснивши перерахунок сум, які належить стягнути з Відповідача на користь Позивача за порушення порядку та строку оплати поставленої за Договором теплової енергії суд встановив, що сума трьох відсотків річних становить 231,01 грн. (розрахунок додається до матеріалів справи), інфляційних втрат - 1241,91 грн. (розрахунок додається до матеріалів справи), які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

В частині стягнення трьох відсотків річних в розмірі 19,81 грн. та 0,04 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву про те, що оскільки у 2016 році Міженецький НВК передано у власність Міженецької об'єднаної територіальної громади, тому всі витрати на утримання цього навчального закладу мали б відшкодовуватися вказаною територіальною громадою, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтями 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір №ЛГВ-49/29-16 про закупівлю пари та гарячої води (послуг з теплопостачання) від 15.01.2016р. укладений між ОСОБА_1 освіти Старосамбірської районної державної адміністрації та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (Учасник). Крім того, як свідчать матеріали справи та зазначено відповідачем у відзиві, ОСОБА_1 освіти Старосамбірської районної державної адміністрації частково оплатив спожиту у січні 2016 р. теплову енергію для опалення Міженецького НОК в розмірі 54 546,10 грн.

Отже, Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором №ЛГВ-49/29-16 про закупівлю пари та гарячої води (послуг з теплопостачання) від 15.01.2016р. і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, а тому вказані у відзиві обставини не звільняють його від виконання зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг (аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 26.12.2011р. у справі № 3-138гс11).

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись cт. ст. 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 ,4 4 , 4 5 , 4 6 , 12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 69, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 освіти Старосамбірської районної державної адміністрації (82000, Львівська область, Старосамбірський район, м. Старий самбір, вул.Лева Галицького, 40, ідентифікаційний код юридичної особи 02144720) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул.Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код юридичної особи 30019775) - 26 768,90 грн. - основного боргу, 231,01 грн. - трьох відсотків річних, 1241,91 грн. - інфляційних втрат, 1377,03 грн. - судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.09.2016 р.

Суддя Галамай О. З.