Рішення

від 31.08.2016 по справі 913/848/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

31 серпня 2016 року Справа № 913/848/16

Провадження № 9/913/848/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Київ

до Луганської міської станції швидкої медичної допомоги , м. Старобільськ Луганської області

про стягнення 47 048 грн. 93 коп.

суддя Ворожцов А.Г.,

секретар судового засідання Богуславська Є.В.,

у засіданні брали участь :

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1992 від 28.12.2015,

від відповідача - представник не прибув,

в с т а н о в и в:

суть спору : позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 47048,93 грн. за договором № 2306717 від 01.03.2013 про надання послуг бізнес-мережі, з яких: заборгованість з оплати телекомунікаційних послуг у сумі 27719,71 грн., пеня в розмірі 2416,74 грн., інфляційні втрати в сумі 15490,11 грн. та 3 % річних у сумі 1422,37 грн.

У судове засідання прибув представник позивача, ПАТ «Укртелеком» .

Відповідач, Луганська міська станція швидкої медичної допомоги , явку свого повноважного представника у засідання суду не забезпечив.

Письмовим відзивом № 582 від 12.08.2016 на позовну заяву відповідач проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, та просив розглянути справу без участі свого представника.

Відповідач зазначив, що у нього відсутні первинні бухгалтерські документи, оскільки вони знаходяться у м. Луганську.

Крім того, вісім з дев'ятнадцяти об'єктів, які заборгували за надані послуги, знаходяться на непідконтрольній Україні території, тому відповідач вважає, що не повинен проводити розрахунки за ці об'єкти.

До того ж, як стверджує відповідач, за ті об'єкти, що знаходяться на підконтрольній території, були проведені розрахунки у повному обсязі в сумі 17541,54 грн.

Листом № 612 від 26.08.2016 відповідач додатково пояснив, що після переміщення станції швидкої допомоги до м. Старобільськ з позивачем було укладено новий договір від 06.02.2015 за № 619059, зобов'язання за яким відповідач виконує належним чином.

Оцінивши обставини справи та надані учасниками судового процесу документи, вислухавши представника позивача, суд дійшов наступного висновку .

Судом встановлено, що 01.03.2013 між позивачем (оператор) та відповідачем (бізнес-абонент) було укладено договір про надання послуг бізнес-мережі № 2306717 (далі - договір) (а.с. 16-36), який за юридичною природою є договором про надання послуг.

Згідно з цим договором позивач зобов'язався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги, а останній мав отримувати ці послуги та сплачувати їх вартість.

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили можливість оплати отриманих послуг в кредит і, як пояснив представник позивача у судовому засіданні, до відповідача була застосована кредитна система оплати за обумовлені послуги.

Згідно з п. 4.5 договору відповідач повинен був сплачувати рахунки за надані послуги не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 4.4 договору позивач мав не пізніше 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим, виставляти відповідачу рахунок для оплати вартості наданих послуг.

Позивачем до матеріалів справи були надані копії рахунків (а.с. 37-47), однак доказів вручення цих рахунків відповідачу не надано.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, він позбавлений можливості надати докази направлення рахунків, оскільки вони знаходяться у м. Луганську, який є територією, непідконтрольною Україні.

Таким чином, ані позивач, ані відповідач не можуть надати достатніх доказів в обґрунтування своїх доводів через проведення на території м. Луганська антитерористичної операції (АТО).

За таких обставин суд вважає за потрібне звернути увагу на те, що відповідачу був відомий розмір щомісячних платежів за отримані послуги, виходячи з умови п. 4.5 договору та п. 4.11, згідно з яким вартість послуг зазначається у відповідних додаткових угодах до договору.

Матеріали справи містять додатки до договору № 1.1; 1.2 (а.с. 23, 24) із зазначенням тарифів, які замовлялися відповідачем за договором.

Крім того, ані у відзиві, ані у письмових поясненнях відповідач не спростував факт отримання ним відповідних рахунків.

За доводами позивача, отримані послуги відповідач сплачував неналежним чином, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з лютого по грудень 2014 року в сумі 27719,71 грн., що підтверджується відповідним розрахунком позивача (а.с. 48).

Умовою п. 5.2 договору сторони передбачили відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати. При цьому пеня нараховується з 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до умов договору, а також з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України у зв'язку з порушенням відповідачем строків розрахунків за надані послуги позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2416,74 грн., за період з 01.04.2014 по 31.07.2015, враховуючи кожний звітний період.

Крім того, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з квітня 2014 року по квітень 2016 року в сумі 15490,11 грн. та 3% річних за період з 01.04.2014 по 30.04.2016 в сумі 1422,37 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір виник через порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послуг, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору про надання телекомунікаційних послуг та наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з оплати послуг в суму 27719,71 грн.

У відповідності з вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків суд вважає, що позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 2416,74 грн., інфляційні нарахування в сумі 15490,11 грн. та 3 % річних у сумі 1422,37 грн.

Суд не приймає посилання відповідача на укладений договір від 06 лютого 2015 року за № 619059, оскільки це не стосується предмету спору.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами, а тому підлягають повному задоволенню з віднесенням на відповідача витрат зі сплати судового збору згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, Луганської міської станції швидкої медичної допомоги , 92700, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Кірова, буд. 67, код 01986931, на користь позивача, Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком» , 61002, м. Харків, вул. Іванова, буд. 7/9, код 21560766, заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 27719,71 грн., пеню в розмірі 2416,74 грн., інфляційні нарахування в сумі 15490,11 грн., 3% річних у сумі 1422,37 грн., крім того, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 05.09.2016.

Суддя А.Г. Ворожцов