Рішення

від 30.08.2016 по справі 914/1843/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2016р. Справа№ 914/1843/16

Суддя О.Запотічняк при секретарі О.Кравець розглянула справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми В«ОЛІС ЛТДВ» , м.Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Реал УкраїнаВ» , м.Львів,

про: стягнення 122 921,54 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма В«ОЛІС ЛТДВ» , звернулося у Господарський суд Львівської області з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Реал УкраїнаВ» про: стягнення 122 921,54 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору поставки від 04.02.2016р. №0402 він поставив останньому товар, а саме згідно накладної №ОЛ-0000159 від 11.02.2016р. на суму 15 310,20 грн. та згідно накладної №ОЛ-0000204 від 17.02.2016р. на суму 84156,90 грн.

Однак всупереч умов договору відповідач порушив строки оплати за отриманий товар, зокрема товар отриманий по накладній №ОЛ-0000159 оплатив частково сумі 15300,00 грн. і залишок боргу становить 10,20 грн., а товар отриманий по накладній №ОЛ-0000204 взагалі неоплачений.

Станом на дату подання позову до суду за відповідачем числиться заборгованість в сумі 84167,10 грн.

За неналежне виконання договірних зобов'язань, відповідачу нараховано 3535,02грн.- інфляційних втрат, 2416,69 грн. -8% річних, 25250,67 грн.- штрафу за відмову від виконання зобов'язань, 7552,06 грн.-25% за користування чужими коштами.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 12.07.2016 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 20.07.2016року.

В судове засідання 20.07.2016р. представники сторін не з'явилися, причин неявки не повідомили, вимог ухвали суду не виконали, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені.

Суд звертає увагу на те, що поштовий конверт з повідомленням про вручення, яким відповідачу скеровувалась ухвала про порушення провадження у справі, повернувся на адресу суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Слід зазначити, що поштова кореспонденція направлялась відповідачу на адресу вказану в позовній заяві, матеріалах справи та витязі з ЄДР ЮО ОСОБА_2

У зв'язку із неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 30.08.2016р.

В судове засідання 30.08.2016р. з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору в яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Пояснив, що позивач на виконання умов договору поставки від 04.02.2016р. №0402 поставив відповідачу товар згідно накладної №ОЛ-0000159 від 11.02.2016р. на суму 15 310,20 грн. та згідно накладної №ОЛ-0000204 від 17.02.2016р. на суму 84156,90 грн. Відповідач товар отримав однак оплатив його частково та з порушенням строків оплати.

Станом на дату подання позову до суду за відповідачем числиться заборгованість в сумі 84167,10 грн.

За неналежне виконання договірних зобов'язань, відповідачу нараховано 3535,02грн.- інфляційних втрат, 2416,69 грн. -8% річних, 25250,67 грн.- штрафу за відмову від виконання зобов'язань, 7552,06 грн.-25% за користування чужими коштами.

Відповідач повторно не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а матеріалів справи достатньо для її розгляду по суті, у відповідності до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

04 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою В«ОЛІС ЛТДВ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Реал УкраїнаВ» (дистриб'ютор/покупець) було укладено договір поставки №0402 за умовами якого постачальник зобов'язався протягом дії договору передавати дистриб'ютору продукцію, окремими попередньо узгодженими партіями, за цінами, в асортименті та у кількості, які узгоджуються шляхом виставлення рахунків та подальшого оформлення накладних чи в інших документах, які є невід'ємною частиною даного договору, а дистриб'ютор зобов'язаний оплатити та прийняти продукцію в строки та за умовами визначеними цим договором.

В п.4.1 договору сторони погодили, що відповідно до ст.190 Господарського кодексу України, ціна на продукцію є вільною. Ціна на продукцію визначається в накладних та /або специфікаціях при передачі кожної партії продукції.

Відповідно до положень п. 5.1 договору, дистриб'ютор зобов'язується провести повний розрахунок за отриману партію продукції на наступних умовах:

- перша поставка - попередня оплата;

- друга поставка - відтермінування 7 календарних днів;

- третя поставка - відтермінування 14 календарних днів;

- четверта поставка - відтермінування 21 календарний день;

- всі наступні поставки відбуваються на умовах відстрочення оплати в 21 календарний день.

Сторони також погодили, що розрахунок проводиться у гривнях шляхом перерахування дистриб'ютором на розрахунковий рахунок постачальника грошової суми за отриману відповідно до накладної продукцію. Днем проведення оплати вважається день заходження на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів за продукцію у повному розмірі. Оплата вважається проведеною без порушення строків передбачених п. 5.1 договору лише у разі отримання постачальником повної суми за партію продукції зазначену в накладній.

Відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України .

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 99467,10грн., що підтверджується наступними документами:

-видатковою накладною №ОЛ-0000159 від 11.02.2016р. на суму 15 310,20 грн. (а.с. 27);

-товарно-транспортною накладною №ОЛ-0000159 від 11.02.2016р. (а.с. 28-29);

-видатковою накладною №ОЛ-0000204 від 17.02.2016р. на суму 84156,90 грн. (а.с. 30);

-товарно-транспортною накладною №ОЛ-0000204 від 17.02.2016р. (а.с.31-32);

Відповідачем не надано суду жодних доказів які б спростовували факт отримання товару чи повернення його позивачу. Як видаткові накладні та і товарно-транспортні накладні підписані та засвідчені печаткою відповідача. Оригінали видаткових та товарно-транспортних накладних були оглянуті в судовому засіданні.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З системного аналізу матеріалів справи вбачається, що поставка продукції здійснена позивачем згідно видаткової накладної №ОЛ-0000159 від 11.02.2016р. та товарно-транспортної накладної №ОЛ-0000159 від 11.02.2016р. на суму 15 310,20 грн. є першою поставкою. Ні позивачем ні відповідачем не надано суду доказів існування інших поставок, які б передували даній поставці товару.

Таким чином, виходячи з положень п.5.1 договору поставки, відповідач зобов'язаний був оплатити її до 11.02.2016р., тобто не пізніше 10.02.2016р.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи відповідач порушив строки оплати отриманої продукції та провів часткову оплату за продукцію отриману згідно видаткової накладної №ОЛ-0000159 від 11.02.2016р. Зокрема відповідачем 12.02.2016р. було перераховано кошти в сумі 15300,00 грн. згідно платіжних доручень №1 та №2

Станом на дату подання позову до суду за відповідачем числиться заборгованість по накладній №ОЛ-0000159 від 11.02.2016р. в сумі 10,20 грн.

Поставка товару за видатковою накладною №ОЛ-0000204 від 17.02.2016р. та товарно-транспортною накладною №ОЛ-0000204 від 17.02.2016р. на суму 84156,90 грн. була другою поставкою, а відтак в силу положень п. 5.1 договору відповідач повинен був оплатити продукцію по цій поставці протягом 7-ми календарних днів, тобто не пізніше 24.02.2016р.

Однак продукція отримана за даною накладною відповідачем взагалі неоплачена.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів погашення заборгованості, а відтак за відповідачем числиться основна заборгованість в сумі 84167,10 грн.

Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначає Пленум Вищого господарського суду України в постанові від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Відповідно до положень п. 9.4 догвору сторони дійшли згоди, що у разі порушення дистрибютором грошового зобовязання, останній на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити крім суми боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, також 8% річних від простроченої суми.

Сторони також дійшли згоди, що у разі порушення дистрибютором строків оплати за продукцію більш ніж на 10 календарних днів, вважається, що дистрибютор в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язань щодо проведення оплати. За таких умов дистрибютор сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченої дистрибютором продукції згідно накладних та/або специфікацій. При цьму зобов'язання по виплаті неустойки у вигляді штрафу виникає дистрибютора з дня наступного за останнім календарним днем 15-ти денного строку встановленого п. 9.5 договору (п. 9.5-9.6 договру).

Як уже зазначалося судом, обовязок відповідача по оплаті отриманої від позивача продукції настав ще в лютому 2016р., однак станом на момент звернення з позовом до суду (липень 2016 року), дана заборгованість відповідачем погашена не була, тобто відповідачем порушено строки оплати отриманої продукції більше ніж на 5 місяців, що в силу положень п. 9.5 договоу дає підстави вважати, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобовязань щодо проведення оплати.

Окрім того, відповідно до положень п. 9.7 договору, сторони погодили, що у разі несвоєчасного проведення дистрибютором оплати за отриману продукцію, останній зобовязаний сполатити постачальнику 25% річних за користування грошима.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України, до договру поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За неналежне виконання договірних зобов'язань, відповідачу нараховано 3535,02грн.- інфляційних втрат, 2416,69 грн. -8% річних, 25250,67 грн.- штрафу за відмову від виконання зобов'язань, 7552,06 грн.-25% за користування чужими коштами.

Судом здійснено перевірку правильності проведених позивачем нарахувань та встановлено, що позивачем було допущено незначні помилки при розрахунках.

Провівши перерахунок суд прийшов до висновку, що до стягнення підлягають 3535,02грн.- інфляційних втрат, 2416,66 грн. -8% річних, 25250,13грн.- штрафу за відмову від виконання зобов'язань, 7552,06 грн.-25% за користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 122 920,97грн. з яких: 84167,10 грн. основного боргу, 3535,02грн.- інфляційних втрат, 2416,66 грн. -8% річних, 25250,13грн.- штрафу за відмову від виконання зобов'язань, 7552,06 грн.-25% за користування чужими коштами.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ч.1ст. 49 ГПК України суд покладає на винну сторону відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 843,81 грн.

Керуючись ст. ст.28, 33 ,43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Реал УкраїнаВ» (79024, м.Львів, вул. Новознесенська,1, код ЄДРПОУ 35145597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Оліс ЛТДнВ» (69014, м.Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого,47, код ЄДРПОУ 20478063) 84167,10 грн. основного боргу, 3535,02грн.- інфляційних втрат, 2416,66 грн. -8% річних, 25250,13грн.- штрафу за відмову від виконання зобов'язань, 7552,06 грн.-25% за користування чужими коштами.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2016р.

Суддя Запотічняк О.Д.