Рішення

від 30.08.2016 по справі 916/1917/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" серпня 2016 р.Справа № 916/1917/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Б'ЮТІ ТРЕЙД ПРОДАКШН";

про стягнення 135719,15 грн.;

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1; ОСОБА_3 за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: про стягнення 135719,15 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Б'ЮТІ ТРЕЙД ПРОДАКШН" заборгованості за договором поставки №3/23 від 23.07.2013р. у сумі 133072,75грн. у тому числі 60408,70грн. основного боргу, 30540,16грн. інфляційних витрат, 2646,40грн. 3% річних, 42123,89грн. пені.

Відповідач в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 18.07.2016р., 04.08.2016р. направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.07.2016р. та повернуті поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд встановив:

23.07.2013р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (позивач, Постачальник, ФОП ОСОБА_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Б'ЮТІ ТРЕЙД ПРОДАКШН" (відповідач, Покупець, ТОВ "Б'ЮТІ ТРЕЙД ПРОДАКШН") було укладено договір поставки №3/23 (далі договір) за яким Постачальник зобов'язується регулярно поставляти і передавати у власність Покупця визначений договором товар - суміші ароматичних речовин, екстракти, а Покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату (п.1.1. договору).

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару. що підлягає поставці за договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), строк поставки визначаються письмовими замовленнями Покупця на кожну замовлену партію )п.1.2. договору).

Відповідно до п.п.2.5., 2.7., 2.8. договору товар вважається поставлений по кількості - згідно видаткової накладної, по якості - згідно сертифікатів якості виробника товару. Поставка здійснюється на умовах FCA, склад Постачальника, м. Київ. Місцем поставки товару Постачальником є склад Постачальника (м. Київ, вул. Зрошувальна, 7, склад №29).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку згідно рахунку-фактури відповідно видатковій накладній, протягом 30 календарних днів з моменту поставки партії товару. Оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у договорі або інший рахунок за бажанням Постачальника (згідно офіційного листа). Днем оплати вважається день списання грошових коштів з рахунку Покупця (п.п.5.1. - 5.3. договору).

Відповідно до п.7.3. договору у разі порушення Покупцем строків оплати Постачальник має право вимагати від Покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від вартості неоплаченого товару, але не більше 10% від загальної вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, а строк його дії закінчується 31.12.2013р. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити умови договору за 30 днів до його закінчення, договір вважається пролонгованим щорічно на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, які визначені договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.п. 11.1. - 11.3. договору).

27.01.2014р. між сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору поставки №3/23 від 23.07.2013р.якою сторони внесли зміни щодо юридичних адрес та платіжних реквізитів сторін.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору поставки, відповідач 28.08.2014р. направив на адресу позивача письмове замовлення на товар, позивач виконав зобов'язання та направив товар відповідно до замовлення відповідача. 22.10.2014р. відповідач отримав товар на загальну суму 80408,70грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0152 від 22.10.2014р. (копія в матеріалах справи). Будь яких зауважень щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило. За отриманий товар відповідач розрахувався частково у суму 10000,00грн. 16.12.2014р. та у сумі 10000,00грн. 25.12.2014р., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями банківських виписок від 16.12.2014р. та від 25.12.2014р.

Позивач зазначає, що станом на день подання позову до суду заборгованість відповідача за отриманий товар складає 60408,70грн.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач нарахував останньому 30540,16грн. інфляційних витрат, 2646,40грн. 3% річних, 42123,89грн. пені за період з 25.12.2014р. по 09.06.2016р.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 60408,70грн. основного боргу, 30540,16грн. інфляційних витрат, 2646,40грн. 3% річних, 42123,89грн. пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №3/23 за яким позивач зобов'язався регулярно поставляти і передавати у власність відповідача визначений договором товар - суміші ароматичних речовин, екстракти, а відповідач зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивач 22.10.2014р. за видатковою накладною №РН-0152, на підставі замовлення відповідача від 22.08.2004р., поставив відповідачу товар на загальну суму 80408,70грн. Відповідач частково розрахувався за отриманий товар на суму 20000,00грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями банківських виписок від 16.12.2014р. та від 25.12.2014р.

Враховуючи часткову сплату відповідачем товару, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 60408,70грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач не сплатив заборгованість за поставлений товар згідно договору поставки від №3/23 від 23.07.2013р., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 60408,70грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 42123,89грн. пені за період з 25.12.2014р. по 09.06.2016р., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. договору сторони встановили, що у разі порушення Покупцем строків оплати Постачальник має право вимагати від Покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від вартості неоплаченого товару, але не більше 10% від загальної вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Згідно положень ст.ст. 9, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.

Враховуючи, що сторонами у договорі було встановлено максимальний розмір пені, а саме не більше 10% від загальної вартості несвоєчасно оплаченого товару, а заборгованість відповідача складає 60408,70грн., то розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 6040,81грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у сумі 6040,81грн.

Щодо стягнення з відповідача 30540,16грн. інфляційних витрат, 2646,40грн. 3% річних за період з 25.12.2014р. по 09.06.2016р. слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 25.12.2014р. по 09.06.2016р. та здійснивши власний розрахунок за допомогою програми "Законодавство", зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 2644,20грн. за період з 25.12.2014р. по 09.06.2016р.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат у сумі 30540,16грн. за період з 25.12.2014р. по 09.06.2016р. вважає його вірним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних за період з 25.12.2014р. по 09.06.2016р. підлягають частковому задоволенню у сумі 2644,20грн. 3% річних та 30540,16грн. інфляційних витрат за період з 25.12.2014р. по 09.06.2016р.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Б'ЮТІ ТРЕЙД ПРОДАКШН" заборгованості за договором поставки №3/23 від 23.07.2013р. підлягають частковому задоволенню у сумі 99633,86грн. у тому числі 60408,70грн. основного боргу, 2644,20грн. 3% річних, 30540,16грн. інфляційних витрат та 6040,81грн. пені.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача та відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України пропорційно задоволеним вимогам.

При поданні даного позову до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1996,08грн., однак сума судового збору за подання даної позовної заяви складає 2035,79грн. (1,5% ціни позову).

Враховуючи несплату позивачем судового збору у повному обсязі, залишок судового збору, що підлягає сплаті за даний позов у сумі 39,71грн. підлягає стягненню з позивача до державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Б'ЮТІ ТРЕЙД ПРОДАКШН" (65089, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 118/1, кв.39, код ЄДРПОУ 37499367) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) 60408/шістдесят тисяч чотириста вісім/грн. 70коп. основного боргу, 2644/дві тисячі шістсот сорок чотири/грн. 20коп. 3% річних, 30540/тридцять тисяч п'ятсот сорок/грн. 16коп. інфляційних витрат, 6040/шість тисяч сорок/грн. 81коп. пені, 1494/одна тисяча чотириста дев'яносто чотири/грн. 51коп. судового збору.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) до державного бюджету України (р/р 31210206783008, одержувач УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923, банк одержувача ГУДКС України в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030101, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 39/тридцять дев'ять/грн. 71коп. судового збору.

Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 05 вересня 2016 р.

Суддя Л.В. Степанова