ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.08.2016 р. Справа № 917/1116/16
Господарський суд Полтавської області
в складі головуючого судді Кульбако М.М.,
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго",
вул. Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36008
до Споживчого товариства "Машівський райунівермаг",
вул. Леніна, 126, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39400
про стягнення 34 969,92 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Споживчого товариства "Машівський райунівермаг" про стягнення 34 969,92 грн., з яких 17038,75 грн. - основного боргу, 17 038,75 грн. - пені, 189,89 грн. - 3 % річних, 705,53 грн. - інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами 04.01.2011 року договором №25 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води для опалення приміщення відповідача за адресою вул. Леніна, 126, смт. Машівка.
02.08.2016 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вимоги визнає частково, а саме в сумі 17 038,75 грн. - основного боргу, 189,89 грн. - 3% річних, 705,53 грн. - інфляційних втрат; окрім іншого, вказує, що позивачем не вірно здійснено розрахунок пені, а саме не враховано вимоги ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та статтю 232 ГК України; подано контррозрахунок пені. Крім того, відповідач просить зменшити розмір пені до 2645,42 грн.
15.08.2016 р. від відповідача надійшло клопотання про розстрочку виконання рішення. У вказаному клопотанні відповідач зазначає, що ним частково сплачено суду основного боргу в розмірі 2 000,00 грн. та додано копію чеку з терміналу.
В судовому засіданні 15.08.2016 р. позивач виклав зміст вимог та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач вимоги визнав частково з підстав викладених у відзиві, просить суд зменшити розмір пені та розстрочити рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що 04.01.2011 р. між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго", (надалі позивач) та Споживчим товариством "Машівський райунівермаг" (надалі відповідач) було укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №25 (надалі Договір).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" сферою теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам. ОСОБА_3 регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності (ст. 2 Закону).
Відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 статті 25 вказаного Закону теплопостачальні організації зобов’язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.
Цьому обов’язку кореспондує обов’язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 цього Закону, згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
За умовами Договору позивач взяв на себе зобов’язання постачати теплову енергію у вигляд гарячої води на опалення згаданого вище приміщення відповідача.
В свою чергу споживач зобов’язався проводити оплату вартості спожитої теплової енергії у визначеному порядку та строки.
Відповідно до п. 14 договору, визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. Згідно п. 15 договору розрахунки проводяться на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб’єктам природних монополій та суб’єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.
Тариф на теплову енергію, що виробляється та постачається підприємством "Полтаватеплоенерго" встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Вказаною комісією тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів встановлені в такому розмірі:
-1403,42 грн./Гкал (без ПДВ) з 01 травня 2015 року на підставі постанови №1388 від 30.04.2015 р.;
-1354,31 грн./Гкал (без ПДВ) з 1 листопада 2015 року на підставі постанови № 2690 від 29.10.2015 р.;
-1304,87 грн./Гкал (без ПДВ) з 1 лютого 2016 року на підставі постанови № 54 від 28.01.2016 р.
Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р. (надалі Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.
Відповідно до п. 13.1 Додаткової угоди №3 від 10.10.2011, обсяг теплової енергії, який постачається Споживачу в розрахунковому періоді, визначається Теплопостачальною організацією розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження об’єктів (згідно СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляція и кондиционирование") з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, визначеної згідно СНиП 2.01.01-82 (Строительная климатография и геофізика) та наведений в п. 3 Додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", який є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 15 Додаткової угоди №3 від 10.10.2011 встановлений наступний порядок розрахунків:
- оплата вартості теплової енергії, визначеної розрахунковим способом в п. 3 додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", проводиться "Споживачем" плановим платежем до 30 числа поточного місяця.
- кінцевий розрахунок вартості теплової енергії визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться "Споживачем" до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку.
Позивач зазначає, що за період з 01.10.2015 р. до 31.05.2016 р. за відпущену теплову енергію нараховано до сплати 21 967,65 грн. Однак, в порушення взятих відповідачем зобов'язань, за вказаний період було сплачено лише 4 928,90 грн. Таким чином, за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 17 038,75 грн. (розрахунок а.с. 9).
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 17 038,75 грн. пені, 189,89 грн. 3% річних та 702,53 грн. інфляційних втрат.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних робіт, вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 038,75 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Твердження відповідача про часткове погашення суми боргу в розмірі 2 000,00 грн. суд не приймає до уваги, оскільки з поданої копії квитанції не вбачається за яким договором та рахунком сплачено борг.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно ч. 3 статті 1 Закону України №686 - ХІУ від 20.05.1999 року "Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.
Відповідно до п. 17 Договору в редакції додаткової угоди №3 у разі несплати у вказані в договорі строки нараховується пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно з Законом України "Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" №686-ХІ від 20.05.1999 р., а також стягується 3% річних та інфляційні втрати простроченої суми згідно зі статтею 625 ЦК України.
У відповідності до змісту статей 6, 627 Цивільного кодексу України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
На підставі п. 17 Договору (в редакції додаткової угоди) та Закону України "Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" позивачем нараховано та заявлено до стягнення 17038,75 грн. пені за період з 15.11.2015 р. до 05.06.2016 р. за грошові зобов’язання жовтня 2015 року - квітня 2016 року.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати теплової енергії, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені відповідають вимогам договору та чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам договору та чинного законодавства.
Відповідач у своїй заяві вих. №12 від 28.07.2016 р. (а.с. 41) просить суд зменшити розмір пені до 2 645,42 грн.
Позивач проти зменшення пені заперечував повністю.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
З огляду на обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування заявленого клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення.
Крім того, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення, однак останнім не надано графіку погашення заборгованості та не визначено розмір щомісячного платежу.
Як зазначено у п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення, відповідно до 7.2. Постанови можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
На думку суду, викладені в заяві обставини не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання рішення суду, не враховані матеріальні інтереси позивача, його фінансовий стан.
При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Виходячи із змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
У відповідності до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Споживчого товариства "Машівський райунівермаг" (вул. Леніна, 126, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, 39400, код 31580415) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36008, код 03338030) 17038,75 грн. основного боргу, 17 038,75 грн. пені, 189,89 грн. 3 % річних, 705,53 грн. інфляційних втрат та 1 378,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.
Повне рішення складено 22.08.2016 р.
Суддя Кульбако М.М.
Суд | Господарський суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 15.08.2016 |
Оприлюднено | 09.09.2016 |
Номер документу | 60890805 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Полтавської області
Кульбако М.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні