Постанова

від 18.08.2016 по справі 910/2756/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2016 р. Справа№ 910/2756/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Алданової С.О.

за участю представників

від позивача: Куракін Ю.В., дов. б/н від 10.02.2016р.

від відповідача: Середа Ю.В. за дов. № 135-01 від 01.02.2016 р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний

інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства

"Укрдіпродор"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 30.03.2016 р.

по справі № 910/2756/16 (суддя: Чебикіна С.О.)

за позовом Приватного підприємства "Рівнедорпроект"

до Державного підприємства "Український державний

інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства

"Укрдіпродор"

про стягнення 124 074,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Рівнедорпроект" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" про стягнення 69 608,40 грн. заборгованості по орендній платі, 9 729,92 грн. пені, 3 026,54 грн. 3% річних, 41 709,53 грн. інфляційних втрат за договором оренди №б/н від 01.10.2012 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.03.2016р. у справі № 910/2756/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" на користь Приватного підприємства "Рівнедорпроект" 69 608 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот вісім) грн. 40 коп. заборгованості по орендній платі, 3 026 (три тисячі двадцять шість) грн. 54 коп. 3% річних, 41 709 (сорок одна тисяча сімсот дев'ять) грн. 53 коп. інфляційних втрат та 1 715 (одна тисяча сімсот п'ятнадцять) грн. 18 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Державне підприємство "Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2016р. у справі № 910/2756/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової прави між суддями апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" від 31.05.2016 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 р. у справі № 910/2756/16 колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Алданова С.О. прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" у справі № 910/2756/16 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 04.07.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 р. у справі № 910/2756/16 продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 16.08.2016р.

В судовому засіданні 16.08.2016р. оголошено перерву до 18.08.2016р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

16.08.2016р. через відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі щодо розрахунку 3% річних та інфляційних збитків.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2016р. у справі № 910/2756/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.10.2012 року між Приватним підприємством "Рівнедорпроект" (орендодавець) та Державним підприємством - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" (орендар) було укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове строкове платне володіння і користування частину приміщення загальною площею 42 кв. м. згідно додатку №1 до договору (надалі майно), обліковується на балансі ПП "Рівнедорпроект" та знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Міцкевича, 9-А/75 (п.1.1. договору оренди з урахуванням змін і доповнень внесених додатковою угодою №1 від 02.01.2013 року).

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі незалежної оцінки вартості майна згідно додатку 2 до договору і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - 11 777,48 грн. без ПДВ. Додатково до орендної плати нараховується єдиний податок у розмірі 5% та порядку, визначеному чинним законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за перший місяць оренди.

Відповідно до п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, згідно наданих орендодавцем рахунків. В орендну плату входять компенсація за використання води, електроенергії, послуги з теплопостачання, телекомунікаційні послуги, інтернет, послуги з обслуговування охоронної і пожежної сигналізації. Використовуються офісні меблі орендодавця.

Згідно п. 3.3. договору орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, згідно наданих орендодавцем рахунків.

На підтвердження виконання свого зобов'язання за договором оренди позивач надав акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 02.01.2013 року, який підтверджує факт передачі орендодавцем орендареві орендованого майна.

02.06.2014 року між сторонами було укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна (угода), за умовами якої сторони домовились достроково розірвати з 01 липня 2014 року договір оренди нерухомого майна від 01.10.2012 року, який укладено строком на 2 роки 3 місяці, що діє з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року (п.1 угоди).

Згідно п. 2 угоди розірвання договору оренди нерухомого майна не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендну плату у повному обсязі, яка станом на 01.06.2014 року склала 174 852,61 грн. (п.2. угоди).

Згідно п. 3 угоди орендар зобов'язався погасити вищевказану заборгованість на протязі 90 днів з моменту розірвання договору оренди нерухомого майна.

Згідно частини першої ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), як загальної норми права, за договором (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно частини першої ст. 284 ГК України орендна плата є істотною умовою договору. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша ст. 286 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 02.01.2013 року, угодою про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна від 02.06.2014 року, які підписані представниками обох сторін, умовами договору, рахунками, реєстром видачі рахунків відповідачу, банківськими виписками та випискою з карти рахунку №361 за період з 01.10.2012 року по 30.06.2015 року підтверджується існування заборгованості у відповідача перед позивачем за період з 01.12.2013 року по 30.06.2015 року по орендній платі у розмірі 69 608,40 грн.

Також розмір заборгованості відповідача в сумі 69 608,40 грн. підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 30.06.2015 року та підписаний уповноваженими представниками обох сторін. Посилання відповідача на те, що акт звірки взаємних розрахунків від 30.06.2015 року не є належним доказом у справі, з тих підстав, що не містить номеру, дати укладеного договору та періоду виникнення заборгованості, судом не приймається до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів існування між сторонами інших правовідносин ніж за договором оренди №б/н від 01.10.2012 року.

27.01.2016 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу щодо сплати заборгованості в сумі 69 608,40 грн., яку ним було отримано 05.02.2016 року.

На момент розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів сплати вказаної заборгованості.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 69 608,40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі.

Також, позивач просить суд стягнути пеню в розмірі 9 729,92 грн.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків спеціальної давності до вимог про стягнення пені та просив суд застосувати до спірних правовідносин положення щодо наслідків спливу строку позовної давності.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4. угоди про дострокове розірвання договору оренди передбачено, що за порушення термінів оплати орендар сплачує пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми заборгованості за кожний прострочений день.

Позивачем за період з 01.09.2014 року по 28.02.2015 року нараховано відповідачу пеню за прострочення оплати заборгованості із орендної плати у розмірі 9 729,92 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до п. 3 угоди про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна від 02.06.2014 року відповідач повинен сплатити вищевказану заборгованість на протязі 90 днів з моменту розірвання договору оренди нерухомого майна, а саме до 03.09.2014 року.

Тобто, порушення зобов'язання з оплати вказаної заборгованості починається з 04.09.2014 року.

Таким чином, позовна давність щодо нарахування пені сплила 05.09.2015 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог про стягнення пені, оскільки позивач звернувся з позовом до сулу 18.02.2016р., тобто з пропуском спеціального строку позовної давності.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 41 709,53 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3 026,54 грн. 3% річних нарахованих за період з 01.09.2014 року по 11.02.2016 року

В процесі розгляду справи в апеляційній інстанції позивачем було надано уточнений розрахунок 3% річних та інфляційних збитків.

В обґрунтування даного розрахунку позивач зазначає, що позивачем при розрахунку 3% річних у сумі 3 026,54 грн. та інфляційних збитків у сумі 41 709,53 грн. було невірно враховано період прострочення відповідно до вимог угоди від 02.06.2014р. про розірвання договору оренди нерухомого майна від 01.10.2012р.

Отже, згідно умов зазначеної угоди період прострочення з якого орендар мав сплатити орендну плату у повному обсязі почався з 01.10.2014р., а не з 01.09.2014р., згідно розрахунку позивача.

Таким чином, за період прострочення виконання зобов'язання з 01.10.2014р. по 11.02.2016р. сума 3% річних становить 2 854,90 грн. та інфляційних збитків становить 38 572,29 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача наданим до суду апеляційної інстанції та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних підлягають задоволенню, а саме 3% річних в розмірі 2 854,90 грн. та інфляційних збитків в розмірі 38 572,29 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 30.03.2016р. у справі № 910/2756/16 підлягає зміні в частині стягнення інфляційних збитків у сумі 38 572,29 грн. та 3% річних у сумі 2 854,90 грн., в іншій частині рішення слід залишити без змін.

За приписами статті 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

2

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 0.03.2016р. у справі № 910/2756/16 змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини в такій редакції:

«Стягнути з Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" (03037, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 39/1; код 05416892) на користь Приватного підприємства "Рівнедорпроект" (33016, м. Рівне, вул. Коновальця, 15, кв. 52; код 21081149) 69 608,40 грн. заборгованості по орендній платі, 2 854,90 3% річних, 38 572,29 грн. інфляційних втрат та 1 650,452 грн. судового збору».

3. В іншій частині рішення залишити без змін.»

4. Стягнути з Приватного підприємства "Рівнедорпроект" (33016, м. Рівне, вул. Коновальця, 15, кв. 52; код 21081149) на користь Державного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" (03037, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 39/1; код 05416892) судовий збір у розмірі 64,58 грн. за розгляд апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Київ.

6. Матеріали справи № 910/2759/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

С.О. Алданова