Постанова

від 05.09.2016 по справі 805/1745/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2016 р.                                                   Справа № 805/1745/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом комунальної медичної установи «Стоматологічна поліклініка № 2» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.06.0216 року № 0011251302/6551 у розмірі 7402,07 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Комунальна медична установа «Стоматологічна поліклініка № 2» звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.06.0216 року № 0011251302/6551 у розмірі 7402,07 грн.

Адміністративним позов обґрунтовують тим, що 13.06.2016 року ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI із змінами та доповненнями, прийняте рішення № 0011251302/6551 «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску», на підставі якого на Комунальну медичну установу «Стоматологічна поліклініка № 2» накладено штраф у розмірі 6326, 49 грн. та нараховане пеню у розмірі 1075,58 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску з період з 21.06.2014 року по 08.07.2014 року.

Вважають, що рішення про нарахування штрафу та пені було прийняте з порушенням норм діючого законодавства, грубо порушує права та законні інтереси позивача.

Просили суд, скасувати у повному обсязі Рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 13.06.2016 року № 0011251302/6551 Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області стосовно Комунальної медичної установи «Стоматологічна поліклініка № 2».

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.

Комунальна медична установа «Стоматологічна поліклініка № 2» зареєстрована в якості юридичної особи, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (ЄДРПОУ 03099074), місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Велика Садова, 74.

13.06.2016 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області, прийнято рішення № 0011251302/6551 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 7402, 07 грн.

Як вбачається з матеріалів справи станом на 13.06.2016 року Позивачем перерахований до бюджету єдиний внесок у повному обсязі: за травень 2014 року у сумі 63264,97 грн. терміном сплати не пізніше 20.06.2014 року, фактично сплачений 07.07.2014 року, тобто з затримкою на 18 календарних днів.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить скасувати рішення, оскільки вважає його такими, що прийняте з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством України.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 31 ст. 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» органи доходів і зборів – центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці – підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Наряду з викладеним суд враховує наступне.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції – територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30.10.2014 року № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, місто Краматорськ Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам – підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 93 такого змісту:

платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції – час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

На звернення КМУ «Стоматологічна поліклініка № 2» щодо засвідчення форс-мажорних обставин, Донецька Торгово-промислова палата видала сертифікат № 6693 від 18.08.2016 року про форс-мажорні обставини, яким засвідчили форс – мажорні обставини (обставини непереробної сили), зокрема: зупинення казначейського обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у непідконтрольних містах Донецької області, акти тероризму на території Донецької області.

Поряд з тим, відповідно до приписів ч. 2 ст. 72 КС України обставини, визнані судом загальновідомими не потрібно доказувати. Загальновідомо є обставина, що на території Донецької області триває антитерористична операція.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо прийняття рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 1 частини 2 зазначеної норми Закону визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність рішення органу владних повноважень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО», ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов комунальної медичної установи «Стоматологічна поліклініка № 2» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 13.06.0216 року № 0011251302/6551 у розмірі 7402,07 грн. – задовольнити.

Скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 13.06.2016 року № 0011251302/6551 Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області стосовно Комунальної медичної установи «Стоматологічна поліклініка № 2».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                             Тарасенко І.М.