Постанова

від 31.08.2016 по справі 805/1923/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2016 р. Справа №805/1923/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., за участю секретаря судового засідання Лазник І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного архіву Донецької області Донецької обласної державної адміністрації

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 10 червня 2016 року № 0010861302/6444 на загальну суму 59501 грн. 70 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Пирожкова Н.В., Вакуленко А.В. - за дов. від 29.06.2016р.

від відповідача: Пожидаєва О.О. - за дов. від 08.07.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Державним архівом Донецької області Донецької обласної державної адміністрації заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 10 червня 2016 року № 0010861302/6444.

Позивач вважає, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 10 червня 2016 року № 0010861302/6444 прийнято з порушенням норм діючого законодавства, грубо порушує права та законні інтереси позивача, посилаючись на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яким введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що позивач не звертався до контролюючого органу з заявою та сертифікатом Торгово-промислової палати України відповідно до норм статті 10 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 201 року № 1669-VII.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державний архів Донецької області Донецької обласної державної адміністрації зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 03494586, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 31 серпня 2016 року № 1605151400392.

Судом встановлено, що 10 червня 2016 року відповідно до частини 10 пункту 2, частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 0010861302/6444, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 6969 грн. 55 коп. за період з 13 вересня 2014 року по 5 листопада 2014 року, у розмірі 39455 грн. 64 коп. за період з 11 лютого 2016 року по 16 травня 2016 року та нарахована пеня у розмірі 13076 грн. 51 коп., що разом складає 59501 грн. 70 коп.

Як вбачається із заперечень відповідача, розрахунку штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до рішення від 28 квітня 2016 року № 0005481302/3384 та звітів про суми нарахованої заробітної плати з додатками, наявних в матеріалах справи, позивачем до контролюючого органу наданий звіт за липень 2014 року від 12 вересня 2014 року № 1411223648, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 62224 грн. 74 коп. з граничним терміном сплати 12 вересня 2014 року. 22 вересня 2014 року, 30 вересня 2014 року та 20 жовтня 2014 року, позивачем погашена у повному обсязі (платіжні доручення від 22 вересня 2014 року № 203, 199, 202, 198, від 30 вересня 2014 року № 212, 205, 207, 213, 206, від 20 жовтня 2014 року № 230, 235,) недоїмка по єдиному внеску у сумі 57135 грн. 91 коп., з урахуванням переплати у сумі 18040 грн. 06 коп., яка виникла по звіту за липень 2014 року. Також позивачем до контролюючого органу наданий звіт за вересень 2014 року від 4 листопада 2014 року № 1413247016, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 41612 грн. з граничним терміном сплати 4 листопада 2014 року. 30 жовтня 2014 року позивачем погашена у повному обсязі (платіжні доручення від 30 жовтня 2014 року № 246, 254, 245, 253, 252) недоїмка по єдиному внеску у сумі 38944 грн. 42 коп., з урахуванням переплати у сумі 16101 грн. 23 коп., яка виникла по звіту за вересень 2014 року. Позивачем до контролюючого органу наданий звіт за листопад 2014 року від 10 лютого 2016 року № 1604964796, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 71142 грн. 48 коп. з граничним терміном сплати 10 лютого 2016 року. Платіжними дорученнями від 12 лютого 2016 року № 12, від 26 лютого 2016 року № 16, від 14 березня 2016 року № 20, від 29 березня 2016 року позивачем погашена недоїмка по єдиному внеску у сумі 519351 грн. 89 коп., з урахуванням переплати у сумі 21313 грн. 80 коп., яка виникла по звіту за листопад 2016 року. Позивачем до контролюючого органу наданий звіт за грудень 2014 року від 12 лютого 2016 року № 1605243010, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 78153 грн. 82 коп. з граничним терміном сплати 12 лютого 2016 року. Платіжними дорученнями від 29 березня 2016 року № 44, від 11 квітня 2016 року № 48, від 14 квітня 2016 року № 52, від 28 квітня 2016 року № 59, від 12 травня 2016 року № 72, та висновком про перерахування коштів від 16 травня 2016 року № 22 частково погашена недоїмка по єдиному внеску у сумі 22089 грн. 76 коп. Позивачем до контролюючого органу наданий звіт за січень 2016 року від 17 лютого 2016 року № 1605735296, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 17004 грн. 45 коп. з граничним терміном сплати 22 лютого 2016 року. Висновком про перерахування коштів від 16 травня 2016 року № 22 у повному обсязі погашена недоїмка по єдиному внеску у сумі 175675 грн. 11 коп. Позивачем до відповідача наданий звіт за лютий 2016 року від 18 травня 2016 року № 160748667, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 20930 грн. 71 коп. з граничним терміном сплати 21 березня 2016 року. Висновком про перерахування коштів від 16 травня 2016 року № 22 частково погашена недоїмка по єдиному внеску у сумі 175675 грн. 11 коп., а також наданий звіт за березень 2016 року від 18 квітня 2016 року № 1609133238, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 31360 грн. 53 коп. з граничним терміном сплати 20 квітня 2016 року. Висновком про перерахування коштів від 16 травня 2016 року № 22 погашена недоїмка по єдиному внеску у сумі 175675 грн. 11 коп.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 201 року № 1669-VII (надалі - Закон № 1669). Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке втратило чинність 2 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, м. Краматорськ Донецької області було віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Краматорськ Донецької області знову віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 9-3 такого змісту (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин): платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Отже, для застосування положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що 24 червня 2016 року за вихідним номером 01-30/160 позивачем до відповідача була направлена відповідна заява про звільнення від виконання своїх обов'язків, яка була отримана відповідачем 2 липня 2016 року, про що свідчить відбиток вхідного штампу відповідача на заяві. Тому суд не приймає посилання відповідача на ненадходження даної заяви до контролюючого органу. Крім того, з цього приводу суд зазначає, що вищезазначеним Законом визначений період, протягом якого така заява подається, а саме не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Станом на день розгляду справи антитерористична операція не закінчена. Крім цього, суд зазначає, що норма, яка стосується не застосування штрафних та фінансових санкцій, передбачених статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, не містить у собі такої умови як подання заяви.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Пунктом 5 статті 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Краматорськ. В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р.

За змістом частини 1 статті 58 Конституції України термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку. Преамбулою Закону № 1669 встановлено, що цей закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Судом також встановлено, що позивачу Донецькою торгово-промисловою палатою видано сертифікат від 28 липня 2016 року № 6579 про настання обставин непереборної сили, яким засвідчені настання обставин непереборної сили з 1 липня 2014 року.

Стосовно 2016 року суд зазначає, що, як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, контролюючими органами в особі відповідача та ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька були штучно сформовані підстави для застосування штрафних санкцій, у зв'язку із переходом позивача на облік з однієї податкової інспекції до іншої, та несвоєчасним перерахуванням коштів, які були сплачені позивачем у 2016 році своєчасно та у повному обсязі, однак безпідставно віднесені відповідачем на погашення нарахувань листопада-грудня 2014 року, та несвоєчасним перерахуванням на підставі висновку від 16 травня 2016 року № 22 з рахунку однієї податкової інспекції до іншої, без наявності вини з боку позивача, що спричинило інший, більш тривалий період (кількість днів затримки) нарахування штрафних санкцій та пені. Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що фактом сплати та датою сплати є складення висновку іншим податковим органом про перерахування коштів позивача, оскільки фактично сплата відбулася в інші періоди.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність в цілому спірного рішення від 10 червня 2016 року № 0010861302/6444 в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір відповідно до платіжного доручення від 29 червня 2016 року № 9 на суму 1450 грн.

Суд зазначає, що позивачем при зверненні до суд з адміністративним позовом було сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме замість 1378 грн. було сплачено 1450 грн. З цього приводу, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що у відповідності до норм статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674 позивач має право звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору, яке буде прийнято та розглянуто судом у відповідності до діючого законодавства України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного архіву Донецької області Донецької обласної державної адміністрації до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 10 червня 2016 року № 0010861302/6444 на загальну суму 59501 грн. 70 коп., задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 10 червня 2016 року № 0010861302/6444 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 59501 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот одна гривня) 70 коп.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного архіву Донецької області Донецької обласної державної адміністрації витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 31 серпня 2016 року. Постанова у повному обсязі складена 5 вересня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.