Постанова

від 29.08.2016 по справі 805/2419/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2016 р. Справа №805/2419/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14-00

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Маковецькій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Дружківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

про визнання протиправними дій, скасування арешту майна позивача та заборону його відчуження, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до Дружківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не зняття арешту з майна позивача;

- скасувати арешт майна позивача та заборону його відчуження, накладені постановою Дружківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 6 грудня 2005 року АА № 356148 (реєстраційний номер обтяження 2891260).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він в процесі підготовки документів для укладення договору купівлі-продажу своєї квартири з довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна дізнався про наявність арешту на все його майно. У вказаній довідці, зокрема, зазначено, що арешт на майно накладено відповідно до постанови Державної виконавчої служби Дружківського міського управління юстиції від 6 грудня 2005 року АА № 356148. Звернувшись до відповідача із заявами щодо надання інформації про підстави накладення арешту та стосовно відповідного виконавчого провадження, а також щодо зняття арешту, позивач отримав від органу виконавчої служби листи із повідомленням про факт відсутності у відділі інформації по вказаному виконавчому провадженню та про відмову у знятті арешту (а.с. 4-6).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом (а.с. 43-44).

До суду позивач не з'явився, у заяві, отриманій судом 22 серпня 2016 року, просив провести судове засідання 22 серпня 2016 року та розглядати питання по суті без його участі (а.с. 29).

Представник відповідача до суду не з'явився, у заяві, яка надійшла до суду 29 серпня 2016 року, просив розглянути справу без участі представника відділу.

Заперечень проти позову та будь-яких матеріалів, які приймались відповідачем до уваги при прийнятті спірної постанови та вчиненні спірних дій, а також інших матеріалів, які мають значення для вирішення справи, відділом виконавчої служби суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що позивач та представник відповідача до судового засідання не з'явились, суд вважає за можливе провести судове засідання без здійснення фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, викладених у позові, під час підготовки та оформлення документів на продаж квартири у червні 2016 року ОСОБА_1 дізнався про існування спірного арешту, а саме - з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), розділ «Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна».

В матеріалах справи міститься копія зазначеної довідки, арешт на кладений на все майно його власника - ОСОБА_1, реєстраційний номер обтяження 2891260, дата реєстрації арешту та суб'єкт реєстрації - 20 лютого 2006 року, Дружківська державна нотаріальна контора, заявник - Державна виконавча служба Дружківського міського управління юстиції» (а.с. 4, 7-9).

З метою з'ясування підстав накладення арешту та отримання інформації щодо рішення по виконавчому провадженню, згідно якого накладався арешт, з'ясування місцезнаходження цього виконавчого провадження, стану виконавчого провадження та вирішення питання щодо чинності арешту, позивач звернувся 29 червня 2016 року до начальника ВДВС Дружківського міського управління юстиції Хащенкової Н.Ю. із відповідним запитом від 29 червня 2016 року (а.с. 10).

Листом Дружківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за підписом начальника відділу Хащенкової Н.Ю. від 1 липня 2016 року № Д-218пр-4/8/8472 позивача у відповідь на його заяву повідомлено, що за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, виконавчі провадження, за яким позивач є боржником та які датовані 2005 року відсутні, оскільки на той час реєстрація проваджень не проводилась. Оскільки згідно з п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах держаної виконавчої служби термін зберігання завершених виконавчих проваджень складає три роки, у відділі відсутня інформація стосовно виконавчого провадження, в рамках якого накладено арешт АА № 356148 від 6 грудня 2005 року (а.с. 11).

Отримавши таку відповідь, 18 липня 2016 року позивач знов звернувся до Дружківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в області із клопотанням про зняття арешту з його майна, накладеного постановою АА № 356148 від 6 грудня 2005 року (а.с. 12), але отримав відмову (від 21 липня 2016 року № Д245пр4/8), яка вмотивована відсутністю у відділі будь-якої інформації стосовно вказаного виконавчого провадження (а.с. 13).

Будучи незгодним із накладеним на його майно арештом позивач звернувся до суду із даним позовом (а.с. 20).

При вирішення питання щодо належності відповідача у даній справі, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна постанова прийнята 6 грудня 2005 року Державною виконавчою службою Дружківського міського управління юстиції (а.с. 8).

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29 серпня 2016 року відсутня інформація щодо вказаної юридичної особи.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (в чинній редакції) органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» (в редакції, яка діяла станом на час прийняття спірної постанови) до складу органів ДВС віднесено Департамент державної виконавчої служби, який є урядовим органом державного управління та який діє у складі Міністерства юстиції України, на яке покладається реалізація єдиної державної політики у сфері примусового виконання рішень, до складу Департаменту входять: державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя; державна виконавча служба у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

При вирішенні питання щодо належного відповідача у справі суд зазначає наступне.

Відповідно до Указу Президента України «Питання Міністерства юстиції України» від 20 квітня 2005 року № 701/2005, Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2005 року № 320 «Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства юстиції», Закону України «Про внесення змін до законів України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження» від 23 червня 2005 року № 2716-IV, Положення про департамент Державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 3 серпня 2005 року № 711 та наказів Міністерства юстиції України від 18 серпня 2005 року № 1474/к та від 19 серпня 2005 року № 1482/к, - ліквідовано Департамент ДВС як структурний підрозділ центрального апарату Міністерства юстиції та відділи ДВС як структурні підрозділи територіальних управлінь юстиції і створено у складі Мін'юсту та на базі органів ДВС Департамент ДВС як урядовий орган державного управління, а також ДВС областей, міст, районів.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію Департаменту державної виконавчої служби» від 16 листопада 2006 року № 1622У ліквідовано Департамент ДВС як урядовий орган державного управління на підставі, замість якого створено Департамент у складі Міністерства юстиції України, відділи ДВС знову утворено у складі відповідних районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції.

Указом Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 створена ДВС, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра юстиції України; в регіонах створюються управління ДВС, які увійшли до складу головних управлінь юстиції, а також відділи ДВС відповідних районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції.

У 2011 році знов ліквідовано Департамент ДВС у складі Мін'юсту та утворено ДВС України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра юстиції України (Указ Президента України від 6 квітня 2011 року № 385/2011 Про затвердження Положення про Державну виконавчу службу України).

21 січня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції», якою ліквідовано ДВС та покладено на Міністерство юстиції України завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи

надання безоплатної правової допомоги» вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком, в якому, серед інших, зазначено Дружківське міське управління юстиції Донецької області.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які містяться на офіційному сайті Мінюсту України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), станом на 30 серпня 2016 року відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дружківське міське управління юстиції Донецької області (код ЄДРПОУ 25687966) перебуває в стані припинення.

У той же час, відповідно до даних цього реєстру Дружківський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34908999) не перебуває в процесі припинення.

Згідно Типового положення про відділ державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 20 квітня 2016 року № 1183/5, зареєстрованого в Мін'юсті 22 квітня 2016 року за № 618/28748, Відділ державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, є структурним підрозділом та підпорядковується головним територіальним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі через відповідні управління державної виконавчої служби Головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

Враховуючи наведене вище суд дійшов висновку про те, що Дружківський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області є належним відповідачем у даній справі.

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (тут і надалі - в редакції, що діяла на момент прийняття спірної постанови про арешт майна) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.ч. 2, 5, 6 ст. 24 Закону № 606-ХІV державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 Закону № 606-ХІV державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до ст. 24 цього Закону. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Згідно з ст. 4 Закону № 606-ХІV заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника.

Як визначено у ч. 1 ст. 50 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ст. 55 Закону № 606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 606-ХІV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 18 серпня 2016 року про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду зобов'язано відповідача в разі заперечення проти позову надати суду: письмові заперечення проти позову та матеріали на підтвердження цих заперечень; для долучення до матеріалів справи - належним чином засвідчені копії: постанови про арешт майна боржника (позивача у справі) та оголошення заборони на його відчуження від 6 грудня 2005 року, в рамках АА № 356148 (реєстраційний номер обтяження 2891260); для огляду в судовому засіданні - матеріали виконавчого провадження № 356148 (або належним чином засвідчені копії цих матеріалів) (а.с. 26).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вже зазначалось судом, заперечень проти позову, будь-яких матеріалів на підтвердження цих заперечень та витребуваних судом оригіналів або належним чином засвідчених копій спірної постанови та інших матеріалів виконавчого провадження, в межах якого вона прийнята, відповідачем суду не надано.

Враховуючи наведене, суд позбавлений можливості дослідити вказані матеріали та встановити - чи дотримано відділом виконавчої служби порядок прийняття спірної постанови, чи завершено зазначене виконавче провадження та які рішення приймались в межах даного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 606-ХІV, якою передбачались наслідки завершення виконавчого провадження, у разі закінчення виконавчого провадження згідно із ст. 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із ст. 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із ст. 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У зв'язку зі змінами, внесеними до Закону № 606-ХІV, які вступили в силу 8 березня 2011 року, наслідки завершення виконавчого провадження зазначені у ст. 50 цього Закону, згідно з ч. 1 якої (у редакції, яка діяла від 8 березня 2011 року по 18 січня 2013 року), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. З 18 січня 2013 року (діє по теперішній час) редакція ст. 50 цього Закону змінена, перелік виключних випадків, коли закінчення виконавчого провадження не має наслідком зняття арешту, накладеного на майно боржника, та скасування інших вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, доповнено випадком офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

У зв'язку із тим, що суд позбавлений можливості дослідити матеріали виконавчого провадження, в межах якого накладено спірний арешт на майно, - не вбачається за можливе встановити - чи мали місце при закінченні даного виконавчого провадження вищевикладені виключні випадки, коли закінчення виконавчого провадження не має наслідком зняття арешту з майна, накладеного під час виконання виконавчого провадження. Відповідно, суд позбавлений і можливості встановити - чи мав бути знятий арешт з майна позивача та заборона його відчуження, накладені постановою ДВС Дружківського МУЮ від 6 грудня 2005 року АА № 356148 (реєстраційний номер обтяження 2891260), по завершенню виконавчого провадження ( у випадку такого завершення), в межах якого приймалась ця постанова.

Частиною 3 ст. 60 Закону № 606-ХІV (чинна редакція; діяла на момент звернення позивача 18 липня 2016 року до відповідача із заявою про зняття спірного арешту з майна) передбачено, що з майна боржника арешт може бути знятий за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи відсутність у відповідача станом на час звернення до відділу позивача із заявами про зняття арешту з майна матеріалів виконавчого провадження № АА № 356148 (про що зазначено у листах органу виконавчої служби від 1 та 21 липня 2016 року та не спростовано матеріалами справи), відповідач не мав можливості встановити - чи мали місце порушення порядку накладення спірного арешту, встановленого Законом № 606-ХІV.

Отже, відмова відповідача зняти арешту з майна позивача, викладена у листі від 21 липня 2016 року № Д245пр4/8, є обґрунтованою та правомірною.

Відповідно, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій відповідача щодо не зняття арешту з майна позивача не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування спірного арешту майна позивача та заборони його відчуження суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 зазначеного Кодексу передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності існування станом на час розгляду даної адміністративної справи арешту всього майна позивача, накладеного постановою Державної виконавчої служби Дружківського міського управління юстиції від 6 грудня 2005 року АА № 356148.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд зауважує, що Законом № 606-ХІV передбачено зняття арешту з майна, а не його скасування, як про це просить позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких обставин, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зняти арешт з майна позивача та заборону його відчуження, накладені постановою Державної виконавчої служби Дружківського міського управління юстиції від 6 грудня 2005 року АА № 356148 (реєстраційний номер обтяження 2891260).

За правилами ч. 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» (чинна редакція) у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 102,42 грн.

Враховуючи, що судом задоволену одну з двох позовних вимог немайнового характеру, суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме - у сумі 551,20 грн, сплачений ОСОБА_1 за одну з позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (0,4 розміру мінімальної заробітної плати, яка становила 1 378,00 грн станом на 1 січня календарного року).

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дружківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування арешту майна позивача та заборону його відчуження - задовольнити частково.

Зняти арешт з всього майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) та заборону його відчуження, накладені постановою Державної виконавчої служби Дружківського міського управління юстиції від 6 грудня 2005 року АА № 356148 (реєстраційний номер обтяження 2891260).

Стягнути з бюджетних асигнувань Дружківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34908999) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивні частини проголошені у судовому засіданні.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 5 вересня 2016 року.

Суддя Волгіна Н.П.