Постанова

від 18.08.2016 по справі 810/1995/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 року 810/1995/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів» до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика бакалейних продуктів" з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06 серпня 2015 року № 0001852200.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновок відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених документів сформовано податковий кредит. Проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом і неправомірно нарахував грошові зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні. Таким чином, рішення відповідача є незаконним, оскільки при його прийнятті невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заперечення проти позовної заяви не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно положень частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика бакалейних продуктів" зареєстровано як юридичну особу 07.09.2006 та присвоєно код юридичної особи 34514827. Основними видами діяльності підприємства є: виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, виробництво цукру, оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, пакування. Як платник податків перебуває на обліку в Тетіївській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 17.07.2015 по 23.07.2015 на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.82 Податкового кодексу України та у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ФР ДФС України від 09.06.2015 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фабрика бакалейних продуктів" з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ "Арарат Трейд" у період з 01.12.2014 по 31.12.2014.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 24.07.2015 №137/220/34514827, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Фабрика бакалейних продуктів" вимог податкового законодавства, а саме:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періодах, що перевірялись, на загальну суму 119153,50 грн., в тому числі за грудень 2014 року на суму 119153,50 грн.;

- п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.10.3 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік під час здійснення фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Арарат Трейд" (ЄДРПОУ) у періоді з 01.12.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 595767,50 грн.

Такі висновки податковий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Фабрика бакалейних продуктів" та ТОВ "Арарат Трейд". Крім того, в акті від 24.07.2015 року №137/220/34514827 Тетіївська ОДПІ вказує на те, що при перевірці використано наступні документи: оборотно-сальдові відомості, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, договору про надання послуг, актів здачі-приймання послуг.

Зі змісту Акту перевірки вбачається , що старшим слідчим з ОВС 6-го відділу СУ КР ГСУ ФР ДФС України майором податкової міліції Михальченко В.М. розслідується кримінальне провадження №32014100040000071 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 212 КК України, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2014.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Дніпропетровської області та м. Києва організованою групою осіб розроблено злочинну схему, яка спрямована на мінімізацію податкових зобов'язань та розкрадання бюджетних коштів за рахунок відображення в бухгалтерському обліку платників податків реального сектору економіки господарських операцій з підприємствами, що мають ознаки фіктивності та які підконтрольні вказаній групі осіб.

Також слідством встановлено, що до групи входять: ОСОБА_2, який є організатором, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Вказані особи протягом березня-серпня 2014 року організували придбання ряду суб'єктів господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема ТОВ "Арарат Трейд" (код 38916893).

В ході досудового розслідування встановлено, що директор, засновник ТОВ "Арарат Трейд", допитаний в якості свідка у кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомила, що вказане вище підприємство зареєструвала за грошову винагороду у розмірі 250 гривень, фінансово-господарською діяльністю зазначеного товариства ніколи не займалась та не мала на меті займатись керівництвом підприємства, первинних документів фінансово-господарської діяльності не підписувала.

Згідно даних, що містяться у реєстраційних документах ТОВ "Арарат Трейд", за юридичною адресою: м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. Ю-А. оф. 3/25 не знаходиться.

Крім того, на стадії досудового розслідування встановлено, що службові особі ТОВ "Фабрика бакалейних продуктів" під час фінансово-господарської діяльності в період 2014-2015 р.р. формували податковий кредит за рахунок підприємства ТОВ "Арарат Трейд", що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

На підстави викладеного вище, відповідач дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ "Арарат Трейд" договір №10/14 від 01.10.2014 не був спрямований на виконання його предмету.

На підставі результатів акту від 24.07.2015 року №137/220/34514827 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0001852200 від 06.08.2015 року про накладення на позивача сум грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 119 153,50 грн., за штрафними санкціями - 59576,75 грн., а всього на суму 178 730,25 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням звернувся до Головного управління ДФС у Київській області зі скаргою. Рішенням про результати розгляду скарги від 15.10.2015 №2758/10/10-36-10-01-04 Головне управління ДФС у Київській області залишило скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

Не погодившись з таким рішенням Головного управління ДФС у Київській області, позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги №26/90/6/99-99-10-01-01-25 від 08.12.2015 Державна фіскальна служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 06.08.2015 №0001852200 та рішення, прийняте за результатом розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Судом також встановлено, що між ТОВ "Фабрика бакалейних продуктів", в особі директора ОСОБА_7, яка діє на підставі Статуту з однієї сторони (замовник) та ТОВ "Арарат Трейд", в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони (виконавець) укладено договір про надання послуг №10/14 від 01.10.2014, згідно умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню замовнику послуг з передпродажної підготовки товару замовника:

- послуги з сортування, групового упакування, пакетування та стікерування товару;

- послуги з підготовки товару замовника до відвантаження

а замовник зобов'язується оплатити виконавцю надані послуги на умовах передбачених даним договором.

Також суду надані акти здачі-приймання послуг від 02.12.2014, 05.12.2014, 08.12.2014, 09.12.2014, 12.12.2014, 15.12.2014, 17.12.2014, 19.12.2014, 23.12.2014, 24.12.2014, 26.12.2014, 29.12.2014 та 31.12.2014, згідно умов яких, замовник ТОВ "Фабрика бакалейних продуктів" в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі Статуту, з одного боку, та виконавець ТОВ "Арарат Трейд" в особі директора ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту, з другого боку, які разом іменуються Сторонами, склали вказані акти про те, що виконавцем було надано, а замовником прийнято на умовах, передбачених Договором №10/14 від 01.10.2014, послуги з передпродажної підготовки товару замовника:

- послуги з сортування, групового упакування, пакетування та стікерування товару;

- послуги з підготовки товару замовника до відвантаження.

Загальна вартість інформаційних та консультаційних послуг, а також послуг зі стимулювання збуту товарів, які надаються виконавцем замовнику склала 714921 грн., у тому числі ПДВ 20% - 119153,50 грн.

Вказаними актами Сторони засвідчують, що послуги виконавцем замовнику у звітному періоді було виконано належно, згідно з умовами договору, а також вимогами, що звичайно ставляться до таких або подібних послуг. Тому замовник їх приймає від виконавця за цими актами. Сторони претензій одна до одної не мають.

Також на підтвердження реальності виконання умов договору, позивачем надано податкові накладні від 02.12.2014, 05.12.2014, 08.12.2014, 09.12.2014, 12.12.2014, 15.12.2014, 17.12.2014, 19.12.2014, 23.12.2014, 24.12.2014, 26.12.2014, 29.12.2014 та 31.12.2014 в яких відображено загальну суму коштів в розмірі 714921 грн., що тотожно сумі в актах здачі-приймання послуг викладених вище.

Судом встановлено, що перелічені вище документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Виконання сторонами договірних зобов'язань та наявність документів, що підтверджують здійснення господарських операцій за договором №10/14 від 01.10.2014, у тому числі, податкових накладних ТОВ "Арарат Трейд", є підставою для включення до податкового кредиту позивача сум ПДВ за грудень 2014 року.

Таким чином, оскільки господарські операції із контрагентом ТОВ "Арарат Трейд" виконувались згідно з належним чином укладеними договорами, що підтверджується вказаними вище документами, висновок про фактичне невиконання договорів між позивачем та ТОВ "Арарат Трейд" є безпідставним.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість позивача та ТОВ "Арарат Трейд" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що факт вчинення позивачем певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999.

Відповідно до статті 1 вказаного закону господарською операцією це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

Позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів.

Так, наявні в матеріалах договір та додаткові угоди, податкові накладні, акти здачі-приймання, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи, не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

За визначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку послуг позивачу.

Відтак, правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Арарат Трейд" підтверджується податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи та відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом.

Також суд враховує положення статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїм рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Отже, оскільки позивачем спірні суми ПДВ сформовані на підставі дійсних податкових накладних контрагента позивача, висновок відповідача про порушення позивачем п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України та про заниження податку на додану за вересень 2014 року є безпідставним.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договору з надання послуг, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договорів, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.

Разом з тим, позиція відповідача ґрунтуються лише на постанові слідчого про призначення документальної позапланової перевірки позивача, в якій викладений зміст протоколу допиту свідка ОСОБА_6 та зазначені припущення відповідача не підтверджені чинними рішеннями суду.

Відсутні жодні посилання на вироки суду, якими було б встановлено, що контрагент позивача був зареєстрований в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що товари (роботи, послуги) від вказаних контрагентів іншим особам фактично не передавались, а документи фінансово-господарської діяльності складались не уповноваженими на те особами.

Крім того, зі змісту положень частини першої статті 104 Кримінального процесуального кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі, зокрема до таких дій відносить й допит свідка на стадії досудового розслідування.

Отже, протокол слідчої дії, в тому числі і протокол допиту свідка ОСОБА_6 та постанова про призначення перевірки є документами, які фіксують виключно проведення слідчих дій. В свою чергу, інформація, викладена у вказаному протоколі допиту директора не носить преюдиційного значення та не може бути підставою для визначення правомірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в контексті статті 83 Податкового кодексу України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду заперечень на позов та доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нереальність господарських операцій позивача та ТОВ "Арарат Трейд" ґрунтується виключно на постанові про призначення документальної позапланової перевірки, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2680,97 грн. підлягають стягненню з Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 06.08.2015 №0001852200.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 2680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) гривень 97 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика бакалейних продуктів" (ідентифікаційний код 34514827) за рахунок бюджетних асигнувань Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код 39468744).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.