Рішення

від 16.03.2007 по справі 13/380(28/35)-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/380(28/35)-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.07р.

Справа № 13/380(28/35)-06

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", м. Запоріжжя 

до  Дніпропетровського обласного підприємства оптової торгівлі облспоживспілки, м.Дніпропетровськ

3-ї особи без самостійних вимог: Приватного підприємця Корнілової Тетяни Григорівни, м. Дніпропетровськ 

про стягнення 137868 грн. 50 коп.

Суддя  Рудь І.А.

Представники:

  від позивача - Федосова Г.І., начальник юр. відділу, дов. №10/7124-189 від 23.10.2006 р.

  від відповідача - Шаповал М.Г., юрист, довіреність № 181 від 18.12.2006 р.

                           - Шевцов І.В., юрист, довіреність № 180 від 18.12.2006 р.

  від 3-ої особи   - Довгопол З.П., представник, довіреність № 2-1678 від 07.05.2004 р. 

СУТЬ СПОРУ:

Постановою Вищого господарського суду від 23.10.2006р. скасовано Постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 29.06.2006р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2006р. у справі 28/35 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" до  Дніпропетровського обласного підприємства оптової торгівлі облспоживспілки, 3-я особа без самостійних вимог  Приватний підприємець Корнілова Тетяна Григорівна,   про стягнення 137 868 грн. 50 коп.

Справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

24.11.2006р. розпорядженням голови господарського суду Паруснікова Ю.Б. справу передано на новий розгляд судді Рудь І.А.

Відповідно до матеріалів справи, 22.11.2005р. Відкрите акціонерне товариство звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Дніпропетровського обласного підприємства оптової торгівлі облспоживспілки вартості безпідставно спожитих послуг водовідведення у період  з 01.01.2003р. по 15.03.2005р у сумі 137 868грн.50коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що після закінчення строку 31.12.2002р. дії договору на приймання та очищення стічних вод відповідач, ухиляючись від укладання нового договору, безпідставно продовжував користуватися послугами водовідведення та здійснював скид стічних вод на Біологічно очисні споруди позивача.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що у розрахунок суми позовних вимог  за період з 01.01.2003р. по 15.03.2005р. позивач включив об'єми всіх стічних вод 12 підприємств, які є юридичними особами та ведуть самостійну господарську діяльність.

Всі ці підприємства приєднані до каналізаційної мережі відповідача та користуються послугами  насосної станції водовідведення (НСВ) з напірним колектором, яка здійснює  перекачку на очисні споруди  ВАТ «Дніпроенерго»Придніпровської ТЕС.

З 1 січня 2003р. відповідач, за договором оренди від 23.12.2003р., передав НСВ в оренду приватному підприємцю Корніловій Т.Г., з метою її професійного технічного обслуговування та перекачки стоків на очисні споруди, а також забезпечення екологічної безпеки   в Самарському районі. Таким чином, відповідач припинив надавати послуги з прийняття та перекачки стоків на очисні споруди позивача всім 12 підприємствам (субабонентам).

У зв'язку з цим,  починаючи з 01.01.03р. по 03.03.05р., тобто у спірний період, відповідач не укладав договорів ні з позивачем на послугу водовідведення з очищення стічних вод, ні з вищевказаними 12 підприємствами на перекачування стічних вод.

З урахуванням того, що відповідач не укладав договорів з підприємствами ні на послугу перекачування стічних вод на очисні споруди, ні на послугу з очищення стічних вод, він  не отримував кошти за послуги, які не надавав.

Тобто, у  зазначеному спірному періоді 12 підприємств, за відсутності договорів з відповідачем, самостійно, на підставі укладених з ПП Корніловою Т.Г. договорів про прийняття та перекачку промислових стоків на очисні споруди позивача, направляли  позивачу свої стічні води для очищення, тобто саме ці підприємства самостійно отримали від позивача послуги по очищенню своїх стічних вод і саме вони мають оплатити ці послуги, а не відповідач.

Ухвалою господарського суду від 16.12.2005р. було залучено до у часті у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору приватного підприємця Корнілову Т.Г.

В судовому засіданні 15.03.2007р. позивач надав  заяву про зміну підстав позовних вимог, обґрунтовуючи ці вимоги тим, що на підтвердження безпідставного користування  відповідачем послуг водовідведення, позивач надає акт звірки обсягів безпідставного водовідведення, в якому зазначені обсяги за даними  ПП Корнилової Т.Г.-122574куб.м. та обсяги ВАТ «Дніпроенерго»-185637куб.м.  

Просить, відповідно до ст..1213 ЦК України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодувати його вартість, яка  визначається на момент розгляду справи судом. З урахуванням обсягів стічних вод за даними ПП Корнілової Т.Г., але за ціною 1куб.м.- 1грн.09коп., стягнути 137868грн.50коп. та судові витрати.

Відповідач заперечує проти зазначених позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що наданий позивачем акт не може бути належним доказом позовних вимог, так як він є одностороннім, не погодженим з відповідачем.           

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні  оголошувалася перерва з 15.03.2007р. до 19.03.2007р.

За згодою представників сторін, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду, у відповідності зі ст.85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач –ВАТ «Дніпроенерго»звернувся з позовом про стягнення з відповідача-Дніпропетровського обласного підприємства оптової торгівлі Облспоживспілки вартості безпідставно наданих послуг за період 3 01.01.2003 р. по 15.03.2005 р. у розмірі 137 868грн.50коп.

До позовної заяви відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго” надано розрахунок суми позову, складений на підставі листа міського комунального виробничого підприємства „Дніпроводоканал” від 21.03.2005 р. № 2190/9-16 про надання інформації щодо обсягів водоспоживання за наданим переліком підприємств за період 2003-2005р.р.

До вказаного розрахунку суми позовних вимог позивач за період з 01.01.2003 р. по 15.03.2005 р. включив об'єми всіх стічних вод 12-ти підприємств, які є юридичними особами та ведуть самостійну господарську діяльність.

Відповідно до матеріалів справи, на балансі відповідача знаходиться насосна станція водовідведення (НСВ) з напірним колектором, яка здійснює перекачку на очисні споруди позивача стічних вод таких промислових підприємств:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровський дослідний завод „Енергоавтоматика”.

Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський електромеханічний завод”

Приватного підприємства „Айсберг”

Закритого акціонерного товариства ім. Косовського

Промислово-монтажного комбіната Облспоживспілки

Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромисловий комплекс „Самара”

Товариства з обмеженою відповідальністю „БаДМ, Лтд”

Товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортно-експедиційне підприємство „Югінтертранс”

Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровськриба”

Українсько-Болгарського товариства з обмеженою відповідальністю „Бумпаксервіс”

Приватного підприємства „Альянс, Лтд”

Товариства з обмеженою відповідальністю „Строитель”.

Зазначені підприємства приєднані до каналізаційної мережі відповідача та користуються послугами НСВ.

23.12.2002 р. між Дніпропетровським обласним підприємством оптової торгівлі Облспоживспілки (орендодавець) і приватним підприємцем Корніловою Т.Г. (орендар) був укладений договір оренди насосної станції водовідведення і напірного колектора строком на 5 років,  з метою професійного технічного обслуговування та перекачування стоків на очисні споруди позивача, а також для забезпечення екологічної безпеки у Самарському районі, про що було повідомлено відкрите акціонерне товариство „Дніпроенерго”.

Отже, починаючи з 01.01.2003 р. у зв'язку з передачею НСВ в оренду ПП Корнілової Т.Г., відповідач припинив надавати послуги з прийняття та перекачки стоків на очисні споруди позивача всім переліченим вище підприємствам.

За відсутності договорів з відповідачем вищезазначені 12 підприємств самостійно, на підставі укладених з приватним підприємцем Корніловою Т.Г. договорів про прийняття та перекачку промислових стоків, скидали свої стічні води для очищення стічних вод.

Із матеріалів справи вбачається, що з відкритим акціонерним товариством “Дніпропетровський електромеханічний завод” і товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпропетровський дослідний завод „Енергоавтоматика” договори на очищення стічних вод були укладені позивачем починаючи з 01.01.1998 р., а українсько-латвійське товариство з обмеженою відповідальністю і іноземними інвестиціями „БаДМ, Лтд” та приватне підприємство розрахувалися з позивачем за надані послуги по очищенню стоків на послуги по очищенню стоків на підставі рахунків відкритого акціонерного товариства „Дніпроенерго”, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями цих підприємств.

У відповідності з п.п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України облік кількості стічних вод здійснюється:

1) за допомогою приладів обліку;

2) за добовою продуктивністю насосів;

3) за дебітом свердловини;

4) на підставі витрати води на технологічні потреби;

5) на підставі замірів кількості стічних вод, що надходять до комунальної каналізації.

Відповідно до пояснення відповідача, останній має на балансі стаціонарну холодильну камеру загальним об'ємом 600 тонн, яка призначена для зберігання швидкопсувної продукції.

Для виробництва холоду, піддержання в холодильних камерах необхідного для зберігання продукції температурного режиму, сантехнічним проектом, розробленим Міжреспубліканським філіалом проектного інституту Центросоюзу, прийнята система оборотного водопостачання. Ця система передбачає використання 2-х секційної вентиляторної крапельної градирні для постійного охолодження працюючих компресорів. Циркуляція води в системі здійснюється за допомогою двох центр обіжних насосів. А живлення системи оборотного водопостачання здійснюється із загальної водопровідної системи.

Саме технологічний процес виробництва холоду передбачає постійне використання питної води в системі оборотного водопостачання на її живлення, але також ним же передбачається і випаровування води в повітря в процесі її роботи.

Витрати води в існуючої системи, на підставі сантехнічного проекту, складають 1 м.куб. за годину, що за добу складає 24 м.куб. і відповідно за місяць 720 м.куб. Але за різних умов, а також в різні періоди року ця цифра має коливання. Це пов'язано з тим, що в зимовий період система живлення практично не використовує води за рахунок природного охолодження через повітря. А влітку, залежно від температури оточуючого середовища, ця цифра має значно підвищується. Тому практичним шляхом виведено, що середньомісячне використання води на живлення системи оборотного водопостачання складає 30% від кількості загальної використаної води всього підприємства. Ця цифра обумовлена і підтверджується сантехнічним проектом будівництва холодильної камери.

У зв'язку з цим, твердження позивача про те, що загальна кількість водопостачання дорівнюється кількості водовідведення не має під собою ніяких підстав. Вимоги до сплати за водовідведення в розмірі, рівному розміру водопостачання також не мають обґрунтованих підстав.

За умовами договору від 24.12.2003 р. № 5 (п.4), укладеному між приватним підприємцем Корніловою Т.Г. (виконавець) і Дніпропетровським обласним підприємством оптової торгівлі Облспоживспілки (абонент), на приймання та перекачку промислових стоків, абонент щомісячно повинен надавати виконавцю довідку про кількість скинутих промислових стоків на підставі показань водоміру за підписом відповідальної особи.

Згідно з наданими ПП Корніловою Т.Г. звітами відповідача, об'єм скинутих Дніпропетровським обласним підприємством оптової торгівлі Облспоживспілки стічних вод за спірний період становить 19 886 м.куб.

У Постанові  Вищого господарського суду України від 23.10.2006р.  у справі № 28/35 зазначено, що  судами попередніх інстанцій не  взято до уваги факт задоволення вимог позивача про спонукання укласти договір на водовідведення стічних вод відповідачем, відповідно до рішення господарського суду у справі 20/120 (Д35/5). Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до вищезазначеного рішення суду, зобов'язано відповідача укласти  договір з позивачем на умовах проекту договору від 13.05.2004р., тобто на весь обсяг стічних вод, з урахуванням всіх субабонентів, а 16.03.2005р. між сторонами укладено відповідний договір.

Однак, у спірному  періоді відповідач не укладав договорів з жодним із 12 підприємств ні на послугу перекачування стічних вод на очисні споруди, ні на послугу  з очищення стічних вод. Із матеріалів справи не вбачається, що відповідачем було отримано кошти за ненадані ним  послуги.

Вищим господарським судом України у вищезазначеній постанові вказано на те, що не взято до уваги твердження позивача про те, що  каналізаційні  мережі субабонентів з'єднані з каналізаційною станцією відповідача і не межують з каналізаційною системою позивача, а отже, нема прямих каналізаційних трубопроводів, які б з'єднували  кожного субабонента з каналізаційною системою позивача, то немає й підстав для укладання з ними  відповідних договорів.

Відповідно до матеріалів справи, насосна станція водовідведення (НСВ) знаходиться на балансі відповідача. Відповідно до плану каналізаційної  мережі промислового вузла, нанесені каналізаційні мережі всіх 12 підприємств, де зазначено яким чином стічні води цих підприємств поступають по каналізаційним мережам на НСВ, яка потім перекачує їх на очисні споруди позивача.

Як встановлено і не заперечується представником позивача,  позивачем було укладено договори на очищення стічних вод із ВАТ «Дніпропетровський електромеханічний завод»і Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпропетровським дослідним заводом «Енергоавтоматика»із 01.01.1998р. поза відносин «основний абонент-субабонент». Однак, ці підприємства таким же чином і на тих же умовах приєднані до мережі каналізації, що і інші  підприємства даного промислового вузлу.

Відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та  відомчі системи каналізації населених пунктів України (далі Правил), рахунки на скид стічних вод в каналізацію виписуються на ім'я основного субонента,  яким являється відповідач.

Спірний період з 01.01.2003р.по 03.03.2005р. є без договірним,  що свідчить про відсутність відносин «основний абонент-субабонент»між відповідачем та 12 підприємствами.

В матеріалах справи наявний  рахунок №645 від 31.03.2004р., виставлений позивачем відповідачеві на оплату кількості стічних вод відповідача,  без врахування  стічних вод 12 підприємств, що підтверджується також листом ПП Корнілової №10 від 22.03.04.та актом від 31.03.2004р.(а.с.26-28 т.6).

До матеріалів справи долучено надані 23.01.2007р. Приватним підприємцем Корніловою договори, укладені із субабонентами 12 підприємствами, на підтвердження кількості стічних вод за спірний період. Тобто усі 12 підприємств самостійно, на підставі договорів, укладених із підприємцем Корніловоюю Т.Г., скидали стічні води на очисні споруди споживача, самостійно отримуючи  відповідну послугу.

За таких обставин, кожне підприємство, як субабонент повинно нести солідарне відшкодування, за приписами ст..227 Господарського кодексу України. Правила користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селах України (п.4.26) передбачено, що «абоненти і субабоненти несуть однакову відповідальність за порушення цих Правил».

Позивач має статус Водоканалу у зазначених відносинах, в зв'язку з чим,  відповідно до умов  розділу 16 Правил  кожному підприємству, яке не може бути безпосередньо приєднаним до мережі каналізації, позивач повинен  був  дозаволити таке приєднання  через мережу основного абонента при виконанні ними  технічних умов  очисних споруд. Докази щодо виконання вимог приписів законодавства позивачем відсутні.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що в період без договірних відносин з відповідачем,  позивач не використав свого права на  своєчасне отримання коштів за надані ним послуги від підприємств, допустивши халатність у веденні господарської діяльності.  

Щодо заяви позивача, наданої до господарського суду 15.03.2007р., про зміну підстав позову, то зазначені вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У заяві позивач посилається на ст.1213 ЦК України, що «у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи». В обґрунтування позовних вимог,  позивач посилається на акт звірки обсягів безпідставного користування відповідачем послуг водовідведення у спірному періоді.  В акті зазначені обсяги водовідведення за даними ПП Корнілової Т.Г. та даними позивача. Позивач просить стягнути вартість безпідставного водокористування у розмірі 137 868грн.50коп., на підставі  даних про обсяги стічних вод, визначені ПП Корніловою Т.Г., за вартістю водовідведення 1куб.м. стічних вод у розмірі 1грн.09коп. без ПДВ, згідно калькуляції, визначеної на дату  подання позовної заяви- 17.11.2005р.

Із акту звірки обсягів безпідставного користування Відповідачем послуг водовідведення у спірному періоді, наданого позивачем на підтвердження позовних вимог, вбачається, що цей документ підписано та скріплено печатками позивача та ПП Корніловою. Зазначений акт не підписано та не погоджено з відповідачем у справі-Дніпропетровським підприємством оптової торгівлі облспоживспілки, тому він є одностороннім. Крім того, Позивачем не надано обгрунтованого розрахунку на підтвердження вказаних вимог. За таких обставин, акт звірки не може бути підставою та не є належним доказом  на підтвердження позовних вимог.

Однак, як встановлено апеляційним господарським судом Дніпропетровської області при розгляді справи №28/35 та, відповідно до пояснення відповідача у судовому засіданні при новому розгляді справи,  останній має на балансі стаціонарну холодильну камеру загальним об'ємом 600 тонн, яка призначена для зберігання швидкопсувної продукції.

Виходячи з даних звітів відповідача про кількість скинутих вод та з урахуванням даних калькуляцій вартості послуг водовідведення, наданих позивачем в обґрунтування своїх вимог, а також наданого до суду контррозрахунку відповідача,  з відповідача підлягає стягненню 15488грн. 42коп.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню  частково у розмірі 15448грн.42коп., в решті позовних вимог слід відмовити.

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровського обласного підприємства оптової торгівлі Облспоживспілки м.Дніпропетровська (49127, м.Дніпропетровськ, вул.Гаванська, 18, р/р 26008095122781 в Самарському відділенні ДОФ АКБ УСБ м.Дніпропетровська, МФО 305017, ЄДРПОУ 01746575) на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" (69096, м.Запоріжжя, вул.Гребельна, 2, р/р 26008301155031 у ЗЦВ АК ПІБ м.Запоріжжя, МФО 313355, ЄДРПОУ 00130872) 15488грн. 42коп. (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн. 42коп.) - вартість безпідставно спожитих послуг, 154грн. 88коп. (сто п'ятдесят чотири грн. 88коп.) - витрат по справі, 118грн. 00коп. (сто вісімнадцять грн. 00коп.) - витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

 І.А. Рудь

Рішення підписано 27.04.07 р.