Постанова

від 03.05.2007 по справі а37/130-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19.04.07р.

Справа № А37/130-07

за позовом 

Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1,

м.Дніпропетровськ

до 

Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції

м.Дніпропетровська.         

про визнання недійсним податкового

повідомлення - рішення №НОМЕР_1

Суддя Кеся Н.Б.

Представники:

          Від позивача:      ОСОБА_2. дов  відІНФОРМАЦІЯ_1 року

          Від відповідача:  Товста Н.А. дов № 1811/10/10-1 від 05.02.2007

року

          Від відповідача:  Лукашевич С.В. дов № 1209/10/10-1 від

29.01.2007 року

           На підставі ст. 160 Кодексу

адміністративного судочинства  України в

судовому засіданні оголошена  вступна та

резолютивна частина постанови.

СУТЬ СПОРУ:

Суб'єкт підприємницької діяльності

- фізична особа ОСОБА_1 

(далі -позивач) звернулася з позовом до Лівобережної

міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

(далі -відповідач) і просить суд  визнати

недійсним та відмінити  податкове

повідомлення -рішення  Лівобережної

міжрайонної  державної податкової

інспекції  м. Дніпропетровська від

НОМЕР_1 та зобов'язати  Лівобережну

міжрайонну державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська   виключити 

із особової картки платника  податку

ОСОБА_1  інформацію про нарахування  податкового зобов'язання  по податку на 

додану вартість  у розмірі  14772,14 грн. штрафні санкції в розмірі 7336

грн., пені 3,08 грн.

В обґрунтування позову   позивач посилається на те, що  визнання 

недійсним  установчих

документів  та свідоцтва  платника 

ПДВ стосовно  контрагента  позивача не є 

підставою для виключення 

сплачених сум ПДВ  з податкового

кредиту  позивача,  який пов'язується з вказаним  контрагентом.

Відповідач  позов не визнав,  посилаючись 

на те,  що позивач занизив  податкові зобов'язання  з ПДВ внаслідок  неправомірного завищення  податкового кредиту  по податковим накладним,  виписаними особою, що  не є 

платником ПДВ.

Заслухавши пояснення сторін,

дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі акту  від НОМЕР_2 „Про  результати 

невиїзної документальної 

перевірки  дотримання вимог  податкового 

законодавства  приватного

підприємця  ОСОБА_1” відповідачем

видано  податкове повідомлення -рішення

відНОМЕР_1, яким  донараховано  податкове зобов'язання   з податку на додану вартість в сумі  14672,00 грн. та штрафних санкцій в сумі

7336,00грн.

Підставою  видання вказаного  повідомлення -рішення  слугували 

наступні обставини.

Перевіркою встановлено, що  ПП ОСОБА_1 

у квітні 2005року придбавала  у ПП

„Цесіс” товар  за готівкові  кошти та відносила до складу податкового

кредиту сплачені суми ПДВ. Здійснення вказаних операцій підтверджується

накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів. Продавцем - ПП „Цесіс”

видані позивачу податкові накладні на загальну суму 14672 грн., у тому числі №

НОМЕР_3 року  на суму 9591,75 грн., крім

того ПДВ - 1918,35 грн. та № НОМЕР_4 року 

на суму 64268,99 грн.,  крім того

ПДВ -12853,80 грн.

З метою проведення  зустрічної перевірки  ПП „Цесіс” 

з питання взаємовідносин з підприємцем ОСОБА_1 відповідачем

направлено  запит  до ДПІ у Жовтневому районі м.

Дніпропетровська, в результаті чого стало відомо, що згідно з рішенням  господарського суду  Дніпропетровської області по справі № 30/490

від 17.01.2006 року  установчі

документи  ПП „Цесіс” визнані

недійсними  з моменту їх реєстрації

ІНФОРМАЦІЯ_2 року, також визнано 

недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість  № НОМЕР_5 року.

За висновком відповідача, це  є підставою 

не приймати  вартість придбаного

товару до складу витрат та податкового кредиту позивача, оскільки ПП „Цесіс” не

має права  на нарахування  та складання  

податкових накладних згідно з п/п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону

України  „Про податок на додану

вартість”, тобто не є платником ПДВ. Виходячи із вищевикладеного,  відповідач вважає, що на підставі п/п. 7.2.1,

п/п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 п/п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України „Про  податок на додану вартість” приватний

підприємець ОСОБА_1 зависила суму податкового кредиту у квітні 2005 року

на  загальну суму 14672 грн.

Крім того, матеріали справи свідчать,

що донараховані   відповідачем  платежі з ПДВ за спірним податковим

повідомленням-рішенням відображені  в

особистій  картці позивача за даними  оперативно-бухгалтерського обліку сплати  податків, що 

ведеться відповідачем.

В ході судового засідання з'ясовано,

що згідно з актом відНОМЕР_6 свідоцтво платника ПДВ, видане ПП „Цесіс”

ІНФОРМАЦІЯ_4року, анульовано 

ІНФОРМАЦІЯ_3року.

За висновком суду викладені факти

свідчать про наявність підстав для задоволення позову, керуючись наступними

нормами чинного законодавства.

Порядок та підстави для формування

податкового кредиту, а також визначення податку, належного до сплати в бюджет,

регулюється статтею 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Необхідними умовами для використання права на податковий кредит є належність

господарських операцій до оподатковуваних, правильне визначення дати виникнення

права на податковий кредит,  намір

використання придбаного товару (робіт, послуг) в господарський діяльності, а

також наявність належним чином оформлених податкових накладних на суму

операцій. 

Як свідчать матеріали справи,

позивачка  правомірно віднесла до складу

податкового кредиту у квітні 2005року 

спірну суму ПДВ за операціями з ПП „Цесіс”, оскільки вказані умови, у

тому числі наявність податкових накладних на момент вчинення операцій, нею

дотримані.

Посилання відповідача на те, що

податкові накладні від ПП „Цесіс” видані не платником ПДВ, спростовується тим,

що рішення суду про визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ та його

анулювання податковою службою  відбулося

у 2006році, тобто пізніше складення ПП „Цесіс” податкових накладних. Таким

чином, на момент здійснення операцій з ПП „Цесіс” у позивача були усі підстави

врахувати в податковому обліку видані цим контрагентом податкові накладні. Крім

того, покладення на платника податків відповідальність за дії іншого платника

податків Законом України „Про податок на додану вартість” не передбачено.

На підставі викладеного,  спірне податкове повідомлення-рішення слід

визнати необґрунтованим, що є підставою для задоволення позову.

 Керуючись ст. 

94, 160-163, п.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу

Адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

 Позов задовольнити повністю.

           Визнати  недійсним та скасувати  податкове повідомлення -рішення  Лівобережної міжрайонної державної податкової

інспекції м. Дніпропетровська  від

НОМЕР_1.

           Зобов'язати  Лівобережну міжрайонну державну податкову

інспекцію м. Дніпропетровська  

виключити  із особової картки

платника  податку ОСОБА_1  інформацію про нараховане податкове

зобов'язання  по податку на  додану вартість  у розмірі 

14772,14 грн., штрафні санкції в розмірі 7336 грн., та пені в розмірі

3,08 грн.

           Стягнути з Державного бюджету

України на користь  суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

( м. Дніпропетровськ,  вул. АДРЕСА_1код

НОМЕР_7) 3,40грн. судових витрат.

          Постанова набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254

Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки

та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства

України.

Суддя                                                                       Н.Б.Кеся

Постанову оформлено у повному

обсязі 03.05.2007року