Рішення

від 31.08.2016 по справі 922/2592/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2016 р.Справа № 922/2592/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії В«ХарківобленергоВ» , м. Харків до Богодухівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, м. Богодухів, Харківська обл. про стягнення 8079,86 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 01-16юр/3220 від 25.04.2016 р);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія В«ХарківобленергоВ» , м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Богодухівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, м. Богодухів, Харківська обл. (далі за текстом - відповідач) 7718,01 грн. заборгованості за електричну енергію (де 6431,69 грн. - тарифна складова та 1286,32 грн. - ПДВ 20%), 333,15 грн. пені, 26,41 грн. 3% річних, 2,29 грн. індексу інфляції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.08.2016 р. зазначений позов прийнято до провадження, та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.08.2016 р., зобов'язано сторони надати суду документи та матеріали, необхідні для розгляду справи.

На судове засідання 31.08.2016 р. прибув представник позивача, який підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, на судове засідання 31.08.2016 р. свого уповноваженого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неприбуття представника не повідомив.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 01.09.2004 р. між позивачем, як постачальником та відповідачем, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії № 51120 (далі за текстом - договір; а. с. 52-58).

Відповідно до пункту 9.11 договір пролонгований 2016 р.

Відповідно до розділу 1 договору, постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з Законом України "Про електроенергетику" та "Правилами користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії з питання регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (зі змінами та доповненнями) (Правила), договір є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Зокрема, укладення договору означає, що між сторонами досягнуто згоди з усіх його умов.

Відповідно до пункту 2.1.2 договору, постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору, відповідно до додатку 1 "Договірні величини постачання електричної енергії і потужності споживачу" та додатка 2 "Порядок розрахунків".

Згідно з п. 2.2.5 договору, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку 2 "Порядок розрахунків".

Відповідно до п. 5 Додатка 2 до договору, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показниками розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).

Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО «Харківенергозбут» рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.

Пунктом 6 додатка № 2 до договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором нарахувань постачальник проводить споживачу за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу;

- 3% річних з простроченої суми.

При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору з січня по червень 2016 р. здійснював поставку відповідачу електроенергії в відповідних обсягах, про що свідчать залучені до матеріалів справи відомості про її використання (а.с. 46-51), які підписані представником відповідача, та рахунки на її оплату (а.с. 23-28).

Проте, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував вартість спожитої електроенергії, тобто систематично порушував умови укладеного між сторонами договору.

Як свідчать матеріали справи, станом на 01.07.2016 р. відповідач має перед позивачем заборгованість зі сплати спожитої електроенергії в сумі 7718,01 грн. (де 6431,69 грн. - тарифна складова та 1286,32 грн. - ПДВ 20%).

Крім того, в зв'язку з систематичним простроченням відповідачем своїх зобов'язані зі сплати електроенергії з січня по червень 2016 р., позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано до стягнення з відповідача 333,15 грн. - пені, 26,41 грн. - 3% річних, 2,29 грн. - індексу інфляції.

Обставини щодо стягнення зазначених боргу та санкцій стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За змістом ч. 6-7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/ визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не надав суду доказів виконання умов договору щодо повної сплати спожитої в січні-червні 2016 р. електричної енергії, є підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати спожитої електроенергії в сумі 7718,01 грн. (де 6431,69 грн. - тарифна складова та 1286,32 грн. - ПДВ 20%).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд зазначає, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань зі сплати заборгованості за договором, в зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення з нього санкцій за таке прострочення також є правомірними.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 додатку № 2 до договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором нарахувань Постачальник проводить споживачу за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені (а. с. 18), суд приходить до висновку про його правомірність та арифметичну вірність.

За таких обставин, заявлений позивач позов в частині стягнення 333,15 грн. пені також підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд констатує правомірність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних та річних, в зв'язку з чим, заявлений позивачем позов в частині стягнення 26,41 грн. - 3% річних, 2,29 грн. - індексу інфляції також підлягає задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судовий збір в сумі 1378 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Богодухівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (адреса: 62103, Харківська обл., м. Богодухів, вул. Міліцейська, буд. 2-А; код ЄДРПОУ 39857038) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149; код ЄДРПОУ 00131954)

- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 351823, код 00131954: 7718,01 грн. заборгованості за електричну енергію (де 6431,69 грн. - тарифна складова та 1286,32 грн. - ПДВ 20%);

- на п/р 26005474695 в АТ В«ОСОБА_2 АвальВ» м. Київ, МФО 380805, код 00131954: 333,15 грн. пені, 26,41 грн. 3% річних, 2,29 грн. індексу інфляції, 1378,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_3