Рішення

від 31.08.2016 по справі 902/674/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 серпня 2016 р. Справа № 902/674/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" (вул. Пирогова, 174, м. Вінниця, 21008)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький технічний електромонтажний центр" (АДРЕСА_1, 21050)

про стягнення 92 283,98 грн. заборгованості

При секретарі судового засідання Вознюк К.В.

За участю представників сторін:

позивача, ОСОБА_1, довіреність № 1-14-5064 від 04.01.16, провідний юрисконсульт;

відповідача, не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький технічний електромонтажний центр" про стягнення 92283,98 грн. заборгованості за спожиту електроенергію, з яких: 86327,55 грн. основного боргу, 4382,20 грн. пені, 1058,70 грн. інфляційних втрат та 515,53 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.08.2016 р. порушено провадження у справі № 902/674/16 та призначено справу до розгляду на 17.08.2016 р.

З метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, розгляд справи відкладено на 31.08.2016 р.

Представник позивача в судовому засіданні 31.08.2016 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 31.08.2016 р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, причин неявки та ненадання документів не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання останній був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28.05.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "АК Вінницяобленерго " в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький технічний електромонтажний центр" (за договором - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №ВІ-746100 за умовами якого постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 673,4 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору (п. 1.1. договору).

Розрахунковим періодом для визначення обсягу електричної енергії, спожитої протягом календарного місяця розраховується період часу з 00 год. 00 хв. числа попереднього календарного місяця до 00 год. 00 хв. такого ж числа календарного місяця (п.1 додатку №3 до Договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що під час виконання умов договору, а також вирішення всіх інших питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п. 2.3.3. договору споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електроенергії згідно з умовами додатків № 3 "Порядок розрахунків" та №4 "Графік зняття показників засобів обліку електроенергії".

Так, згідно п.2 додатку №3 до Договору відповідач зобов''язаний в термін до 01 числа розрахункового періоду здійснювати плановий платіж в розмірі 100% вартості обсягу електричної енергії, заявленого на відповідний розрахунковий період.

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію споживач зобов'язаний здійснити протягом 5 днів з моменту отримання рахунку з урахуванням попередньої оплати.

Пунктом 3.1.1. договору встановлено, що Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Згідно з п.7.1. договору облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх показники не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються Постачальником шляхом розрахунку згідно з вимогами додатку "Порядок розрахунків".

Пунктом 9.4. даного договору сторони передбачили, що договір укладено на строк до 31.12.2015 р., набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії не буде заявлено однією із сторін про припинення його дії або перегляд його умов.

За твердженням позивача, останній свої зобов'язання стосовно продажу відповідачу електричної енергії виконував належним чином, про що свідчать акти про використану електричну енергію за період з 01.06.2015 р. по 01.07.2016 р., які знаходяться в матеріалах справи.

Всього за вказаний період відповідачу було нараховано 202815,83 грн.

Однак відповідач припинив здійснювати платежі, сплативши за визначений період лише 116488,00 грн., утворивши заборгованість перед позивачем у розмірі 86327,55 грн.

Непогашення суми заборгованості відповідачем в добровільному порядку відповідно до умов договору спонукала позивача звернутись з позовом до суду.

Наведені вище обставини, з-поміж іншого, підтверджуються договором про постачання електричної енергії, рахунками-фактурами на оплату, актами про використану електричну енергію, розрахунком суми боргу тощо.

Крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 4382,20 грн. пені, 1058,70 грн. інфляційних втрат та 515,53 грн. 3% річних.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 ГПК, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п.6.1 Правил користування електроенергією розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору.

Згідно підпункту 2 п.10.2 Правил користування електроенергією споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Як вказувалось вище, відповідно до п.2 додатку №3 укладеного сторонами Договору відповідач зобов''язаний в термін до 01 числа розрахункового періоду здійснювати плановий платіж в розмірі 100% вартості обсягу електричної енергії, заявленого на відповідний розрахунковий період. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію споживач зобов'язаний здійснити протягом 5 днів з моменту отримання рахунку з урахуванням попередньої оплати.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, відтак, виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів.

Отже, враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання сторонами договору від 28.05.15 р. та додатків до нього, у відповідача, як платника, виникли безумовні зобов'язання виконання умов договору та оплати використаної (купленої) ним електричної енергії.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 86327,55 грн. плати за спожиту електроенергію заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 4382,20 грн. пені за період з 28.04.2016 р. по 11.07.2016 р., 3% річних за цей же період в сумі 515,53 грн. та 1058,70 грн. нарахованих інфляційних збитків за вказаний позивачем період суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України ).

Відповідно до п.4.2.1. укладеного сторонами договору ВІ-746100 від 28.05.2015 р. за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4. цього договору, з порушення термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1%, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з чинним законодавством.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку що підлягає до стягнення заявлена позивачем сума.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення річних та інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При прийнятті рішення, судом враховано, що станом на день його прийняття, матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем сплати заборгованості повністю або частково.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі з мотивів, викладених вище.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача судовий збір покладається на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький технічний електромонтажний центр", код ЄДРПОУ 35762765 (АДРЕСА_2, 21050) на користь Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі", код ЄДРПОУ 25509880 (вул.Пирогова, 174, м. Вінниця, 21008) 86327,55 грн. основного боргу, 4382,20 грн. пені, 1058,70 грн. інфляційних втрат, 515,53 грн. 3% річних та 1384,26 грн. - відшкодування витрат на судовий збір.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Повне рішення складено 05 вересня 2016 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу вул.Магістратська, буд. 2, м.Вінниця, 21050; вул. Пирогова, 174, м. Вінниця, 21008;

4 - відповідачу АДРЕСА_3, 21050