Рішення

від 29.08.2016 по справі 914/1802/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2016р. Справа№ 914/1802/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС», с.Конопниця Пустомитівського району Львівської області

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнум-Сервіс», м.Львів

про стягнення 18798,96грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС», с.Конопниця Пустомитівського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Сервіс», м.Львів про стягнення 38149грн., з яких 20000,00грн. основного боргу, 4380,10грн. пені, 640,00грн. індексу інфляції, 400,28грн. 3% річних, 12758,68грн. штрафу.

Ухвалою суду від 06.07.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.07.2016 року. Ухвалою суду від 20.07.2016р. розгляд справи відкладено на 10.08.2016р. у зв'язку з неявкою відповідача. Ухвалою суду від 10.08.2016р. прийнято заяву ТзОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» (вх.№4009/16 від 10.08.2016р.) про зменшення розміру позовних вимог та стягнення з відповідача 15000,00грн. основної заборгованості, 4380,10грн. пені, 640,00грн. індексу інфляції, 400,28грн. 3% річних, 12758,68грн. штрафу, та розгляд справи відкладено на 22.08.2016р. Ухвалою суду від 22.08.2016р. прийнято заяву ТзОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» (вх.№4136/16 від 22.08.2016р.) про зменшення розміру позовних вимог та стягнення з відповідача 5000,00грн. основної заборгованості, 4380,10грн. пені, 640,00грн. індексу інфляції, 400,28грн. 3% річних, 12758,68грн. штрафу, та відкладено розгляд справи на 29.08.2016р.

Представнику позивача роз'яснено права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 29.08.2016р. з'явився, подав заяву про зменшення позовних вимог (вх.№4200/16 від 29.08.2016р.), в якій просить стягнути з відповідача 5000,00грн. основної заборгованості, 640,00грн. індексу інфляції, 400,28грн. 3 % річних та 12758,68грн. штрафу. У відповідності до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач, серед іншого, вправі до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог. Відтак, вказана заява прийнята судом, подальший розгляд справи відбувається з її врахуванням.

Представник позивача позовні вимоги, з врахуванням вищевказаної заяви, підтримав повністю. Ствердив, зокрема, що у серпні 2015 року між позивачем та відповідачем - ТзОВ «Магнум-Сервіс» укладено договір, на виконання умов якого ТзОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» у жовтні того ж року виконано роботи, які відповідачем в повному обсязі не оплачено, що зумовило звернення до суду із позовною заявою. Окрім суми основного боргу, яка на час проведення судового засідання становить 5000,00грн., до стягнення також заявлено 640,00грн. індексу інфляції та 400,28грн. 3 % річних, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України, а також 12758,68грн. штрафу, нарахованих на підставі договору. Просив позов задоволити.

Відповідачем явки повноважного представника в судове засідання 29.08.2016р. повторно не забезпечено, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час і місце проведення судового засідання його повідомлено належним чином. Так, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Сервіс», зазначену у позовній заяві, а саме: 79024, м.Львів, вул.Промислова, буд.60, що відповідає місцезнаходженню юридичної особи згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (спеціальний витяг №22114932 від 22.07.2016р.), надіслано копії ухвали суду про порушення провадження по справі від 06.07.2016р., а також ухвал про відкладення розгляду справи від 20.07.2016р. Копії зазначених ухвал також надіслано на зазначену у позовній заяві поштову адресу відповідача: 79024, м.Львів, вул. Б.Хмельницького, буд.179, офіс 315. Вказану кореспонденцію повернуто установою зв'язку із відмітками: «Вибув» та «Виїхали». Копії ухвал суду про відкладення розгляду справи від 10.08.2016р. та 22.08.2016р., надіслані відповідачу на зазначені вище адреси, на час проведення судового засідання 29.08.2016р. установою зв'язку суду не повернуто.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» (виконавець за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнум-Сервіс» (замовник за договором, відповідач по справі) укладено договір №334 будівельного підряду від 26.08.2015р., за яким підрядник взяв на себе зобов'язання виконати: електропостачання базової станції мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» за адресою Жовківський район, с. Великі Грибовичі, урочище Миховщина (п.1.1).

Згідно з умовами договору, розрахунок за ним здійснюється шляхом сплати замовником попередньої оплати на рахунок підрядника в розмірі 100% від договірної ціни (4.1), в безготівковій формі (п.4.3).

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2015р. сторонами підписано та скріплено печатками товариств акт виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року, складений за формою КБ-2в, що підтверджує виконання ТзОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» робіт для ТзОВ «Магнум-Сервіс» на суму 254573,69грн., що відповідає ціні договору, визначеній у п.2.1 договору та зафіксованій у протоколі до договору про договірну ціну на виконання робіт, підписаним сторонами як додаток №1 до договору, та договірній ціні, оформленій за формою №9. Окрім цього, до матеріалів справи долучено підписану сторонами та скріплену їх печатками довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2015 року по формі №КБ-3, датовану 30.10.2015р., а також відомість будівельних матеріалів, виробів і конструкцій до акту приймання виконаних будівельних робіт, розрахунок загальновиробничих витрат до акту КБ2-в.

Проте, відповідачем, всупереч взятим на себе за договором зобов'язань, виконані роботи оплачено лише частково на суму 234573,69грн. Відтак, ТзОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» звернулось до нього із претензією №2 про сплату заборгованості (вих.№29 від 17.05.2016р.), в якій просило погасити заборгованість в розмірі 20000,00грн. Як вбачається з матеріалів справи, вказану вимогу залишено ТзОВ «Магнум-Сервіс» без відповіді та задоволення, що зумовило звернення ТзОВ «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» до суду із позовною заявою. Після порушення провадження по справі господарським судом Львівської області відповідачем сплачено 15000,00грн. в рахунок погашення основного боргу, відтак позивачем зменшено позовні вимоги й заявлено до стягнення 5000,00грн. основної заборгованості, 640,00грн. індексу інфляції, 400,28грн. 3 % річних та 12758,68грн. штрафу.

При вирішені спору суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

На підставі ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за зобов'язанням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно з ч.4 ст.879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 5000,00грн. обґрунтована матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, у п.6.3 договору сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань по оплаті за виконані роботи за цим договором, замовник зобов'язаний сплатити на користь підрядника штраф в розмірі 5% від ціни договору.

Враховуючи вищенаведене, суд, зважаючи на порушення умов договору відповідачем, приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення штрафу підлягає частковому задоволенню на суму 12728,68грн., що становить 5% від ціни договору.

Також суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (п.3.1). Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2).

Провівши відповідний перерахунок сум позовних вимог, беручи до уваги, що прострочення боржника настало 31.10.2015р., календарна кількість днів у 2016 році - 366, а не 365 днів як звично, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 640,00грн. індексу інфляції, нарахованих за період з листопада 2015 року по лютий 2016 року, та 400,28грн. 3% річних, нарахованих за період з 31.10.2015р. по 30.06.2016р. підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, ч.2 ст.49 ГПК України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма, як роз'яснено Пленумом Вищого господарського суду України у п.4.7 Постанови №7 від 21.02.213р., виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Сервіс» (м.Львів, вул.Промислова, буд.60; код ЄДРПОУ 38558255) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖЕЛЕКТРОСЕРВІС» (юридична адреса: Львівська область, Пустомитівський район, с.Конопниця, вул.Сковороди, буд.10; поштова адреса: м.Львів, вул. Б.Хмельницького, буд.179, офіс 315; код ЄДРПОУ 38558255) 5000,00грн. основного боргу, 640,00грн. індексу інфляції, 400,28грн. 3 % річних, 12728,68грн. штрафу та 1378,00грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 05.09.2016р.

Суддя Щигельська О.І.