Рішення

від 06.09.2016 по справі 906/661/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" вересня 2016 р. Справа № 906/661/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 21-07/16 від 21.07.16р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юка-Інвест" (с.Оліївка Житомирського району Житомирської області)

про стягнення 198030,96 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 198030,96 грн., з яких 151742,67 грн. боргу за отриманий товар згідно договору поставки з відстрочкою платежу № 15/12 від 15.08.12р., 20922,11 грн. пені, 18310,15 грн. 36% річних та 7056,03 грн. інфляційних нарахувань.

Заявою, яка надійшла на адресу господарського суду 25.07.16р., позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 46288,29 грн., з яких 20922,11 грн. пені, 18310,15 грн. 36% річних та 7056,03 грн. інфляційних нарахувань за прострочення виконання зобов'язань згідно договору поставки з відстрочкою платежу № 15/12 від 15.08.12р. В даній заяві позивач також зазначив, що сума основного боргу - 151742,67 грн. відповідачем сплачена.

Відповідно до ст.22 ГПК України, позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову, а також до прийняття рішення по справі відмовитись від позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, передбачені ст.22 ГПК України права позивача, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.54) та письмових уточнень (а.с.72).

Зокрема, у останніх письмових уточненнях, які надійшли на адресу господарського суду 01.09.16р., представник позивача пояснила, що відвантаження товару та правовідносини між сторонами врегульовані наданим до суду договором поставки від 15.08.12р. № 15/12, а щодо зазначення у видаткових накладних іншого договору - № ВН-006 від 11.03.15р. вказала про те, що це була програмна помилка, яка вже виправлена завдяки зауваженням суду (а.с.72).

Відповідач у відзиві від 05.09.16р. на позовну заяву (а.с.74) позовні вимоги визнав частково, зокрема, зазначив, що він визнає заявлену позивачем до стягнення суму боргу, у зв'язку з чим ним було здійснено його сплату в повному обсязі, що підтвердив доданими платіжними документами - платіжними дорученнями (а.с.75-81). Крім того, відповідач заперечив стосовно стягнення пені, 36% річних та інфляційних нарахувань, посилаючись, зокрема, на невірно здійснені позивачем розрахунки даних нарахувань. Також відповідач просив розглядати справу без участі його представника у зв'язку з відпусткою останнього.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно видаткових накладних: № 1487 від 15.01.16р., № 5362 від 03.02.16р., № 5363 від 03.02.16р., № 5929 від 05.02.16р., № 6110 від 05.02.16р., № 6725 від 09.02.16р., № 7458 від 11.02.16р. (а.с.19-25) та на підставі довіреностей відповідача: № 98 від 15.01.16р., № 279 від 03.02.16р., № 284 від 03.02.16р., № 293 від 04.02.16р., № 314 від 05.02.16р., № 348 від 09.02.16р., № 371 від 11.02.16р., (а.с.26-32) поставив відповідачу товар на загальну суму 158516,57 грн.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, юридичні факти.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Таким чином, за фактом поставки позивачем відповідачу товару, у останнього виникло зобов'язання щодо його оплати.

Посилання позивача у письмових уточненнях (а.с.72) на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки з відстрочкою платежу № 15/12 від 15.08.12р. (а.с.14-17) суд вважає безпідставними, оскільки у вищезазначених видаткових накладних як підстава поставки товару зазначений інший договір - № ВН-006 від 11.03.15р., а не договір поставки з відстрочкою платежу № 15/12 від 15.08.12р.

Твердження позивача про те, що причиною зазначення у видаткових накладних іншого договору - № ВН-006 від 11.03.15р. була програмна помилка, яка в подальшому була виправлена, господарський суд до уваги не приймає, оскільки воно є необгрунтованим та у зв'язку з тим, що такі виправлення не передбачені чинним законодавством та позивачем не подано будь-яких доказів щодо такого виправлення. Крім того, такі односторонні дії позивача суперечать чинному законодавству та господарським правовідносинам з відповідачем, оскільки не погоджені з ним.

У зв'язку з цим, правовідносини між сторонами суд розглядає як такі, що виникли при поставці товару згідно видаткових накладних: № 1487 від 15.01.16р., № 5362 від 03.02.16р., № 5363 від 03.02.16р., № 5929 від 05.02.16р., № 6110 від 05.02.16р., № 6725 від 09.02.16р., № 7458 від 11.02.16р. (а.с.19-25), виданих на підставі відповідних рахунків-фактур, які зазначені в цих накладних.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно даних позивача, станом на день подачі позову утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 151742,67 грн.

Згідно довідки позивача № 124-08/16 від 30.08.16р. (а.с.71) заявлена до стягнення сума заборгованості в сумі 151742,67 грн. відповідачем сплачена у повному обсязі, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень (а.с.55-62).

Позивач у пред'явленому позові просить стягнути на свою користь з відповідача 20922,11 грн. пені, посилаючись на підпункт 8.2 договору поставки з відстрочкою платежу № 15/12 від 15.08.12р.

Господарський суд вважає дану вимогу позивача безпідставною, виходячи з наступного.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, наведеними нормами чинного законодавства в імперативному порядку встановлено, що вимога про стягнення пені може ставитися лише за умови укладеного між сторонами договору, в якому такий вид відповідальності передбачено за невиконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 18310,15 грн. 36% річних, виходячи з пп.8.4 договору поставки з відстрочкою платежу № 15/12 від 15.08.12р.

Оскільки, як зазначено вище, господарський суд розцінює правовідносини між сторонами як такі, що виникли за фактами поставки згідно видаткових накладних: № 1487 від 15.01.16р., № 5362 від 03.02.16р., № 5363 від 03.02.16р., № 5929 від 05.02.16р., № 6110 від 05.02.16р., № 6725 від 09.02.16р., № 7458 від 11.02.16р. (а.с.19-25), тому суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача річних у розмірі, передбаченому ст.625 ЦК України, тобто - 3% річних.

Позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією від 06.06.16р. № 4 з вимогою про сплату заборгованості (а.с.34-38), яка була вручена відповідачу 16.06.16р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.39).

Таким чином, відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, обов'язок відповідача сплатити заборгованість виникла починаючи з 16.06.16р.

У період з 16.06.16р. (дата отримання претензії) по 05.07.16р. (дата направлення позову до господарського суду) заборгованість відповідача визначена позивачем в сумі 151742,67 грн., відповідно, за прострочку у 20 днів з цієї суми 3% річних становить 249,44 грн. (151742,67:365:100х3х20).

Таким чином, обґрунтованою та правомірною сумою 3% річних є 249,44 грн.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що згідно поданих позивачем накладних, загальна сума поставленого товару становить 158516,57 грн. Але, враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, до уваги та розрахунків судом прийнята зазначена позивачем сума основного боргу - 151742,67 грн.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 7056,03 грн. інфляційних нарахувань.

Дану позовну вимогу господарський суд вважає безпідставною, оскільки в період з 16.06.16р. по 05.07.16р. знецінення заборгованої суми коштів не відбулось згідно офіційних індексів інфляції в державі.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 249,44 грн. 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань.

В решті вимог суд відмовляє у зв'язку з їх безпідставністю.

Сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юка-Інвест", 12402, с.Оліївка Житомирського району Житомирської області, вул.Звягельська 12-б, ідентифікаційний код 34400718:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна", 04080, м.Київ, вул.Межигірська 82-а, ідентифікаційний код 24587464 - 249,44 грн. 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань та 2279,89 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.09.16

Суддя Гансецький В.П.

Друк.: 2 прим.:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід. про вруч.).