Ухвала

від 29.08.2016 по справі 908/1951/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 25/18/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.08.2016 Справа 908/1951/16

Суддя Дьоміна А.В. розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, м. Дніпро, 49038, вул. Княгині Ольги, 22

до банкрута - Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями В«Титан-ДніпроВ» , м. Запоріжжя, 69008, вул. Тролейбусна, 34; м. Запоріжжя, 69001, а/с 1374 - поштова адреса, код ЄДРПОУ 32192885

ліквідатор - ОСОБА_1, м. Запоріжжя, 69001, а/с 1374

про визнання кредитором на суму 680,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Запорізької області від 05.08.2016. в порядку ст. 95 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями В«Титан-ДніпроВ» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії - ОСОБА_1.

05.08.2016. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено відповідне повідомленя.

25.08.2016. до господарського суду Запорізької області звернулася Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області з заявою про визнання грошових вимог до боржника у сумі 680,00 грн.

п. 36.7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 №01-06/606/2013 про Закон України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» встановлено, що заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, що ліквідується власником, подаються безпосередньо до господарського суду та оплачуються судовим збором. Розгляд грошових вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону. За результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарським судом затверджується реєстр вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» до заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

В даному випадку заявником - ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області до заяви з грошовими вимогами до боржника не додано доказів сплати судового збору.

Одночасно податковою подана заява про відстрочення сплати судового збору.

Обгрунтовуючи свою заяву, заявник зазначає, що згідно Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012. №1407, підставою для списання грошових коштів з реєстраційного рахунку є первинні документи, а саме: договори, акти виконаних робіт, накладні, ухвали та постанови судів, апеляційні скарги та інше.

Як приклад, підставою для списання грошових коштів може бути ухвала про відкриття провадження у справі або ухвала про відстрочення сплати судового збору за подання заяви.

Отже, враховуючи викладене у ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська не має можливості сплатити судовий збір за подання до Господарського суду Запорізької області заяви про визнання кредиторських вимог по справі №908/1951/16 безпосередньо під час її подання, без винесення відповідної ухвали, у зв'язку із неприйняттям органом казначейства грошових зобов'язань до виконання.

Суд відзначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України В«Про судовий збірВ» .

Відповідно до ст. 4 Закону України В«Про судовий збірВ» (в редакції, що діє з 01.09.2015 року), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 4 Закону України В«Про судовий збірВ» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство - 2 розміри мінімальної заробітної плати.

Згідно із ст. 8 Закону України В«Про судовий збірВ» , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

За приписами наведеної норми, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин, котрі свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону. Отже, у розумінні приписів зазначеної норми закону відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, тобто лише у разі скрутного фінансового становища скаржника, що необхідно довести останньому.

Виходячи з положень вищевказаного Закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору, враховуючи майновий стан заявника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази, згідно з приписами ст. 36 ГПК України.

Отже, сторона повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Заявником жодних доказів в підтвердження скрутного фінансового становища до заяви не додано.

При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та з відсутністю у ньому коштів, призначених саме для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати (п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» ).

Наведені заявником обставини, за переконанням суду, не мають характеру виключних, а тому не підпадають під дію статті 8 Закону України В«Про судовий збірВ» .

З огляду на зазначене, у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору судом відмовляється.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Закону. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог частини третьої статті 23 цього Закону, господарський суд письмового повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.

Керуючись ст. ст. 23, 24, 95 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» , ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Повідомити заявника - Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про наступні недоліки заяви з вимогами до боржника: не додано доказів сплати судового збору.

Встановити строк усунення недоліків - до 09.09.2016.

Копію ухвали направити заявнику, ліквідатору.

Суддя А.В. Дьоміна