Рішення

від 30.08.2016 по справі 914/4464/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2016р. Справа № 914/4464/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Аліта ФорестВ» , м.Щорс Чернігівської області

до відповідача-1 SL TRADE LIMITED, Шотландія

до відповідача-2 BASAR Orman Urunleri Ins.Gida Nak. Teks Ic ve Dis Tic.Ltd.Sti., Турецька Республіка

про стягнення солідарно 11 066,93 доларів США та пені.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - адвокат, договір про надання правової допомоги та довіреність б/н від 19.01.2016р.;

від відповідача-1 не з'явився;

від відповідача-2 не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю В«Аліта ФорестВ» до відповідача-1 SL TRADE LIMITED та до відповідача-2 BASAR Orman Urunleri Ins.Gida Nak. Teks Ic ve Dis Tic.Ltd.Sti. про стягнення солідарно заборгованості та пені.

Зокрема позивач у позовній заяві просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 11 066,93 доларів США та пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки в іноземній валюті.

Крім того позивач у позовній заяві просить стягнути стягнути солідарно з відповідачів витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 980,68 грн.

Також позивачем було подано клопотання про стягнення солідарно з відповідачів витрат на послуги адвоката в розмірі 17 100,00 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачі явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, проте відповідно до положень Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965), були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Станом на 30.08.2016р. від відповідачів відзивів, заяв чи клопотань, в тому числі і про відкладення розгляду справи не надходило.

Щодо заяви про забезпечення позову, яка викладена позивачем у позовній заяві, суд зазначає наступне.

У поданій заяві позивач просить накласти арешт на майно або грошові суми, що належать відповідачам.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. Про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу, яка надсилається або видається сторонам у справі, іншим учасникам судового процесу.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що вказана заява є необґрунтованою та безпідставною. Зокрема позивачем не обгрунтовано причин звернення із такою заявою, не зазначено яким чином невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Також позивачем не подано жодних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представників відповідачів за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представника позивача, суд, -

встановив:

12.05.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Аліта ФорестВ» (надалі - продавець, позивач) та SL TRADE LIMITED (надалі - покупець, відповідач-1) укладено контракт №1, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує дерево і пиломатеріали порід сосна (надалі - товар), в кількості і на умовах, передбачених даним контрактом.

В розділі 3 контракту зазначено, що загальна ціна контракту складає 180 000,00 доларів США.

Відповідно до розділу 4 контракту оплатою вважається поступлення грошових коштів на валютний рахунок продавця. Оплата може здійснюватись третьою особою. Оплата здійснюється шляхом банківського переказу 100% передоплатою за продукцію по банківським реквізитам, що вказані у розділі 4 контракту.

Згідно із розділом 5 контракту право власності переходить до покупця з моменту оформлення вантажної митної декларації. Вантажоодержувачем товару по даному контракту є покупець або інша особа, вказана в специфікаціях, які є додатками до даного контракту. У випадку якщо вантажоодержувачем товару є не покупець, то продавець вказує вантажоодержувача у всіх транспортних документах.

В розділі 7 контракту зазначено, що у випадку виникнення спорів та розбіжностей при виконанні даного контракту, продавець і покупець повинні докласти зусиль для їх вирішення шляхом переговорів. Якщо сторони не дійдуть згоди, справа підлягає вирішенню в господарському суді Львівської області. Правом, що регулює даний контракт, в тому числі при вирішенні спорів, є матеріальне та процесуальне право України.

Як зазначає позивач, він на виконання контракту здійснив поставку товару по наступних вантажно-митних деклараціях: №102070002/2015/231227 від 25.08.2015р., №102070002/2015/231228 від 25.08.2015р., №102070002/2015/231235 від 26.08.2015р., №102070002/2015/231236 від 26.08.2015р. та №102070002/2015/231237 від 26.08.2015р.

Однак, як стверджує позивач, товар поставлений відповідно до вищевказаних вантажно-митних декларацій в повному обсязі не був оплачений, внаслідок чого заборгованість за поставлений товар становить 11 066,93 доларів США.

Вантажоодержувачем відповідно до товаросупровідних документів є BASAR Orman Urunleri Ins.Gida Nak. Teks Ic ve Dis Tic.Ltd.Sti. (відповідач-2). Таким чином позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованість в розмірі 11 066,93 доларів США.

Крім того позивач у позовній заяві просить стягнути солідарно з відповідачів пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки в іноземній валюті.

При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю В«Аліта ФорестВ» посилається на ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Постанову Правління Національного Банку України від 14.05.2013р. №163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті».

Зокрема позивач зазначає, що перевищення 90-денного терміну зарахування виручки в іноземній валюті рахунку резидентів за експортними договорами тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у валюту України за обмінним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Отже позивач стверджує, що у разі не перерахування покупцем оплати за придбаний товар йому буде нараховуватися пеня за кожний день прострочення в розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки. При цьому позивачем не вказано яку саме суму пені він просить стягнути солідарно з відповідачів та не зазначено періоду нарахування пені.

Відповідачі проти позову не заперечили, відзивів на позов не подали.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст.124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається за цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України В«Про міжнародне приватне правоВ» , суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Доказів наявності підстав, передбачених ст. 77 Закону В«Про міжнародне приватне правоВ» , при яких Господарський суд Львівської області не може приймати до свого провадження і розглядати справу, суду не подано, під час розгляду справи судом не встановлено.

Згідно ст. 7 Закону України В«Про міжнародне приватне правоВ» , при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.05.2015р. між позивачем та відповідачем-1 укладено контракт №1, відповідно до умов якого позивач продає, а відповідач купує дерево і пиломатеріали порід сосна (надалі - товар), в кількості і на умовах, передбачених даним контрактом.

Товароодержувачем відповідно товаросупровідних документів є відповідач-2. Факт поставки позивачем товару відповідачу-2 підтверджується наступними вантажно-митними деклараціями: №102070002/2015/231227 від 25.08.2015р. на суму 3 036,69 доларів США, №102070002/2015/231228 від 25.08.2015р. на суму 2 673,18 доларів США, №102070002/2015/231235 від 26.08.2015р. на суму 2 736,36 доларів США, №102070002/2015/231236 від 26.08.2015р. на суму 2 669,67 доларів США та №102070002/2015/231237 від 26.08.2015р. на суму 2 736,00 доларів США.

Отже вантажоодержувачу поставлено товар на загальну суму 13 851,90 грн. Позивач стверджує, що заборгованість за поставлений товар відповідно до вищезазначених вантажно-митних декларацій становить 11 066,93 доларів США. Доказів сплати вказаної заборгованості сторонами не подано, відзиви на позовну заяву від відповідачів не надходили. Разом з тим, згідно банківської виписки вищенаведена заборгованість підтверджується.

Щодо солідарної відповідальності відповідача-1 та відповідача-2, у випадку невиконання умов контракту №1 від 12.05.2015р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Як зазначалось вище, контракт №1 від 12.05.2015р. був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Аліта ФорестВ» (позивачем) та SL TRADE LIMITED (відповідачем-1). Обов'язок оплати за поставлений відповідачу-1 чи іншій особі відповідно до умов контракту лежить на SL TRADE LIMITED (відповідачу-1) незалежно від того хто є вантажоодержувачем (покупець чи інша особа).

Таким чином в даному випадку відсутні підстави солідарного обов'язку виконання зобов'язання відповідачем-1 та відповідачем-2 за контрактом №1 від 12.05.2015р. Оскільки відповідно до ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, то, у випадку порушення умов контракту №1 від 12.05.2015р. щодо оплати за поставлений товар, відповідальність за таке порушення покладається лише на відповідача-1.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що у задоволенні позовних вимог до відповідача-2 слід відмовити за безпідставністю.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості за поставлений товар, суд дійшов висновку стягнути з відповідача-1 на користь позивача заборгованість в розмірі 11 066,93 доларів США.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, суд дійшов висновку відмовити у її задоволенні враховуючи наступне.

Так, відповідно до ст.1 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Статтею 4 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, як вбачається із наведених норм, відповідальність у вигляді пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті лежить на позивачу, а тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені слід відмовити. Разом з тим, контракт № 1 від 12.05.2015р. не містить умов, за яких у разі прострочення оплати відповідаче-1 за поставлений товар на останнього покладено обов'язок по оплаті 0,3 відсотка від суми неодержаної позивачем виручки.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №220 від 23.11.2015р. Враховуючи норми ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача-1 на користь позивача 3 980,68 грн.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 17 100,00 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум (п.6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п.6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

В матеріалах справи міститься договір №0404 від 15.11.2015р. про надання правової допомоги, укладений між директором Товариства з обмеженою відповідальністю В«Аліта ФорестВ» та адвокатом ОСОБА_1. Також в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі послуг від 19.01.2016р., в якому зазначено, що адвокат ОСОБА_1 виконав роботу по консультуванні, складенні претензійних листів, позовної заяви до господарського суду Львівської області про стягнення заборгованості та пені за контрактом №1 від 12.05.2015р. внаслідок невиконання грошового зобов'язання, участь в судовому засіданні, а директор Товариства з обмеженою відповідальністю В«Аліта ФорестВ» прийняв вказану роботу. Відповідно до вказаного акту приймання-передачі послуг вартість наданих послуг складає 17 100,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься квитанція до прибуткового касового ордера №03 від 20.01.2016р. на суму 5 000,00 грн. та квитанція до прибуткового касового ордера №57 від 25.11.2016р. на суму 12 100,00 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку стягнути з відповідача-1 на користь позивача 17 100,00 грн. судових витрат на правову допомогу адвоката.

Розглянувши клопотання позивача (вх.№20820 від 17.05.2016р.) про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, у якому позивач просить стягнути з відповідачів 5000,00 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 12.05.2016р. № 0464, суд дійшов висновку відмовити у його задоволення, оскільки вважає такі витрати надмірними.

Також, розглянувши клопотання (вх.№20823 від 17.05.2016р.) про стягнення з відповідача витрат по здійсненню перекладу документів, суд дійшов висновку задоволити його частково враховуючи ту обставину, що у задоволенні позову до відповідача-2 було відмовлено за безпідставністю, а відтак за умови визначення позивачем лише одного належного відповідача, яким є відповідач-1, необхідність перекладу документів для відповідача-2 була б відсутня.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку стягнути з відповідача-1 на користь позивача 1480 грн. витрат по здійсненню перекладу документів.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з SL TRADE LIMITED (WTC 1E Conference House, 152 Morrison Street The Exchange, Edinburgh, Scotland EH3 8EB, Bank: Hellenic Bank Public Company Limited, Eleftherias square international business centre 1, evagorou avenue, 1394 Nicosia, Cyprus, P.O.BOX 2447, Acc: CY63005001900001900182060801EUR, Acc: CY36005001900001900782060801 USA, SWIFT: HEBACY2N) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Аліта ФорестВ» (15200, Чернігівська область, м.Щорс, вул.Куйбишева, буд.№24, код ЄДРПОУ 39518056) заборгованість в розмірі 11 066,93 доларів США, судовий збір в розмірі 3 980,68 грн., судові витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 17 100,00 грн. та інші витрати по здійсненню перекладу документів у розмірі 1 480,00 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

підписано 05.09.2016р.

Суддя Петрашко М.М.