Ухвала

від 30.08.2016 по справі 811/623/13-а (2-ап/811/66/15)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 серпня 2016 рокусправа № 811/623/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Туркіної Л.П.

           суддів:                     Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання:          Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року

у справі № 811/623/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Елєгін"

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елєгін" звернулось до суду з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2013 року №0000092210про донарахування ТОВ «Елєгін» податку на додану вартість в сумі 917076,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 458538,00 грн. та №0000082210 про донарахування ТОВ «Елєгін» 1093363,00 грн. податку на прибуток та застосування фінансових санкцій в сумі 546681,50 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року позов задоволено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що висновки податкового органу не підтверджено належними та допустимими доказами.

При цьому, суд зазначив, що проводячи перевірку діяльності товариства, податкові ревізори посилались на акти про проведення перевірок контрагентів, як незаперечні докази недійсності його правочинів.

Однак, думка особи (іншого ревізора) не є доказом щодо встановлення певних обставин.

Такими доказами можуть бути рішення суду про недійсність договорів, рішення податкового органу щодо застосування негативних наслідків стосовно контрагента, яке останнім визнається як законне, вирок суду, показання свідків, тощо.

Суд також зазначив, що податковий орган, всупереч приписам п.44.5 ст.44 ПК України, не надав платнику податків можливості відновити та подати до перевірки документи первинного бухгалтерського обліку, які повинні бути об'єктом дослідження під час проведення документальної перевірки.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та прийняти нову постанову, згідно якої відмовити у задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю "Елєгін".

Так, відповідач зазначає, що судом безпідставно не враховано обставини, викладені в актах документальних позапланових невиїзних перевірок контрагентів позивача ТОВ «Ілтеріс» та ТОВ «Ферріт-Д», а також висновки названих актів стосовно того, що контрагенти позивача здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

Представники сторін до суду не прибули.

Про час та місце судового розгляду сторони повідомлені згідно норм ст.35 КАС України.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 08.02.2013 року Олександрійська ОДПІ Кіровоградської області ДПС провела позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Елєгін" з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з платником ТОВ «Ілтеріс» за грудень 2010 року та з ТОВ «Ферріт-Д» за січень та березень 2012 р. про що було складено акт перевірки №52/22-10/31116080.

Перевіркою було встановлено порушення:

1. ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.228, ст.627 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України.

2. ст.3, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 ст.5 Закону України від 28.12.94 р. №334/94-ВР із змінами та доповненнями «Про оподаткування прибутку підприємств», п.134.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1093363 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року в сумі 815205 грн., за І квартал 2012року в сумі 278158 грн. внаслідок включення до складу валових витрат вартості товарів (робіт, послуг) за відсутності факту їх поставки, від:

- ТОВ «Ілтеріс» 815205 грн. (в т.ч. за IV квартал 2010 року на 815205 грн.);

- ТОВ «Ферріт-Д» 278158 грн. (в т.ч. за І квартал 2010 року на 278158 грн.).

3. пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого:

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2012 року на 198756 грн. (рядок 19 декларації за січень 2012 р.), завищено залишок вд'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2012 р. в сумі 198756 грн. (рядок 24 декларації за лютий 2012 р.), завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2012 року на 7563,00 грн. (рядок 19 декларації за березень 2012 р.), занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 58593 грн. (рядок 18 Декларації за березень 2012 року), завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2012 р. в сумі 58593 грн. (рядок 24 Декларації за березень 2012 р.), завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2012 р. в сумі 7563 грн. (рядок 24 Декларації за квітень 2012 р.)

- занижено податок на додану вартість на загальну суму 917076 грн., у тому числі за грудень 2010 року у сумі 652164 грн., за липень 2012 р. в сумі 41118 грн., за серпень 2012 р. в сумі 223794 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості товарів (робіт, послуг) за відсутності факту їх поставки, від:

- ТОВ «Ілтеріс» 652164 грн. (грудень 2010 р. 652164 грн.);

- ТОВ «Ферріт-Д» 264912 грн. (січень 2012 р. – 198756 грн., березень 2012 р. – 66156 грн.).

На підставі акту перевірки № 52/22-10/31116080 були сформовані податкові повідомлення-рішення:

№0000082210 від 15.02.2013 року, яким ТОВ «Елєгін» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1640040,50 грн., в т.ч. за основним платежем 1093363,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 546681,50 грн.,

№0000092210 від 15.02.2013 року, яким ТОВ «Елєгін» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1375614,00 грн., в т.ч. за основним платежем 917076,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 458538,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, зміст акту перевірки (Т.1, а.с.28-57) перевірку проведено без дослідження документів первинного бухгалтерського обліку позивача, за результатами дослідження листів Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська та ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, а також актів про результати документальних позапланових невиїзних перевірок ТОВ «Ілтеріс» та ТОВ «Ферріт-Д» (акт від 06.02.2012 р. №527/23-3/37148736 та акт від 21.12.2012 р. №7210/224/36441206 відповідно) (Т.1, а.с.32.33), у яких містяться висновки щодо відсутності реальних господарських операцій між названими суб'єктами господарювання та їх контрагентами.

Так, в акті перевірки ТОВ «Ілтеріс» йдеться про відсутність господарських операцій за участі ТОВ «Літіс Групп».

В акті перевірки ТОВ «Ферріт-Д»зазначено про відсутність господарських операцій із платниками податків ТОВ «Будівництво та комплектації», ТОВ «ПАСІФІК», БПП «Сура», ТОВ «Кафепродакшн», ПП «СВ «Гермес», ТОВ «Хімагросервіс».

В обґрунтування правомірності своїх дій відповідач посилається на ту обставину, що на запити податкового органу відповідач надав відповіді, у яких йдеться про відсутність оригіналів документів стосовно взаємовідносин з ТОВ «Ілтеріс» (№211 від 08.10.2012 р.) та ТОВ «Ферріт-Д» (№6 від 04.02.2013 р.).

Дії податкового органу щодо проведення перевірки не можна визнати такими, що відповідають чинному законодавству, а висновки перевірки та податкові повідомлення-рішення обґрунтованими, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 23 липня 2012 року орган досудового слідства під час обшуку вилучив усі первинні документи бухгалтерського обліку позивача (Том 6 а.с.47-57).

У протоколі обшуку не зазначено детальний опис кожного з вилучених документів.

20 серпня 2012 року орган досудового слідства повернув позивачу частину вилучених документів (Том 5 а.с.59).

У розписці про отримання документів не зазначено детальний опис кожного з одержаних документів.

Згідно матеріалів справи, на час перевірки позивач пояснив, що документи бухгалтерського податкового обліку є втраченими, оскільки не повернуті органом досудового слідства після проведення обшуку.

Пояснення товариства наявними у справі документами не спростовані.

Відповідно до п.44.5, абз.1 п.44.6 ст.44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Як свідчать матеріали справи норми п.44.5 ст.44 ПК України податковим органом дотримано не було, норми абзацу 1 п.44.6 ст.44 ПК України – не враховано.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що перевірку проведено без дотримання норм Податкового кодексу України, що згідно ч.3 ст.70 КАС України позбавляє акт перевірки доказової сили.

Щодо актів, складених стосовно контрагентів позивача, то вони не можуть бути підставою для визначення податкових зобов'язань останнього, оскільки законодавством України, зокрема п.44.1 ст.44 ПК України названі акти не віднесено до належних та беззаперечних доказів на підтвердження обставин щодо правомірності показників податкової звітності особи, яка не є об'єктом перевірки, зазначеним у названих актах.

Крім того, у рішенні від 09 січня 2007 року по справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюється конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Відповідно до п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ч.1 ст.244-1 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Верховним Судом України при розгляді заяви ОДПІ про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було застосовано рішення Європейського суду з прав людини. В результаті розгляду колегія суддів ВАСУ дійшла висновку: «Рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності» (Постанова Верховного Суду України від 31 січня 2011 року (головуючий суддя – Панталієнко В.П.).

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З огляду на встановлені судом обставини справи, вказані норми законодавства та зазначену судову практику, обов'язкову для врахування, суд апеляційної інстанції вважає, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем та названими контрагентами.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є правомірним, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 16 лютого 2016 року, з огляду на те, що дане судове рішення необхідно залишити без мін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                                                            Ухвалив:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі № 811/623/13-а – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Ухвалу суду складено у повному обсязі 05.09.2016р.

Головуючий:                                                                      Л.П. Туркіна

           Суддя:                                                                      Ю.В. Дурасова

           Суддя:                                                                      А.О. Коршун