Рішення

від 02.09.2016 по справі 201/11586/16-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/11586/16- ц

провадження 2/201/2677/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2016 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства Дніпропетровська фірма «Мрія», треті особи відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції і Дніпропетровська міська рада про визнання протоколу загальних зборів недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12 серпня 2016 року звернувся до суду з позовом до відповідача КП Дніпропетровська фірма «Мрія» про визнання протоколу загальних зборів недійсним, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові посилається на те, що загальні збори трудового колективу учасників співвласників КП ДФ «Мрія», які відбулися 03 квітня 2016 року, були проведені з грубим порушенням порядку скликання та проведення зборів, передбаченого Статутом підприємства та проведені особами, що не мали на те повноважень, та, відповідно, є нелегітимними, а рішення, прийняті в процесі зборів - недійсні. Крім того, позивач посилається на порушення загальної процедури проведення загальних зборів, зокрема - не було оголошено порядок денний, також учасники були позбавлені можливості ознайомитись з протоколом загальних зборів. Позивач вважає вказане протиправним і наполягає на його незаконності. На звернення позивача до відповідача з питанням надання повної інформації про причини такого і вирішення питання в правовій площині фактично отримано відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено. Вважає вказані дії відповідача протиправними і посилаючись на вищевикладені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним рішення загальних зборів (конференції) трудового колективу учасників співвласників КП Дніпропетровська фірма «Мрія» (ідентифікаційний код 00306957), викладені у протоколі загальних зборів (конференції) трудового колективу учасників співвласників Колективного підприємства ДФ «Мрія» (ідентифікаційний код 00306957) від 03 квітня 2016 року, на підставі яких державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради була здійснена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань (запис № 12241070011003471 від 12 квітня 2016 року, запис № 12241050012003471 від 13 квітня 2016 року) , задовольнивши позов у повному обсязі.

Представник відповідача КП Дніпропетровська фірма «Мрія» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Вказаним, на думку суду, погодився з позовними вимогами і не заперечував проти розгляду справи за його відсутністю. Суд вважає можливим розгляд справи без вказаного відповідача згідно ст. 169 ЦПК України.

Представники третіх осіб відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції і Дніпропетровської міської ради в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Вказаним, на думку суду, погодилися з позовними вимогами і не заперечували проти розгляду справи за їх відсутністю. Суд вважає можливим розгляд справи без представників вказаних третіх осіб згідно ст. 169 ЦПК України.

З'ясувавши думку сторін і третіх осіб, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що Колективне підприємство Дніпропетровська фірма «Мрія» було створено на підставі рішення конференції організації орендарів Дніпропетровської фірми «Мрія» та укладеного нею договору купівлі-продажу від 29 липня 1993 року на викуп державного майна підприємства з Фондом державного майна України, зареєстрованого виконкомом Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська 27 серпня 1993 року, розпорядження № 197-р. Державна частка цілісного майнового комплексу орендного підприємства - Дніпропетровської фірми «Мрія» передана Фондом державного майна України у власність колективу актом приймання-передачі № КП-140 від 20 вересня 1993 року (свідоцтво про власність № П-126 від 14 грудня 1993 року). Колективне підприємство Дніпропетровська фірма «Мрія» є правонаступником прав і обов'язків орендного підприємства - Дніпропетровської фірми «Мрія» і організації орендарів Дніпропетровської фірми «Мрія».

03 березня 2016 року в офіційному виданні «Вісті Придніпров'я», у випуску №15 (1714) на 15 сторінці було розміщене оголошення наступного змісту: «03 квітня 2016 року о 12.00 в приміщенні «Будинок профспілок», 2 поверх, - Велика зала, за адресою м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, буд. 93, відбудуться збори колишніх працівників та співвласників - учасників Колективного підприємства Дніпропетровської фірми «Мрія» (код ЄДРПОУ 00306957) з метою обговорення та прийняття рішення з питань незаконного звільнення, управління підприємством, повернення незаконно відчуженого майна підприємству, переобрання уповноважених ради та керівника підприємства. При собі мати паспорт, трудову книжку (та/або виписку з трудової книжки, довідку з місця роботи), документи, що підтверджують участь у приватизації майна КП ДФ «Мрія» Контактний телефон (095) 905-32-18».

03 квітня 2016 року колишні працівники та співвласники КП ДФ «Мрія» у складі 102 особи провели загальні збори КП ДФ «Мрія» та прийняли рішення з наступних питань: 1. Переобрання та вибори членів уповноваженої Ради Загальних зборів учасників Колективного підприємства Дніпропетровська фірма «Мрія»; 2. Переобрання членів ревізійної комісії; 3. Обрання Генерального директора, заступника генерального директора та відповідального секретаря уповноваженої Ради підприємства; 4. Співробітництво з Громадською організацією «ОУН «Дух Нації» та Громадською організацією «Ветеранів воїнів АТО та бійців батальйонів спеціального призначення «СХІД» з метою юридичного та економічного супроводу Колективного підприємства «Мрія» та прийняття всіх присутніх на загальних зборах КП ДФ «Мрія» до складу учасників; 5. Затвердження переліку співвласників - учасників підприємства; 6. Внесення змін щодо кількості учасників КП ДФ «Мрія» до Єдиного реєстру юридичних осіб; 7. Накладення заборони на всі прийняті раніше колективні рішення; 8. Визнати рішення, затверджені протоколом загальних зборів співвласників КП ДФ «Мрія» № 1 від 23 вересня 2004 року - нелегітимними та незаконними; 9. Визнати рішення щодо передачі майна підприємства до статутного капіталу КП ДФ «Мрія» - нелегітимним і незаконним; 10. Повернення незаконно відчуженого майна підприємству; 11. Скасування статуту КП ДФ «Мрія» в редакції від 21 жовтня 2004 року; 12. Затвердження нової редакції статуту; 13. Уповноваження особи на здійснення реєстраційних дій.

Рішення з зазначених питань були викладені у протоколі загальних зборів (конференції) трудового колективу учасників співвласників КП Дніпропетровська фірма «Мрія» від 03 квітня 2016 року, де в преамбулі зазначено наступне: «На Загальні збори запрошені всі члени трудового колективу учасники, співвласники, повідомлені в обласній газеті «Вісті Придніпров'я», надруковане 03 березня 2016 року».

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. У порушення зазначених норм закону, Статуту та умов договорів відповідач зобов'язання за законом, Статутом та раніше укладеними договорами належним чином не виконав.

Позивач вважає вказані дії по скликанню і проведенню зборів, винесенні там рішення протиправними і наполягає на їх незаконності. На звернення позивача до відповідача з питанням надання повної інформації про причини такого і вирішення питання в правовій площині фактично отримано відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено. Вважає вказані дії відповідача протиправними і посилаючись на вищевикладені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним вказані рішення загальних зборів (конференції) трудового колективу учасників співвласників КП Дніпропетровська фірма «Мрія» (ідентифікаційний код 00306957), викладені у протоколі загальних зборів (конференції) трудового колективу учасників співвласників Колективного підприємства ДФ «Мрія» (ідентифікаційний код 00306957) від 03 квітня 2016 року. Виник спір, який в добровільному порядку не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом з'ясовано, що відповідно до п. 8.1. Статуту КП ДФ «Мрія» (в редакції від 2004 року) органами управління підприємства в межах своїх повноважень є загальні збори (конференція) уповноважених представників співвласників - членів підприємства та дирекція підприємства.

Відповідно до п. 8.2. Статуту КП ДФ «Мрія» (в редакції від 2004 року) вищим органом управління підприємства є загальні збори (конференція) уповноважених представників співвласників колективної власності. Спосіб повідомлення учасників підприємства про дату, час та місце проведення загальних зборів учасників підприємства, їх порядок денний повинен забезпечувати реалізацію права учасника підприємства в роботі вищого органу підприємства.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 01 квітня 2016 року кількість членів трудового колективу відповідача, які перебували з відповідачем у трудових відносинах на момент створення відповідача складала 2240 осіб.

Статтею 2 Закону України «Про підприємства в України» (в редакції на дату створення Колективного підприємства ДФ «Мрія») визначено, що відповідно до форм власності, встановлених Законом України «Про власність», можуть діяти підприємства певних видів, зокрема, колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про власність» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. Розмір вкладу працівника у майні колективного підприємства визначається залежно від його трудової участі в діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 30 Закону України «Про власність» право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо). Частиною 3 статті 62 Господарського кодексу України встановлено, що підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки.

Також, статтею 9 Закону України «Про підприємства в Україні» у відповідній редакції передбачено, що підприємство діє на підставі статуту, який затверджується власником (власниками) майна.

Статут юридичної особи за змістом ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Згідно з п. 5.5. Статуту КП ДФ «Мрія» (в редакції від 2004 року) при розірванні трудового договору члени підприємства вибувають зі складу співвласників з дня звільнення. Цей факт є встановленим на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 травня 2016 року у справі № 904/1025/16.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішення у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 8.2.2 Загальні збори (конференція) уповноважених представників вправі розглядати питання в межах своєї компетенції при участі делегатів і уповноважених, у котрих частка у статутному капіталі (фонді) складає не менше 60%. Як вбачається з протоколу загальних зборів (конференцією) трудового колективу учасників співвласників КП ДФ «Мрія» від 03 квітня 2016 року частка у статутному капіталі (фонді) осіб, присутніх на зборах не визначалась, наявність кворуму не встановлювалась, відповідно, правомочність загальних зборів відповідачем забезпечена не була.

Отже, як встановлено нормами чинного законодавства України, а також нормами, що діяли на час існування трудових відносин між відповідачем та особами, що приймали участь в загальних зборах трудового колективу учасників співвласників відповідача, членство в колективному підприємстві безпосередньо пов'язане з наявністю у особи трудових відносин з колективним підприємством; щодо Колективного підприємства Дніпропетровська фірма «Мрія» - воно виникає у особи на підставі рішення відповідного органу, прийнятого за зверненням цієї особи, про прийняття до складу членів підприємства, припинення трудових відносин призводить до припинення членства у підприємстві. Тому, враховуючи положення ст. 8 ЦК України щодо аналогії права і закону та правові позиції, викладені в узагальненнях судової практики Верховного Суду України від 01 січня 2008 року «Практика розгляду судами корпоративних спорів» й постанові № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», колишні учасники, які свого часу розірвали трудові відносини з відповідачем позивач, і звільнились з роботи припиняють і своє членство в КП ДФ «Мрія» в день звільнення. Збори колишніх членів трудового колективу підприємства не можуть підміняти вищий орган управління підприємства і втручатися у господарську діяльність підприємства.

Як передбачено ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. ч. 2, 3 ст. 58 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання недійсним рішення загальних зборів (конференції) трудового колективу учасників співвласників КП ДФ «Мрія», викладені у протоколі загальних зборів (конференції) трудового колективу учасників співвласників КП Дніпропетровська фірма «Мрія» від 03 квітня 2016 року, на підставі яких державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради була здійснена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань.

Відповідно до п. 19 постанови № 13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 рок «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

У даному випадку оскаржуваними рішеннями загальних зборів трудового колективу учасників співвласників КП ДФ «Мрія» порушено право позивача, як директора цього підприємства щодо його незаконного усунення з посади та контролю за господарською діяльністю підприємства. Матеріалами справи підтверджено, що особи, що приймали участь в загальних зборах трудового колективу учасників співвласників КП ДФ «Мрія» є колишніми працівниками відповідача, отже не мали необхідних повноважень на участь в таких зборах. Отже, судом встановлено факт порушення прав і законних інтересів позивача при скликанні і проведенні загальних зборів учасників КП ДФ «Мрія» внаслідок недотримання відповідачем вимог Статуту КП ДФ «Мрія» в редакції від 21 жовтня 2004 року, що діяв на момент скликання загальних зборів трудового колективу учасників співвласників КП ДФ «Мрія». Зазначені порушення є підставою для визнання спірних рішень, прийнятих на загальних зборах трудового колективу учасників співвласників КП ДФ «Мрія» 3 квітня 2016 року недійсними.

Отже, аналізуючи норми права, які підлягають застосуванню в даних правовідносинах, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, які також підтвердженні належними та допустимими доказами. Позовні вимоги заявлені із дотриманням відповідної процедури, заснованими на законі, а тому підлягають задоволенню.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

З приводу цього Пленум Верховного суду України в п. 28 постанови «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 роз'яснив, що «…якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 60 ЦПК ) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо)…».

Крім того, в п. п. 23, 27 постанови «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 Пленум Верховного суду України звернув увагу на наступне:«…розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів…», «…виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК України…».

У відповідності до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені у справі судові витрати (ст. 88 ЦПК України). До судових витрат належать і витрати на правову допомогу (ст. 79 ЦПК України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Суду не надано доказів того, що неправомірними, злочинними діями позивача, пов'язаними з неналежним виконанням взятих на себе обов'язків відповідачу було завдано ушкодження здоров'я, майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями позивача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивача заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно відповідача по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього, предмета спору, а відповідач цього не довів, можливе твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов'язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги можливе не визнання стороною відповідача позовних вимог, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та визнати недійсним рішення загальних зборів (конференції) трудового колективу учасників співвласників КП Дніпропетровська фірма «Мрія», викладені у протоколі загальних зборів (конференції) трудового колективу учасників співвласників Колективного підприємства ДФ «Мрія» від 03 квітня 2016 року, на підставі яких державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради була здійснена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (запис12241070011003471 від 12 квітня 2016 року запис № 12241050012003471 від 13 квітня 2016 року).

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про визнання рішень і протоколу загальних зборів недійсними в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 203, 215, 216 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про підприємства в Україні», ст. ст. 20, 62 ГК України, ст. ст. 23, 30 Закону України «Про власність», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати недійсним рішення загальних зборів (конференції) трудового колективу учасників співвласників Колективного підприємства Дніпропетровська фірма «Мрія», викладені у протоколі загальних зборів (конференції) трудового колективу учасників співвласників Колективного підприємства Дніпропетровська фірма «Мрія» від 03 квітня 2016 року, на підставі яких державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради була здійснена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (запис12241070011003471 від 12 квітня 2016 року запис № 12241050012003471 від 13 квітня 2016 року).

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -