Ухвала

від 31.08.2016 по справі 634/1204/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/ 4513 /16 Головуючий 1 інст. - Зимовський О.С.

Справа № 634/1204/15-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: земельні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Зазулинська Т.П.,

ОСОБА_1

секретаря Прологаєвої А.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний дім ім. Горького» на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 4 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрний дім ім. Горького» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 448 від 26 червня 2005 року, укладений між ним та ТОВ В«Аграрний дім ім.. ГорькогоВ» Сахновщинського району Харківської області; зобов'язати відповідача повернути йому земельну ділянку площею 4,44 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лебедівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області; стягнути з відповідача на його користь витрати, понесені при розгляді справи, а саме : 487,20 грн. судового збору; витребувати з відповідача довідку щодо банківських реквізитів та юридичної адреси ТОВ В«Аграрний дім ім.. ГорькогоВ» , копію свідоцтва про державну реєстрацію та довідку про включення до ЄДРПОУ.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 4 травня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Аграрний дім ім. Горького» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Спірний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Державному реєстрі земель, тобто проведено його державну реєстрацію у порядку передбаченому законодавством України. Державна реєстрація вказаного договору в період строку його дії є підтвердженням того, що ТОВ «Аграрний дім ім.Горького» правомірно, відповідно до законодавства України використовував орендовану земельну ділянку.

Вказує, що суд першої інстанції безпідставно послався на висновок судово-почеркознавчої експертизи № 1591 від 28 квітня 2014 рокув якому зазначено, що у спірному договорі підпис виконано не ОСОБА_2 , так як, на його думку, це не може бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки судом не перевірено чи відповідає вказана експертиза Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5.

Крім того, звертає увагу суду на те, що суд не викликав експертів, які проводили експертизу у судове засідання, не попередив їх про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а відтак, не виконання цих вимог, робить неможливим використання цього висновку експертизи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, позивачем доведено відсутність його волевиявлення, на укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки підпис у спірному договорі належить не йому.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується, з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,44 Га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія IV-XP №008662, виданого на підставі розпорядження Сахновщинської районної державної адміністрації Харківської області від 18 листопада 2002 року, №203 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 28 грудня 2002 року, за №195, кадастровий номер 6324883500:01:000:0265, яка надана йому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лебедівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

Між позивачем та відповідачем 26 червня 2005 року було укладено договір оренди земельної ділянки № 448 строком на 10 років (а.с.7-8), який зареєстрований у Сахновщинському РВ ХРФ ЦДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.04.2008 року №040870200430.

Судово-почеркознавчою експертизою № 1591 від 28 квітня 2014 року, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в примірниках «№1», «№2», «№3» договорів оренди земельної ділянки № 448 від 26.06.2005 року розташовані на зворотній стороні другого аркуша документа в графі «Орендодавець», примірнику «№2» акту прийому - передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки № 448 від 26.06.2005 року, примірниках «№1», «№2» протоколу погодження порядку, умов та строків орендної плати по договору оренди земельної ділянки № 448 від 26.06.2005 року, та примірнику «№2» акта визначення меж земельної ділянки до Договору оренди земельної ділянки № 448 від 26.06.2005 року - виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14, ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди укладається у письмовій формі та набуває чинності після його державної реєстрації.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно зі ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; отримувати продукцію і доходи.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з ч.3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою ст.627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Верховний Суд України, у постанові від 18 грудня 2013 року № 6-127цс13, дійшов до висновку, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

У постанові від 6 лютого 2012 у справі № 6-104ц11 Верховний Суд України дійшов до висновку, що частиною першою ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору оренди, відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним у розумінні частини другої ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Тобто, у разі виявлення факту відсутності у договорі хоча би однієї істотної умови після проведення його державної реєстрації, такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.60 УПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки експертизи, покладеної в основу рішення суду. Доказів того, що договір підписаний особою, що має на це повноваження від позивача, суду не надано.

Встановивши, що волевиявлення ОСОБА_2 не було направлено на укладення угоди, яку він не підписував, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання недійсним такого договору та повернення земельної ділянки власникові.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - відповідач суду не надав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ТОВ В«Аграрний дім ім. ГорькогоВ» -відхилити.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 4 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий С.С. Кругова

Судді Т.П. Зазулинська

ОСОБА_1